Пантеон видатних українців біля Дніпра: що відомо про проєкт у Києві

У Києві на березі Дніпра повідомили про наміри створити Пантеон видатних українців — проєкт, який вже викликає суспільний інтерес і дискусії в медіа. Ініціатива представлена як частина державної політики збереження історичної пам’яті та вшанування осіб, які формували українську культуру, науку, мистецтво і державність у різні епохи.

Пантеон видатних українців біля Дніпра: що відомо про проєкт у Києві

За офіційними повідомленнями, робота над проєктом триває з січня 2026 року, і про неї публічно заявив голова Українського інституту національної пам’яті (УІНП) Олександр Алфьоров. Він наголосив на важливості чіткого розмежування двох концептів: Національний пантеон та Меморіал Героїв, адже кожен із них має власну місію і символіку. Перша структура покликана відображати процеси становлення нації, включати постаті різних історичних періодів і професій; друга — бути меморіалом сучасних захисників, переважно тих, хто загинув у російсько-українській війні.

Ключовим аргументом на користь розміщення Пантеону саме у Києві називають історичну вагу столиці. За словами Алфьорова, Київ — це не тільки адміністративний центр, а й один із світових центрів християнства, важливий культурний та логістичний вузол. Окрема увага приділяється розташуванню біля Дніпра, який у концептуальному вимірі пропонують розглядати як символ державності, пам’яті та єдності берегів країни.

Інформація також містить згадку про те, що проєкт підтримується на рівні Офісу Президента, і мова йде про просторіший задум — вшанувати сотні визначних постатей різних епох. Частина із них у майбутньому може бути перепохована в Україні, що потребуватиме додаткової координації з родинами, релігійними інституціями та міжнародними партнерами.

Навіщо потрібен Пантеон і чим він відрізняється від Меморіалу

Створення Пантеону має кілька вимірів сенсу: меморіальний, освітній та туристичний. Як меморіал, він покликаний формувати уявлення про національний наратив, підкреслювати неперервність культурно-історичних традицій. В освітньому вимірі Пантеон може стати місцем, де школярі й студенти отримуватимуть систематизовану інформацію про постаті, які впливали на розвиток України. З туристичної точки зору — це ще й привабливий культурний об’єкт у столиці, що підвищить інтерес до історії та архітектури міста.

При цьому важливо зрозуміти різницю: Національний пантеон об’єднує культурні, наукові та державні еліти різних періодів; Меморіал Героїв орієнтований на сучасні втрати і військові подвиги. Саме тому експерти та представники громадськості наполягають, щоб ці проєкти розвивались паралельно, але окремо, з різною концептуальною складовою та програмами вшанування.

Перспективи, виклики та очікування

Реалізація такого амбітного проєкту потребуватиме вирішення низки практичних і етичних питань. По-перше, необхідно визначити критерії відбору постатей, механізми громадського обговорення та прозору експертну оцінку. По-друге, питання перепоховань вимагатимуть юридичного й дипломатичного супроводу, узгодження з родинами та релігійними громадами. По-третє, архітектурне рішення має враховувати історичний контекст прибережної зони Дніпра, екологічні обмеження та інфраструктурну доступність.

Досвід інших країн — наприклад, Паризького Пантеону або національних меморіалів у Європі — показує, що успіх залежить від поєднання високоякісної архітектури, продуманої експозиційної стратегії й широкої суспільної підтримки. В українських реаліях до цього додаються питання безпеки, фінансування й політичного консенсусу, адже меморіали часто стають предметом дискусій про національну ідентичність.

Наразі важливо, щоб процес проєктування вівся відкрито: публічні консультації, конкурси архітектурних рішень, залучення істориків, музеологів і представників громадськості. Такий підхід підвищить легітимність проєкту і дозволить створити простір, який дійсно відображатиме багатовимірну історію українства.

Пантеон на березі Дніпра має потенціал стати символічним майданчиком пам’яті, який об’єднає минуле й сучасність, вшанує імена, що творили державу, і одночасно дасть місце для скорботи за тими, хто віддав життя сьогодні. Важливо, щоб реалізація була професійною, емоційно збалансованою і спрямованою на консолідацію суспільства, а не на посилення розколів.