У київському Collider покажуть моновиставу «Між Світом і Душею» за методом Тадаші Сузукі

У центрі Києва цього тижня відбудеться подія, яка поєднує інтелектуальну напругу та тілесну експресію: у просторі Collider на вулиці Кирилівській покажуть моновиставу незалежного Театру Бентеги. Це проєкт, що привертає увагу не лише тематикою, а й художнім методом — фізичним театром у традиції Тадаші Сузукі, адаптованим до українського контексту та site-specific формату.

У київському Collider покажуть моновиставу «Між Світом і Душею» за методом Тадаші Сузукі

11 та 12 червня у Collider відбудуться два ексклюзивні покази вистави «Між Світом і Душею». На сцені — лише один виконавець, Антон Старостін, а режисерсько-продюсерську функцію взяв на себе Павло Коваль. Постановка створена у форматі site-specific, де архітектура та акустика простору стають невід’ємною частиною сценографії і впливають на сприйняття роботи глядачем.

Хоча джерелом натхнення для постановки стали тексти й листи Василя Стуса, написані під час ув’язнення, автори підкреслюють: це не біографічна хроніка. «Між Світом і Душею» — експериментальна спроба через тіло і простір поставити універсальні питання про стійкість людини, переживання травми та механізми внутрішнього спротиву. Режисура відмовляється від детальної сюжетної оповіді на користь тілесного вияву, де головне — емоційно-фізична присутність актора.

Ключове питання, яке виникає в центрі постановки, — «Хто тебе судитиме?». Відповідь на нього автори залишають відкритою, запрошуючи кожного глядача співконструювати смисл у процесі спостереження за тілом, що реагує на втрачену свободу, змінені опори й зовнішній тиск.

Метод Сузукі, сценографія та роль простору в постановці

Метод Тадаші Сузукі зосереджує увагу на контролі дихання, центрі тяжіння, напруженні й релаксації, ритмі й внутрішній структурі руху. У цій виставі підхід Сузукі застосований як інструмент для зчитування тілесних наслідків системного насильства: через рухи, паузи й тілесні імпульси актор веде глядача крізь процеси осмислення й опору.

Сценографію мінімізовано до кількох предметів — у центрі уваги дві дерев’яні дошки, які протягом вистави змінюють свою функцію і сенс: вони можуть стати лавою, ґратами, кліткою або символічним хрестом. Ця трансформація відбувається прямо в залі на очах у глядачів, що підсилює відчуття безпосередності та спільного переживання. Індустріальна архітектура Collider — бетонні стіни й жорстка акустика — інтегруються в роботу як повноцінні художні елементи, стверджуючи ідею site-specific.

Особливістю постановки є те, що текст відходить на другий план: основним носієм сенсу стає тілесний стан виконавця. Це створює інтенцію близького театру — коли кожний рух, кожен подих стають повідомленням, що адресоване особисто кожному в залі. Такий підхід вимагає від глядача концентрації й готовності до нетипового театрального досвіду, де інтерпретація залишається відкритою й індивідуальною.

Практична інформація й значення проєкту для української сцени

Покази відбудуться 11 та 12 червня 2026 року у просторі Collider за адресою: вул. Кирилівська, 60, Київ. Місткість залу — 150 місць на показ, вартість квитків — близько 500 грн. Квитки можна придбати через сервіс concert.ua. Організатори повідомляють, що наразі додаткових показів не планується, тож варто бронювати місця заздалегідь.

Театр Бентеги — незалежний київський проєкт, що працює без державного фінансування та постійної сцени. Для колективу важливим є не лише створення окремих вистав, а й розвиток практики фізичного театру в Україні й вихід на фестивальні платформи. Адаптивна, мінімалістична сценографія проєкту дозволяє легко трансформувати постановку для фестивалів і гастролей.

«Між Світом і Душею» важлива для української культурної сцени як приклад поєднання міжнародних методів і локального смислу: робота, що народжується з українського матеріалу та історичного контексту, але звертається до універсальних тем через тілесну експресію. Для тих, хто цікавиться сучасним театром, фізичною драматургією й експериментальними формами, ця моновистава може стати потужним досвідом і приводом для дискусії про межі мистецького спротиву та можливості відновлення після травми.

Якщо ви шукаєте театральний досвід, який змінює підхід до сприйняття тексту й наголошує на фізичній правді тіла, зверніть увагу на ці покази — вони обіцяють інтенсивну, рефлексивну й глибоко відчутну зустріч зі спектаклем, створеним у тісному діалозі з простором і пам’яттю.