Мир чи перемога: який вибір зробила половина українців — опитування

Питання завершення війни залишається одним із найважливіших для українського суспільства. Громадяни щодня стикаються з наслідками бойових дій, обстрілів, руйнувань і тривалої невизначеності, тому оцінки можливого миру та умов перемоги набувають особливого значення. Нове соціологічне опитування показало: українці розділилися у визначенні головного пріоритету, однак найбільша група все ж поставила мир вище за будь-яку перемогу.

Половина опитаних, або 50% громадян, заявили, що мир важливіший за будь-яку перемогу. Водночас 41% респондентів вважає протилежне: на їхню думку, перемога України має залишатися пріоритетнішою за будь-який варіант миру. Ще 9% учасників дослідження не змогли визначитися з відповіддю або зазначили, що їм складно обрати один із запропонованих варіантів.

Отже, різниця між двома основними позиціями становить 9 відсоткових пунктів. Цей результат свідчить, що в суспільстві немає єдиного бачення того, яким має бути шлях до завершення війни. Для одних українців найважливішими є припинення обстрілів, збереження людських життів і можливість повернутися до нормального життя. Для інших мир не може бути повноцінним, якщо він не передбачає надійних гарантій безпеки, захисту територіальної цілісності та недопущення нової агресії.

Чому українці обирають мир або перемогу

Показник у 50% демонструє потужний суспільний запит на припинення бойових дій. Війна триває довго, а її наслідки відчувають навіть ті люди, які перебувають далеко від безпосередньої лінії фронту. Повітряні тривоги, ракетні та дронові атаки, перебої з електропостачанням, зруйновані будинки, вимушене переселення і розлука з рідними формують бажання якнайшвидше повернутися до мирного життя.

Для частини громадян слово «мир» насамперед означає тишу, припинення ударів по містах і селах, безпеку для дітей та можливість планувати майбутнє. Люди, які втратили близьких, житло або стабільну роботу, можуть сприймати припинення війни як найнагальнішу потребу. У такому підході мир є не абстрактним політичним поняттям, а умовою виживання, відновлення родин і поступового повернення країни до нормального функціонування.

Водночас 41% опитаних не готові ставити мир вище за перемогу. Їхня позиція пов’язана з переконанням, що домовленості без чітких гарантій можуть не усунути загрозу, а лише відкласти новий етап війни. Для цієї частини суспільства принципове значення мають контроль над українськими територіями, захист державного суверенітету, покарання агресора та спроможність країни ефективно захищати себе в майбутньому.

Такі відповіді не обов’язково означають відмову від миру. Навпаки, багато прихильників перемоги також прагнуть припинення бойових дій, але вважають, що тривалий спокій можливий лише після створення умов, які не дозволять агресії повторитися. У їхньому розумінні перемога є способом досягнути безпечного миру, а не альтернативою самому миру.

Складність із вибором у 9% респондентів також має важливе значення. Вона може свідчити про втому від війни, невпевненість у подальшому розвитку подій або небажання протиставляти два поняття, які для багатьох українців є взаємопов’язаними. Мир і перемога можуть сприйматися як послідовні етапи: спочатку держава має досягти безпеки, а потім закріпити результати та забезпечити довгострокову стабільність.

Як обстріли впливають на суспільні настрої

Автори дослідження звертають увагу на те, що в останні місяці, на тлі посилення обстрілів, збільшилася частка людей, які вважають перемогу важливішою за будь-який мир. Така динаміка може здаватися суперечливою, адже регулярні атаки водночас посилюють і прагнення до якнайшвидшого припинення війни. Однак для різних груп населення один і той самий досвід породжує різні висновки.

Після чергового удару частина громадян передусім думає про те, як зупинити загибель людей і руйнування. Для них головною потребою стає припинення вогню та створення умов, за яких цивільне населення більше не житиме під постійною загрозою. Інші після атак переконуються, що тимчасове перемир’я без зміни безпекової ситуації не усуне небезпеку. Вони вважають, що агресора можна зупинити лише завдяки сильній обороні, міжнародній підтримці та чітким гарантіям.

Саме тому результати опитування не варто трактувати як просте протиставлення прихильників миру та прихильників війни. Переважна більшість українців хоче завершення бойових дій, але по-різному відповідає на запитання, за яких умов це має відбутися. Для одних достатньою передумовою є припинення обстрілів і зменшення кількості жертв. Для інших принциповими залишаються відновлення справедливості, гарантування безпеки кордонів і впевненість, що росія не використає паузу для підготовки нового нападу.

На суспільні оцінки також впливають особистий досвід війни, місце проживання, вік, наявність рідних у Силах оборони та рівень щоденної небезпеки. Жителі регіонів, які регулярно потерпають від атак, можуть гостріше відчувати потребу в негайному припиненні бойових дій. Водночас люди, чиї близькі перебувають на фронті або вже стали жертвами агресії, можуть наполягати на тому, що без досягнення перемоги мир буде ненадійним.

Окремим чинником залишається втома суспільства. Тривала війна змушує українців одночасно думати про безпеку, економічне становище, майбутнє дітей, відновлення зруйнованих міст і підтримку армії. Через це громадські настрої можуть змінюватися залежно від ситуації на фронті, інтенсивності обстрілів і появи нових політичних або дипломатичних сигналів.

Дані опитування та їхнє значення

Дослідження проводили 3–5 жовтня методом телефонних інтерв’ю з використанням комп’ютерної системи. У ньому взяли участь 1000 громадян України віком від 18 років. Респондентів залучали за випадковою вибіркою мобільних номерів, що дало змогу охопити різні групи дорослого населення.

До вибірки увійшли жителі всіх областей України, за винятком тимчасово окупованих територій і населених пунктів, де під час проведення дослідження не було українського мобільного зв’язку. Отримані результати додатково зважили відповідно до актуальних демографічних показників за віком, статтю та типом поселення. Це необхідно для того, щоб підсумкові дані якомога точніше відображали структуру дорослого населення країни.

Заявлена похибка опитування не перевищує 3,1 відсоткового пункту за довірчої ймовірності 95%. Тому різницю між частками прихильників миру та перемоги потрібно оцінювати з урахуванням статистичних коливань. Водночас загальна картина є показовою: суспільство не має одностайної відповіді на питання про пріоритети завершення війни, а обидві позиції мають значну підтримку.

Дослідження також засвідчило, що 62% українців не вважають, ніби на цей момент у війні остаточно переважає одна зі сторін. Ще 26% опитаних говорять про перевагу України, тоді як 6% бачать перевагу росії. Такий розподіл свідчить про сприйняття ситуації як складної та невизначеної, без очевидного перелому, який дозволив би більшості громадян говорити про безумовну перевагу однієї зі сторін.

Результати опитування не дають підстав стверджувати, що українці готові погодитися на будь-які умови заради припинення війни. Вони радше демонструють складний суспільний запит: громадяни хочуть миру, але прагнуть, щоб він був безпечним, справедливим і тривалим. Для одних головним критерієм є припинення смертей та руйнувань, для інших — гарантія того, що після завершення бойових дій Україна не опиниться перед новою загрозою.

Отже, половина українців поставила мир вище за будь-яку перемогу, тоді як значна частина суспільства переконана: стійкий мир неможливий без перемоги та надійних гарантій безпеки. Ці результати показують не розкол між бажанням миру і готовністю захищати країну, а різне розуміння шляху до завершення війни. Надалі ставлення громадян до переговорів і можливих рішень залежатиме від умов, які гарантуватимуть Україні життя, безпеку, суверенітет і перспективу стабільного майбутнього.