Ексдиректор Молодого театру Андрій Білоус вийшов із СІЗО під заставу

Колишній директор і художній керівник Молодого театру, режисер Андрій Білоус вийшов зі слідчого ізолятора після внесення застави. Суд раніше обрав для нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, водночас передбачивши можливість звільнення після сплати визначеної суми. Після того як кошти внесли, підозрюваний залишив СІЗО та продовжив участь у кримінальному провадженні вже не під вартою.

Про звільнення режисера повідомили його адвокати. За словами захисту, протягом кількох місяців представники Білоуса домагалися можливості скористатися заставою та оскаржували її початковий розмір. Адвокати наголошують, що внесення коштів не означає завершення розслідування, визнання вини чи підтвердження будь-яких звинувачень. Відповідні обставини ще мають бути досліджені в межах кримінального провадження.

Який розмір застави визначив суд

Спочатку Шевченківський районний суд Києва визначив заставу як альтернативу триманню Андрія Білоуса під вартою. Її сума становила 1500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, або 4 992 000 гривень. Такий запобіжний захід мав гарантувати, що підозрюваний виконуватиме покладені на нього процесуальні обов’язки та не перешкоджатиме проведенню слідчих дій.

Наприкінці вересня суд переглянув рішення та зменшив розмір застави до 1,3 мільйона гривень. Після внесення цієї суми режисер вийшов зі СІЗО. Надалі він має дотримуватися умов, визначених судом, зокрема з’являтися за викликами слідчого, прокурора або суду, не перешкоджати розслідуванню та виконувати інші встановлені вимоги.

Захист Білоуса заявив, що вважає початковий розмір застави надмірним і таким, що не відповідав обставинам справи та майновим можливостям підозрюваного. Адвокати послідовно подавали відповідні клопотання й оскаржували суворість запобіжного заходу. Після зменшення суми застави необхідні кошти вдалося внести, що й стало підставою для звільнення режисера.

Застава в українському кримінальному процесі є запобіжним заходом, а не покаранням. Її внесення не означає, що людина визнала провину або погодилася з позицією слідства. Так само сам факт перебування під вартою не є доказом винуватості. Остаточні висновки щодо обставин справи може зробити лише суд після розгляду всіх доказів і позицій сторін.

Якщо підозрюваний порушить покладені на нього обов’язки, не з’являтиметься на процесуальні виклики або намагатиметься впливати на учасників провадження, суд може розглянути питання про зміну запобіжного заходу. Серед можливих рішень — збільшення суми застави, звернення внесених коштів у дохід держави або повторне застосування тримання під вартою.

Що заявляє сторона захисту

Адвокати Андрія Білоуса звертають увагу на значний суспільний резонанс, який виник навколо справи. На думку захисту, публічне обговорення звинувачень розпочалося ще до завершення всіх необхідних процесуальних дій і повного дослідження доказів. Представники режисера вважають, що через це громадська оцінка ситуації могла сформуватися раніше, ніж суд отримав можливість неупереджено розглянути матеріали.

Захисники наголошують на необхідності дотримання принципу презумпції невинуватості. Відповідно до цього принципу, людина не може вважатися винною, доки її провину не доведуть у законному порядку та не підтвердять обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили. Саме тому повідомлення про підозру та обрання запобіжного заходу не є тотожними засудженню.

Андрій Білоус заперечує висунуті проти нього звинувачення та не визнає себе винним у кримінальних правопорушеннях, про які заявляє слідство. Його позицію надалі мають розглядати в межах змагального процесу, де сторона обвинувачення повинна довести свої твердження, а захист має право подавати докази, клопотання та заперечення.

Вихід із СІЗО під заставу також не означає припинення кримінального провадження. Досудове розслідування може тривати, а правоохоронні органи мають проводити необхідні слідчі та процесуальні дії. Після їх завершення прокурор ухвалюватиме подальші рішення відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства.

У чому підозрюють Андрія Білоуса

У жовтні 2025 року Андрію Білоусу повідомили про підозру у зґвалтуванні та сексуальному насильстві щодо студенток. За версією слідства, починаючи з 2017 року, режисер міг використовувати свій авторитет у театральному середовищі, а також професійне становище викладача й керівника театру для схиляння студенток до інтимних стосунків без їхньої добровільної згоди. Також слідство перевіряє твердження про можливі дії сексуального характеру щодо окремих потерпілих без їхньої згоди.

Наведені обставини є версією сторони обвинувачення та потребують доказування в суді. У межах розслідування правоохоронці мають встановити послідовність подій, перевірити показання заявниць, підозрюваного та свідків, а також дослідити інші матеріали, які можуть мати значення для провадження. Повідомлення про підозру саме по собі не є обвинувальним вироком.

Публічний розголос навколо режисера посилився на початку 2025 року після появи заяв про сексуальні домагання. Згодом про подібний досвід почали говорити інші студенти та представники театрального середовища. Ситуація спричинила широку дискусію щодо безпеки в мистецьких навчальних закладах, меж професійної взаємодії та відповідальності викладачів, режисерів і керівників, які мають вплив на кар’єру молодих артистів.

У травні 2025 року Андрій Білоус залишив посаду директора та художнього керівника Молодого театру. Його звільнення відбулося на тлі публічних звинувачень і суспільної уваги до ситуації. Водночас припинення роботи в театрі не може автоматично підтверджувати або спростовувати заяви, які стали предметом кримінального розслідування.

Наразі справа залишається на стадії досудового розслідування. Подальший розвиток подій залежатиме від результатів слідчих дій, процесуальних рішень прокурора та суду, а також від оцінки доказів, які нададуть сторони. До набрання законної сили обвинувальним вироком Андрій Білоус має статус підозрюваного, а не засудженого.

Звільнення під заставу дає режисеру можливість перебувати на волі під час подальшого розгляду справи, однак не скасовує передбачених законом обов’язків. Він повинен виконувати вимоги суду та не порушувати встановлені обмеження. Остаточну правову оцінку діям усіх учасників провадження має надати суд після всебічного, повного й неупередженого дослідження матеріалів справи.