Зять Трампа шукає американського інвестора для «Північних потоків»

Пошук американського інвестора для можливого відновлення роботи газопроводів «Північний потік» став однією з тем неформальних контактів між представниками США та росії. Йдеться про потенційне залучення приватного або державного капіталу зі Сполучених Штатів до масштабного енергетичного проєкту, який після початку повномасштабної війни проти України фактично зупинився. Водночас переговори перебувають на попередній стадії, а жодної остаточної угоди щодо фінансування чи запуску трубопроводів наразі немає.

За інформацією джерел, до обговорень могли бути залучені спецпредставник президента США Джаред Кушнер і Кирило Дмитрієв, якого вважають наближеним до російського керівництва. Їхні контакти, за повідомленнями співрозмовників, відбувалися в Москві та Нью-Йорку протягом останніх тижнів. Серед можливих тем називалися майбутні економічні відносини між Вашингтоном і Москвою, енергетичні активи та перспективи повернення російського газу на європейський ринок.

Наразі немає підтверджень, що сторони домовилися про конкретного інвестора, умови участі американського бізнесу або строки відновлення пошкодженої інфраструктури. Фактично йдеться про оцінювання можливостей, які могли б з’явитися після припинення бойових дій та потенційного послаблення санкцій. Однак навіть за сприятливого політичного сценарію реалізація такого плану вимагатиме подолання великої кількості юридичних, технічних і безпекових перешкод.

Яку роль у переговорах відіграють Кушнер і Дмитрієв

Джаред Кушнер бере участь у контактах, пов’язаних із пошуком шляхів завершення війни росії проти України та формуванням майбутньої архітектури відносин між сторонами. Економічні проєкти можуть розглядатися як один з інструментів, здатних створити додаткові стимули для дипломатичних домовленостей. Прихильники такого підходу вважають, що великі інвестиції та взаємна фінансова зацікавленість можуть знизити ризик нового загострення.

Кирило Дмитрієв є одним із представників російської сторони, які підтримують контакти з американськими посадовцями та діловими колами. Минулого місяця він проводив зустрічі з представниками американських Міністерства енергетики та Міністерства фінансів. Під час цих консультацій, за даними джерел, обговорювалися можливі енергетичні ініціативи та перспективи постачання російського газу до Німеччини.

Однак офіційно Сполучені Штати не оголошували про підготовку домовленостей щодо «Північного потоку». Представник Білого дому наголосив, що будь-які майбутні угоди з росією мають відповідати інтересам американських компаній і платників податків. Також необхідним буде погодження з відповідними державними структурами США, зокрема органами, які відповідають за міжнародне фінансування та санкційну політику.

Для американських інвесторів участь у такому проєкті могла б виглядати привабливою лише за умови зняття основних обмежень і гарантування довгострокової стабільності. Газопроводи мають значну пропускну здатність, а повернення до експлуатації теоретично могло б забезпечити інвесторам прибуток від транспортування енергоносіїв. Проте політична невизначеність, ризик нових санкцій і складний технічний стан трубопроводів роблять цей актив надзвичайно ризикованим.

Санкції та позиція Німеччини залишаються головними перешкодами

Одним із ключових бар’єрів для відновлення «Північного потоку» є чинний санкційний режим США та Європейського Союзу. Обмеження стосуються не лише самих газопроводів, а й компаній, фінансових операцій, страхування, обслуговування та постачання обладнання. Навіть якщо Вашингтон погодиться на послаблення власних санкцій, цього буде недостатньо для автоматичного запуску проєкту.

Необхідно буде враховувати рішення європейських інституцій і позицію окремих держав. Особливе значення має Німеччина, оскільки саме її газовий ринок мав стати головним напрямом для російського палива. Представники німецької влади вже заявляли, що газопроводи «Північного потоку» перебувають під санкціями, а країна знайшла альтернативні джерела постачання енергії.

У Берліні також наголошували, що будь-яке рішення про відновлення роботи трубопроводів потребуватиме окремого розгляду федеральним урядом. Нинішня позиція німецької влади не свідчить про готовність підтримати швидке повернення до закупівель російського газу. Після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну Німеччина почала активно диверсифікувати постачання, нарощуючи імпорт скрапленого природного газу та співпрацюючи з іншими постачальниками.

Європейські уряди побоюються, що відновлення «Північного потоку» може повернути залежність від російських енергоносіїв. До війни росія забезпечувала понад половину газових потреб Німеччини. Така модель вважалася економічно вигідною, але водночас створювала значні політичні ризики. Після скорочення поставок з боку Москви та вибухів на трубопроводах у вересні 2022 року європейська енергетична політика зазнала докорінних змін.

Окреме питання — технічна безпека об’єкта. Підводні пошкодження потребують детального обстеження, складних ремонтних робіт і міжнародних гарантій для фахівців та компаній, які можуть бути залучені до відновлення. Невідомо, яку частину інфраструктури можна відремонтувати, а які ділянки доведеться замінювати повністю. Це може суттєво збільшити вартість проєкту та терміни його реалізації.

Енергетичні активи можуть стати частиною ширшої угоди

Обговорення «Північного потоку» може бути лише одним елементом ширшого пакета можливих бізнесових домовленостей між США та росією. Серед інших напрямів називають майбутнє російських енергетичних активів у Європі, включно з нафтопереробними підприємствами та мережею автозаправних станцій, пов’язаних із компанією «Лукойл».

За одним зі сценаріїв, окремі активи могли б придбати міжнародні інвестори або консорціум за участю американської державної фінансової структури, представників Катару та Об’єднаних Арабських Еміратів. Натомість Вашингтон потенційно міг би переглянути обмеження щодо певних компаній. Проте такі пропозиції поки не вийшли за межі консультацій і не мають статусу погодженого плану.

Економічні домовленості з росією до повного завершення війни залишаються вкрай суперечливими. Прихильники переговорів можуть розглядати інвестиції як спосіб створити додаткові мотиви для припинення бойових дій. Критики побоюються, що передчасне послаблення санкцій дозволить Москві отримати нові фінансові ресурси без виконання політичних та безпекових умов.

Для європейських держав повернення російського газу означало б не лише потенційне зниження цін, а й перегляд довгострокової стратегії енергетичної незалежності. Відновлення поставок через «Північний потік» могло б посилити конкуренцію на ринку, але одночасно створило б ризик повторної залежності від одного постачальника. Саме тому навіть за наявності американського інвестора остаточне рішення не може бути ухвалене лише на рівні приватного бізнесу.

Перспективи проєкту також залежатимуть від результатів переговорів між США, росією та Україною. Якщо війна триватиме, можливість масштабних інвестицій у російську енергетичну інфраструктуру залишатиметься мінімальною. У разі припинення бойових дій питання санкцій, компенсацій, гарантій безпеки та політичних умов стане предметом окремих міжнародних домовленостей.

Отже, повідомлення про пошук американського інвестора для «Північного потоку» не означає, що газопроводи найближчим часом відновлять роботу. Наразі це лише один із напрямів попередніх дискусій про можливі економічні відносини після завершення війни. Реалізація задуму залежатиме від позиції Вашингтона, Берліна та інших європейських урядів, майбутнього санкційного режиму, технічного стану трубопроводів і готовності потенційних інвесторів прийняти значні політичні ризики.