«Кишенькові армії» Києва та області: хто утримує приватних силовиків?

У Києві та громадах Київської області сформувалася розгалужена мережа комунальних підприємств, які виконують функції охорони, контролю доступу та реагування на надзвичайні ситуації. Їх називають муніципальними охоронами, вартами, центрами безпеки або службами громадського порядку. Формально такі структури мають захищати майно територіальних громад, охороняти школи, лікарні, адміністративні будівлі, парки та інші об’єкти, що фінансуються з місцевих бюджетів.

Однак із часом ці підприємства перетворилися на значно масштабніші організації. Вони отримують кошти на заробітні плати, автомобілі, пальне, формений одяг, засоби зв’язку, системи відеоспостереження, охоронну сигналізацію, дрони, ремонт приміщень та професійне навчання. У деяких випадках чисельність персоналу обчислюється сотнями або навіть тисячами людей. Через це виникає цілком закономірне питання: чи справді громади утримують ефективні служби безпеки, чи йдеться про створення підконтрольних місцевій владі силових ресурсів?

Термін «кишенькові армії» не є юридичним визначенням, однак він відображає суспільні побоювання щодо використання муніципальних охорон у політичних конфліктах, під час демонтажів, протестів або суперечок навколо забудови. Водночас будь-які заяви про зловживання, фіктивне працевлаштування чи розкрадання бюджетних коштів мають підтверджуватися доказами та рішеннями суду. До цього моменту йдеться лише про версії слідства, результати аудитів і публічні претензії.

Київська муніципальна охорона та її розширення

Київську «Муніципальну охорону» свого часу створювали як альтернативу приватним охоронним компаніям. Міська влада пояснювала таке рішення необхідністю забезпечити контроль над комунальними об’єктами та зменшити залежність від зовнішніх підрядників. Передбачалося, що підприємство охоронятиме дитячі садки, школи, медичні заклади, адміністративні споруди й інше майно громади, а також створить робочі місця для ветеранів та інших підготовлених працівників.

На початковому етапі на запуск структури спрямували близько 2,5 млн грн. Надалі підприємство почало активно розширюватися, а його штат, за бюджетними документами, у 2026 році наблизився до 1600 осіб. Така чисельність суттєво відрізняється від уявлення про невелику службу, яка лише охороняє міські будівлі. Разом із кількістю працівників зростали видатки на транспорт, оснащення, зв’язок, форму, навчання та матеріально-технічне забезпечення.

Окрему увагу привертає участь працівників муніципальної структури у конфліктних ситуаціях. Їх помічали під час демонтажу тимчасових споруд, робіт на спірних земельних ділянках, протистоянь навколо забудови та міських інфраструктурних проєктів. У таких випадках присутність людей у формі, які фінансуються з бюджету столиці, часто сприймається мешканцями не як нейтральна охорона, а як спосіб посилити позицію міської адміністрації.

Резонансний конфлікт виник на Теремках, де жителі виступали проти масштабних робіт у зеленій зоні під час прокладання резервної тепломережі. На місці перебували правоохоронці та працівники муніципальної охорони. Одна з активісток заявила про травмування руки під час сутички. Після цього проводилися перевірки, а міська влада оголосила про службове розслідування. Частина депутатів Київради заговорила про необхідність розпуску підприємства на період воєнного стану, мотивуючи це тим, що охорона громадського порядку належить до повноважень Національної поліції.

Подібні претензії звучали й раніше. Під час конфлікту навколо кінотеатру «Київ» у 2019 році представники муніципальної охорони були присутні під час так званої інвентаризації приміщення. Критики дій міської влади розцінили це як спробу силового тиску на орендарів. Навіть якщо працівники формально діяли в межах доручень, подібні епізоди негативно впливають на довіру до всієї системи.

Бюджетні видатки, закупівлі та контроль

Фінансова діяльність київської муніципальної охорони неодноразово ставала предметом аудитів і кримінальних проваджень. Перевірка за 2020–2021 роки та перше півріччя 2022 року виявила порушення й недоліки на 13,2 млн грн. Значну частину цієї суми аудитори пов’язували з неправомірними втратами. Серед претензій згадували підвищені коефіцієнти до посадових окладів, необґрунтовані премії, виплати матеріальної допомоги та проблеми з обліком майна.

Правоохоронці також перевіряли закупівлю професійного навчання для 300 охоронників. За версією слідства, послуги могли бути оплачені без фактичного проведення занять. Інший епізод стосувався придбання форменого одягу орієнтовною вартістю 15 млн грн. Потенційні збитки бюджету в цій справі оцінювалися приблизно у 4,6 млн грн.

У 2025 році повідомлялося про підозру працівниці комунальної організації у справі щодо закупівлі 200 бодікамер майже за 2 млн грн. Слідство перевіряло, чи відповідали технічні характеристики обладнання вимогам замовника та чи не була завищена його ціна. За попередньою оцінкою правоохоронців, можливий збиток громаді міг становити близько 1,7 млн грн. Остаточну правову оцінку таким діям має надати суд.

Ще один напрям розслідування стосувався закупівлі взуття для співробітників. У договорі 2024 року фігурували 400 пар зимового та 1200 пар літнього взуття загальною вартістю майже 5 млн грн. Слідчі порівнювали ціну договору з вартістю товару на попередніх етапах постачання та перевіряли можливе завищення. Під час обшуків вилучали договори, платіжні документи, комерційні пропозиції й зразки продукції.

Масштаб фінансування демонструють і закупівлі 2025–2026 років. За доступними даними, за цей період оголосили 284 лоти із загальною очікуваною вартістю близько 347,7 млн грн. Завершеними були 246 процедур на суму, що наближалася до 279 млн грн. Найбільші витрати припадали на охоронні сигналізації, їхнє встановлення та технічне обслуговування. Сукупна вартість таких робіт і обладнання перевищувала 114 млн грн.

Понад 36 млн грн могли спрямувати на форму та взуття, а більш ніж 21 млн грн становили витрати на автомобілі та спеціальний транспорт. Окрім цього, підприємство оплачувало пальне, страхування, ремонт автопарку, відеореєстратори, засоби зв’язку, обслуговування систем безпеки та ремонт приміщень. Самі по собі такі видатки не свідчать про порушення, але вони потребують постійного контролю, оскільки йдеться про значні кошти київської громади.

Показовою залишається й ситуація з конкуренцією на торгах. Із 79 завершених відкритих закупівель у 55 випадках був лише один унікальний учасник. Формально процедура могла відповідати вимогам законодавства, проте відсутність реального змагання підвищує ризики переплати та домовленостей між замовником і постачальником. Для комунального підприємства, яке працює за рахунок бюджету, така статистика має бути підставою для додаткової перевірки.

Муніципальні варти Київщини та проблема бронювання

Схожі підприємства діють у багатьох громадах Київської області. Власні служби безпеки або муніципальні варти створили, зокрема, у Бучі, Боярці, Вишневому, Калинівці, Гостомелі, Великій Димерці, Білій Церкві, Зазимській та Пристоличній громадах. Їхні завдання часто подібні: охорона майна, чергування на об’єктах, патрулювання територій, контроль доступу та допомога під час надзвичайних ситуацій.

Фінансові показники окремих підприємств також є помітними. У Бучі комунальну «Муніципальну безпеку» створили у 2024 році. Наступного року там працювали 43 людини, а доходи перевищили 13 млн грн. У Вишневому підприємство зі штатом приблизно 76 працівників отримало понад 26 млн грн доходу за 2025 рік. Калинівська «Варта» при 28 працівниках мала понад 15 млн грн доходу. У Великій Димерці витрати на муніципальний центр безпеки у 2026 році перевищили 13 млн грн.

Навіть за неповними даними, фінансування кількох таких структур перевищує 60 млн грн. При цьому до підрахунку можуть не входити капітальні видатки, витрати на ремонт, придбання техніки, окремі бюджетні програми та фінансування підрозділів, які працюють під іншими назвами. Тому реальна вартість мережі муніципальної безпеки Київщини може бути значно більшою.

Особливо гострим стало питання бронювання співробітників під час воєнного стану. Якщо комунальне підприємство працевлаштовує чоловіків призовного віку та подає їхні посади як критично необхідні, воно має чітко пояснювати підстави для такого рішення. Громада повинна розуміти, скільки працівників заброньовано, які функції вони виконують, де несуть службу, яким є їхній графік та чи відповідає фактична робота займаним посадам.

У кримінальному провадженні, яке розслідують правоохоронці, фігурують кілька комунальних і муніципальних структур Київщини. За версією слідства, службові особи могли організувати фіктивне працевлаштування чоловіків призовного віку, оформлювати їм відстрочку, нараховувати заробітну плату з місцевих бюджетів, а частину коштів привласнювати. Серед документів, які перевірялися або вилучалися, були табелі, журнали виїздів, добові наряди, кадрові накази та заяви про прийняття на роботу.

Наявність кримінального провадження не означає доведену вину працівників чи керівників підприємств. Проте сама поява таких справ свідчить про необхідність комплексного аудиту. Перевіряти потрібно не тільки тендери, а й реальну чисельність персоналу, відповідність посад, маршрути патрулювання, кількість чергувань, використання автомобілів і фактичні результати роботи.

Муніципальна охорона може бути корисною для громади, якщо її повноваження чітко визначені, а діяльність є прозорою. Вона здатна охороняти об’єкти, допомагати під час аварій, стежити за збереженням комунального майна та швидко реагувати на локальні проблеми. Але така структура не повинна перетворюватися на заміну поліції або інструмент тиску на активістів, підприємців і політичних опонентів.

Кияни та жителі громад Київщини мають право знати, скільки коштує система муніципальної безпеки, хто її контролює та наскільки виправдані витрати. Відкриті бюджети, прозорі закупівлі, публічні звіти, відеофіксація роботи й незалежний аудит могли б зняти значну частину запитань. Якщо ж силові комунальні підприємства використовують для обслуговування вузьких інтересів, фіктивного працевлаштування або сумнівного освоєння коштів, дискусія про «кишенькові армії» лише посилюватиметься.