ДСНС: від початку повномасштабної війни загинули 130 рятувальників

Від 24 лютого 2022 року, коли росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, під час виконання службових завдань загинули 130 працівників Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Ще близько тисячі рятувальників, пожежників і саперів дістали поранення різного ступеня тяжкості. Ці цифри демонструють масштаб небезпеки, з якою щодня стикаються підрозділи ДСНС, виконуючи роботу в умовах війни.

Про втрати особового складу повідомив голова ДСНС Андрій Даник. За його словами, статистика охоплює весь період повномасштабної війни та свідчить про високу ціну, яку працівники служби платять за порятунок цивільного населення, гасіння пожеж, розбір завалів, евакуацію людей і ліквідацію наслідків російських атак.

Упродовж цього часу рятувальники працювали в десятках населених пунктів, що зазнали ракетних ударів, обстрілів і атак безпілотників. Їм доводилося виїжджати до житлових будинків, об’єктів критичної інфраструктури, промислових підприємств, лікарень, навчальних закладів та інших місць, де виникали надзвичайні ситуації. Часто підрозділи прибували на місце одразу після вибухів, коли зберігалася загроза повторного удару.

Робота ДСНС під час війни не обмежується ліквідацією наслідків обстрілів. Працівники служби щодня стикаються з пожежами, руйнуваннями, аваріями, вибухонебезпечними предметами, пошкодженнями газових і електричних мереж. Кожен виїзд може перетворитися на складну операцію, що потребує швидких рішень, витримки та максимальної обережності.

Небезпечна робота після ракетних і дронових атак

Повномасштабна війна докорінно змінила умови роботи українських рятувальників. У мирний час вони переважно реагували на пожежі, дорожньо-транспортні пригоди, техногенні аварії та наслідки стихійних явищ. Тепер до переліку завдань додалися ліквідація масштабних руйнувань після ракетних ударів, пошук людей під завалами, гасіння пожеж на місцях прильотів і робота в районах, де зберігається мінна небезпека.

Після обстрілу рятувальники мають одночасно виконувати кілька важливих завдань. Насамперед вони оцінюють обстановку, визначають найбільш небезпечні ділянки та шукають постраждалих. Далі проводять деблокування людей із пошкоджених автомобілів і будівель, гасять займання, перекривають небезпечні зони, допомагають медикам та організовують евакуацію мешканців.

Такі роботи можуть тривати багато годин. Пошуково-рятувальні операції ускладнюють нестійкі конструкції, обірвані дроти, витік газу, сильне задимлення, пожежі та ризик подальшого обвалення будівель. Додатковою загрозою залишаються повторні удари, адже ворог неодноразово атакував місця, де вже працювали екстрені служби.

Рятувальники змушені діяти швидко, але водночас не можуть нехтувати правилами безпеки. Перед початком робіт фахівці перевіряють територію, визначають можливі джерела небезпеки та використовують спеціальне обладнання. Навіть за наявності захисних касок, бронежилетів, техніки та засобів зв’язку повністю усунути ризик для життя неможливо.

Окреме місце в роботі ДСНС посідає розмінування. Через бойові дії міни, нерозірвані боєприпаси та інші вибухонебезпечні предмети можуть залишатися на полях, у лісах, на узбіччях доріг, подвір’ях приватних будинків і територіях підприємств. Сапери обстежують звільнені населені пункти, маршрути евакуації, об’єкти інфраструктури та місця, де планується відновлення житла.

Під час розмінування надзвичайно важливими є уважність, точність і суворе дотримання процедур. Небезпечний предмет може бути замаскований або встановлений таким чином, щоб спрацювати під час наближення людини чи спроби переміщення. Через це кожна операція потребує тривалої підготовки та зосередженості всього саперного розрахунку.

Поранення, евакуація та відновлення рятувальників

Близько тисячі працівників ДСНС за час повномасштабної війни отримали поранення. Серед причин — обстріли, вибухи, обвал конструкцій, уламкові ураження, пожежі та детонація вибухонебезпечних предметів. Частина травм є легкими, однак багато рятувальників потребували тривалого лікування, складних операцій і реабілітації.

Швидке надання домедичної допомоги та евакуація з небезпечної зони часто мають вирішальне значення. Колеги можуть накласти турнікет, зупинити кровотечу, стабілізувати стан потерпілого та передати його медикам. Після цього поранених доставляють до медичних закладів, де вони отримують необхідне лікування.

В умовах повторних атак особливо важливо оперативно ухвалювати рішення щодо перебування особового складу на місці події. Якщо виникає загроза нового удару або обвалу, підрозділи можуть тимчасово відходити на безпечну відстань, а після стабілізації ситуації повертатися до пошукових і аварійно-рятувальних робіт. Водночас зволікання також може коштувати людських життів, адже під завалами можуть залишатися люди, яким потрібна негайна допомога.

Після завершення лікування працівники служби проходять відновлення. Дехто з них повертається до виконання обов’язків, інші продовжують реабілітацію або переходять на посади, де ризик для здоров’я є меншим. Для багатьох поранення означають не лише фізичні труднощі, а й психологічне випробування, адже рятувальники можуть переживати втрату колег, важкі сцени руйнувань та постійну загрозу власному життю.

За кожним числом у статистиці стоїть окрема історія. Це люди, які залишили родини, друзів і колективи, щоб допомагати іншим. Загибель 130 працівників ДСНС є тяжкою втратою для служби та всієї України. Пам’ять про них зберігається у підрозділах, де вони працювали, а їхній внесок у порятунок цивільного населення неможливо виміряти лише кількістю виконаних завдань.

Служба триває попри втрати

Попри загибель і поранення співробітників, підрозділи ДСНС продовжують працювати в усіх регіонах, де люди потребують допомоги. Рятувальники ліквідовують пожежі, розбирають завали, допомагають мешканцям залишати небезпечні райони, відкачують воду, відновлюють доступ до пошкоджених об’єктів і беруть участь у забезпеченні життєдіяльності громад.

У прифронтових населених пунктах їхня робота часто проходить під звуки вибухів. Там необхідно не лише реагувати на вже наявні руйнування, а й бути готовими до нових викликів. Рятувальники допомагають людям, які втратили житло, сприяють евакуації маломобільних громадян, забезпечують доступ до небезпечних територій для ремонтних бригад і попереджають населення про мінні загрози.

Важливим напрямом залишається інформування громадян. Фахівці пояснюють, як поводитися під час пожежі, обстрілу або виявлення підозрілого предмета, чому не можна торкатися уламків і залишених боєприпасів, а також як діяти під час евакуації. Такі знання допомагають зменшити кількість травмувань і зберегти життя до прибуття екстрених служб.

Робота рятувальників потребує не лише мужності, а й постійної професійної підготовки. Вони вдосконалюють навички пошуку людей, надання першої допомоги, гасіння пожеж на складних об’єктах, використання спеціальної техніки та роботи з вибухонебезпечними предметами. Злагодженість підрозділів дає змогу виконувати завдання навіть у надзвичайно складних умовах.

130 загиблих і близько тисячі поранених працівників ДСНС — це свідчення того, наскільки небезпечною стала служба порятунку під час повномасштабної війни. Водночас ці дані нагадують про стійкість і професіоналізм людей, які щодня ризикують власним життям заради інших. Поки тривають обстріли та виникають нові надзвичайні ситуації, рятувальники продовжують виконувати свій обов’язок — знаходити постраждалих, гасити пожежі, знешкоджувати небезпечні предмети та допомагати Україні долати наслідки агресії.