ISW назвав мету нової хвилі ударів росії по енергетиці України

Росія може достроково перейти до масштабної кампанії ударів по енергетичній та іншій критичній інфраструктурі України восени або взимку 2026–2027 років. Такого висновку дійшли аналітики Інституту вивчення війни (ISW). На їхню думку, головна мета кремля полягає в тому, щоб завдати українській енергосистемі якомога більшої шкоди ще до того, як Україна завершить розгортання нових засобів протидії балістичним ракетам і реактивним безпілотникам.

Ймовірна нова хвиля атак може охопити електростанції, підстанції, об’єкти теплопостачання, газову інфраструктуру, промислові підприємства та логістичні вузли. Однак удари по енергетиці, за оцінкою експертів, мають для російського керівництва не лише військове, а й політичне значення. Москва прагне використати холодну пору року як додатковий інструмент тиску на українське суспільство та державу.

Тривалі перебої з електроенергією, опаленням і водопостачанням можуть ускладнити роботу лікарень, підприємств, комунальних служб і транспорту. Водночас такі атаки створюють додаткове навантаження на бюджет, рятувальні служби, ремонтні бригади та систему цивільного захисту. Саме на поєднання цих факторів, імовірно, розраховує російське військово-політичне керівництво.

Чому росія може прискорити удари по енергетиці

Аналітики ISW вважають, що росія намагається скористатися обмеженим часовим вікном. Україна посилює протиповітряну оборону, розвиває виробництво безпілотників-перехоплювачів, удосконалює системи виявлення цілей і шукає ефективні способи протидії новим зразкам російського озброєння. Крім того, українські фахівці накопичують обладнання для швидкого відновлення пошкоджених мереж та готують резервні джерела живлення для критичних об’єктів.

У разі початку масованих атак до завершення цих заходів росія може спробувати завдати удару по найбільш уразливих ділянках енергосистеми. Особливу небезпеку становлять балістичні ракети, які мають високу швидкість польоту та складну траєкторію, а також реактивні безпілотники. Їхнє одночасне застосування з крилатими ракетами й ударними дронами здатне створити значне навантаження на українську протиповітряну оборону.

Російське командування може прагнути не лише пошкодити конкретні об’єкти, а й змусити Україну витрачати запаси ракет для систем ППО ще до настання найхолоднішого періоду. Така тактика передбачає серію комбінованих атак із різними напрямками запусків, зміною часу нальотів і використанням великої кількості повітряних цілей. У результаті українська сторона має одночасно реагувати на загрози для енергетики, промисловості, військових об’єктів і цивільних міст.

Ранній початок кампанії може мати для росії ще одну перевагу. Якщо удари розпочнуться до зими, Москва отримає більше часу для повторних атак і перевірки ефективності українських заходів захисту. Пошкодження, завдані восени, можуть ускладнити підготовку енергосистеми до сезонного пікового навантаження, коли споживання електроенергії та тепла традиційно зростає.

Атаки по енергетиці вже стали системним елементом російської війни проти України. Починаючи із зимового сезону 2022–2023 років, російські війська регулярно намагалися пошкодити генерацію, розподільчі мережі та об’єкти, від яких залежить стабільність електропостачання. При цьому наслідки ударів виходять далеко за межі окремого підприємства: аварійне відключення одного вузла може позначитися на роботі цілих районів або регіонів.

Яку роль відіграє російська інформаційна кампанія

Паралельно з підготовкою ударів Москва формує інформаційне пояснення майбутньої ескалації. Російське Міністерство оборони може подавати нові атаки як нібито відповідь на дії України та звинувачувати Київ у завданні ударів по цивільних об’єктах на території росії. Така риторика покликана створити враження взаємної ескалації та приховати той факт, що удари по українській енергетиці є частиною заздалегідь продуманої стратегії.

Для внутрішньої аудиторії російська влада прагне представити майбутні атаки як вимушені й необхідні. Це дає кремлю змогу мобілізувати підтримку населення, виправдати подальше збільшення військових витрат і підготувати суспільство до можливих втрат. Інформаційне повідомлення про «відповідь» також використовується для зниження критики всередині росії та підтримання образу держави, яка нібито діє винятково у відповідь на зовнішні загрози.

За оцінкою ISW, виправдання ударів є не окремою заявою, а частиною підготовки до тривалої кампанії. кремль може заздалегідь формувати очікування нових атак, щоб у подальшому пояснювати їх не власною стратегією тиску на Україну, а реакцією на події, які Москва трактує у вигідному для себе ключі.

Для міжнародної аудиторії така риторика має інше завдання. Росія намагається створити картину нібито рівнозначного протистояння, у якому обидві сторони однаково відповідальні за загострення. Водночас систематичні удари по об’єктах, що забезпечують цивільне населення електроенергією, теплом і водою, несуть масштабні гуманітарні ризики. Навіть якщо безпосередньо пошкоджено лише один енергетичний вузол, його виведення з ладу може вплинути на медичні установи, водоканали, підприємства та житлові будинки.

Інформаційний супровід також може бути спрямований на українське суспільство. Росія прагне посіяти невпевненість, створити відчуття постійної небезпеки та переконати громадян у безпорадності держави. Регулярні повідомлення про можливі удари, загрози тривалих відключень і нестачу ресурсів мають посилювати психологічне виснаження. Саме тому протидія російській стратегії потребує не лише військових рішень, а й чіткої комунікації з населенням.

Енергетичні удари як частина стратегії виснаження

В ISW припускають, що зміни на полі бою у 2026 році могли вплинути на розрахунки російського керівництва. Якщо росія не здатна швидко досягти вирішального результату за допомогою масштабного наступу, кремль може активніше використовувати далекобійні удари як спосіб поступового виснаження України. У такій моделі енергетична кампанія стає доповненням до бойових дій, а в окремих випадках — їхньою альтернативою.

Росія може намагатися послабити українську економіку, знизити виробничі можливості, ускладнити роботу оборонно-промислового комплексу та збільшити витрати на відновлення. Пошкодження електрогенерації впливає на промислові підприємства, а порушення роботи транспортних і складських об’єктів ускладнює переміщення ресурсів. Усе це має створити додатковий тиск на державу в умовах тривалої війни.

Кінцевою політичною метою, на думку експертів, може бути примушення України до поступок або прийняття російських вимог. Кремль може розраховувати, що важкі умови життя взимку, регулярні аварійні відключення, перебої з теплом і водою посилять суспільну втому. Далі ця втома, за російським задумом, має перетворитися на тиск на українське керівництво та партнерів держави.

Водночас досвід попередніх зим показав, що енергетичний шантаж не гарантує росії бажаного результату. Україна поступово адаптувала свою систему до масованих атак. Енергетики навчилися швидше відновлювати пошкоджені мережі, державні та місцеві органи влади створили резерви обладнання, а критичні установи отримали додаткові генератори та альтернативні джерела живлення.

Важливим напрямом стала децентралізація генерації. Чим більше електроенергії виробляється не на кількох великих об’єктах, а на багатьох розподілених станціях, тим складніше однією атакою паралізувати всю систему. Додаткове значення мають захисні споруди, укріплення ключових об’єктів, розосередження обладнання та підготовка аварійних бригад. Ці заходи не усувають загрози повністю, але здатні зменшити масштаб наслідків.

Попри це, нова кампанія ударів залишатиметься серйозним випробуванням. Росія може накопичувати ракети й безпілотники, комбінувати різні типи озброєння та змінювати тактику застосування. Одночасні атаки на кілька регіонів змушують українську протиповітряну оборону розподіляти ресурси між багатьма цілями. Крім того, противник може цілеспрямовано бити по вже пошкоджених об’єктах, намагаючись ускладнити їхнє відновлення.

Отже, мета нової хвилі російських ударів по енергетиці України може бути комплексною. У військовому вимірі Москва прагне завдати шкоди до посилення української протиповітряної оборони. В економічному — розраховує збільшити витрати на ремонт і відновлення. У політичному — намагається використати зимові труднощі для тиску на українське суспільство та керівництво. Інформаційний компонент має допомогти кремлю виправдати ескалацію та представити її як нібито вимушену реакцію.

Для України це означає необхідність прискорювати підготовку до нового опалювального сезону, посилювати протиповітряну оборону, захищати енергетичні об’єкти та накопичувати обладнання для аварійного ремонту. Не менш важливо забезпечити стійку роботу лікарень, водоканалів, систем зв’язку й місцевих пунктів обігріву. Чим краще підготовлена інфраструктура, тим меншими будуть наслідки російської стратегії залякування та виснаження.

Прогноз ISW свідчить, що енергетика й надалі залишатиметься одним із головних напрямів російського тиску на Україну. Однак ефективність цієї стратегії залежатиме не лише від кількості запущених ракет і дронів, а й від здатності України швидко реагувати, відновлювати пошкоджені об’єкти та зберігати стійкість критичної інфраструктури.