«Суддя Майдану» Віктор Кицюк знову працює у Печерському суді: що відомо

Ім’я Віктора Кицюка знову опинилося в центрі уваги після рішення про його безстрокове призначення суддею Печерського районного суду Києва. Громадські активісти протягом багатьох років називали його одним із «суддів Майдану» через рішення, ухвалені під час Революції Гідності. На їхню думку, ці рішення могли бути частиною тиску на учасників протестів. Нове призначення стало приводом для дискусії про те, наскільки послідовно в Україні відбувається перевірка суддів, які працювали за часів попередньої влади.

Безстрокове призначення означає, що суддя може продовжувати здійснювати правосуддя до досягнення граничного віку перебування на посаді або до виникнення інших законних підстав для припинення повноважень. Для суспільства ця історія важлива не лише через персоналію Кицюка, а й тому, що вона стосується ширшої проблеми — відповідальності представників судової системи за рішення, ухвалені під час масових протестів 2013–2014 років.

Що відомо про призначення Віктора Кицюка

Віктор Кицюк продовжив роботу в Печерському районному суді Києва після отримання безстрокових повноважень. Таке рішення ухвалили в межах передбаченої законодавством процедури призначення суддів. Водночас активісти вважають, що під час розгляду питання не було належним чином враховано претензії до діяльності Кицюка у період Революції Гідності, а також питання щодо його відповідності критеріям доброчесності.

За заявами антикорупційних організацій, повноваження судді могли завершитися ще у 2014 році. Попри це, він залишався у системі правосуддя, а питання його подальшого статусу тривалий час не мало остаточного вирішення. Представники громадськості також заявляли, що впродовж цього періоду Кицюк отримував суддівську винагороду. За їхніми підрахунками, загальна сума виплат могла становити близько 9 мільйонів гривень.

Водночас такі оцінки є позицією активістів і не можуть автоматично вважатися встановленими юридичними фактами. Для остаточного підтвердження або спростування інформації про законність виплат необхідні офіційні документи, висновки уповноважених органів і, за потреби, рішення суду. Саме тому публічне обговорення цієї справи має відбуватися з урахуванням презумпції невинуватості та чіткого розмежування між заявами громадських організацій і доведеними обставинами.

Резонанс навколо призначення пояснюється також особливим статусом Печерського суду. Упродовж років ця установа розглядала справи, які мали значний політичний і суспільний вплив. Будь-які кадрові рішення щодо її суддів тому сприймаються особливо гостро. Громадяни очікують не лише формального дотримання процедури, а й зрозумілого пояснення того, чому попередні претензії не стали перешкодою для безстрокової роботи судді.

Чому суддю називають «суддею Майдану»

Підставою для такого визначення стали рішення Віктора Кицюка, ухвалені під час протестів на Майдані. Найчастіше у публічних заявах згадують справи, пов’язані з автомобілістами, які прямували до Межигір’я. За інформацією активістів, окремим учасникам таких поїздок суд призначав покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Учасники протестного руху сприймали подібні рішення як спосіб залякування та покарання людей за їхню громадянську позицію. В умовах масових акцій позбавлення водійських прав мало для багатьох не лише юридичні, а й очевидні соціальні наслідки. Саме тому ці справи стали символом претензій до суддів, які, на думку громадськості, могли діяти в інтересах тодішньої влади.

Після Революції Гідності в Україні неодноразово порушувалося питання очищення судової системи. Одним із головних очікувань суспільства була перевірка суддів, причетних до ухвалення рішень проти протестувальників. Від них вимагали оцінки професійної діяльності, аналізу можливих порушень при розгляді справ і перевірки доброчесності.

Однак процедура притягнення суддів до відповідальності виявилася складною та тривалою. На результат могли впливати строки давності, особливості дисциплінарного провадження, вимоги до доказів і можливість оскарження рішень органів суддівського врядування. Через це частина справ роками залишалася без остаточного суспільно зрозумілого результату.

За твердженнями представників антикорупційної спільноти, щодо Кицюка порушувалися питання дисциплінарної відповідальності. Активісти вважали, що його рішення часів Майдану могли бути підставою для звільнення, однак відповідні органи не побачили достатніх правових підстав для такого кроку. Окремі рішення намагалися оскаржити, проте ці спроби, за повідомленнями громадських організацій, не призвели до припинення кар’єри судді.

Важливо розуміти, що політична або суспільна оцінка рішення не замінює юридичної процедури. Щоб встановити дисциплінарний проступок, необхідно довести конкретне порушення закону, професійних обов’язків або правил суддівської етики. Водночас відсутність остаточного покарання не означає, що питання суспільної довіри автоматично вичерпане.

Претензії щодо оцінювання та майна

Окремий блок претензій стосується проходження Віктором Кицюком кваліфікаційного оцінювання. Громадські активісти заявляли, що суддя не пройшов необхідної перевірки або що процедура щодо нього не була завершена належним чином. Таке оцінювання має перевіряти не лише професійні знання, а й доброчесність, етичні стандарти та здатність судді здійснювати правосуддя незалежно й неупереджено.

Представники антикорупційних організацій також пов’язували ситуацію навколо суддів Печерського суду з діяльністю Вищої кваліфікаційної комісії суддів. За їхніми словами, робота комісії свого часу була ускладнена слідчими діями, які проводилися Державним бюро розслідувань. Ці обставини стали частиною ширшої дискусії про протистояння між різними державними інституціями та про те, наскільки незалежними є органи, відповідальні за оновлення суддівського корпусу.

Ще одне питання стосується майнового стану судді. Активісти повідомляли про можливе користування Віктором Кицюком будинком неподалік Києва, який, за їхніми твердженнями, оформлений на іншу особу. У публічних матеріалах також згадувалися господарські споруди, лазня та альтанка, загальна площа яких може перевищувати 400 квадратних метрів.

Крім того, громадські організації звертали увагу на автомобіль Audi Q8, який, за їхніми заявами, зареєстрований не безпосередньо на суддю. Подібні обставини можуть бути підставою для перевірки фактичного користування майном, відповідності витрат офіційним доходам і повноти відображення активів у деклараціях.

Водночас реєстрація автомобіля чи нерухомості на іншу особу сама по собі не доводить порушення. Для висновку про приховування майна потрібно встановити, хто фактично ним користується, за чиї кошти воно придбане, які існують домовленості між сторонами та чи були ці відомості належно зазначені в декларації. Остаточну оцінку таким обставинам можуть надати лише компетентні органи в межах передбаченої законом перевірки.

Історія безстрокового призначення Віктора Кицюка показує, що питання суддівської відповідальності часів Майдану досі не втратило актуальності. Для суспільства важливо знати, чи проходять судді реальну, а не формальну перевірку, як розглядаються дисциплінарні скарги та чому окремі резонансні рішення не мають зрозумілого фіналу.

Подальший розвиток ситуації може залежати від можливих оскаржень, перевірки електронних декларацій і нових рішень органів суддівського врядування. Якщо наведені активістами факти підтвердяться, це може стати підставою для юридичних процедур. Якщо ж порушень не встановлять, державні інституції мають чітко пояснити правові мотиви призначення та результати всіх проведених перевірок.

Випадок Віктора Кицюка є тестом не лише для одного судді, а й для всієї системи правосуддя. Від її здатності відкрито реагувати на претензії, пояснювати кадрові рішення та забезпечувати відповідальність залежить рівень довіри громадян до судів. Без прозорого оцінювання й однакових правил для всіх відновити цю довіру буде надзвичайно складно.