Справу нардепки Анни Скороход передали до суду: головні деталі

Кримінальне провадження щодо народної депутатки України Ганни Скороход та її помічника скерували до суду. Сторона обвинувачення вважає, що фігуранти могли підбурювати представника підприємця до надання неправомірної вигоди за сприяння у застосуванні санкцій Ради національної безпеки і оборони України до компанії-конкурентки. Сума, про яку йдеться у матеріалах справи, становить 250 тисяч доларів США.

Обвинувальний акт до суду направив прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Розслідування проводили детективи Національного антикорупційного бюро України. Передача справи означає завершення досудового етапу та початок судового розгляду, під час якого мають бути досліджені докази, заслухані позиції учасників процесу й встановлені всі обставини, що мають значення для провадження.

Водночас сам факт направлення обвинувального акта до суду не означає доведеності вини. Ганна Скороход та її помічник мають право на захист і вважаються невинуватими, доки протилежне не буде встановлено обвинувальним вироком, який набере законної сили.

У чому полягає суть справи щодо Ганни Скороход

За версією слідства, народна депутатка та її помічник діяли узгоджено й могли бути частиною групи, яка запропонувала представнику підприємця вирішити питання щодо санкцій за грошову винагороду. Йшлося про можливе використання впливу на посадових осіб державних органів для того, щоб до компанії-конкурентки застосували обмеження, передбачені санкційним законодавством.

У матеріалах кримінального провадження зазначається, що саме депутатка нібито позиціонувала себе як особа, здатна гарантувати бажаний результат. Фігуранти, за даними правоохоронців, переконували представника підприємця у наявності необхідних зв’язків та можливостей для впливу на процес ухвалення рішення. Окремо наголошувалося на потенційній ролі представників Ради національної безпеки і оборони України.

Правоохоронці розглядають ці дії не як законне представництво інтересів компанії, а як спробу організувати передачу коштів за незаконний вплив на службових осіб. Саме тому провадження отримало відповідну кримінально-правову кваліфікацію.

За версією слідства, частину домовленої суми — 125 тисяч доларів — передали під виглядом оформлення розписок про позику. Такий спосіб, як вважають детективи, міг використовуватися для маскування реального призначення грошей. Після передачі коштів представнику підприємця нібито повідомили, що вони можуть бути спрямовані посадовцям, здатним вплинути на ухвалення необхідного рішення.

Крім того, учасники домовленості, за даними обвинувачення, показали фотографію додатка до санкційних списків. Цей матеріал мав створити враження, що робота щодо внесення компанії до відповідного переліку вже триває або що фігуранти мають безпосередній доступ до процесу підготовки санкційного рішення.

У справі фігурує кваліфікація за частиною четвертою статті 27 та частиною четвертою статті 369 Кримінального кодексу України. Йдеться про підбурювання до надання неправомірної вигоди службовій особі в особливо великому розмірі або за попередньою змовою групою осіб. Остаточну правову оцінку діям обвинувачених має надати суд після розгляду всіх доказів.

Чому санкції не були застосовані

Як випливає з матеріалів провадження, попри передачу частини коштів, фактичного отримання неправомірної вигоди службовими особами РНБО не відбулося. Також не було ухвалено рішення про застосування санкцій до компанії, щодо якої представник підприємця прагнув домогтися обмежень.

Ця обставина є важливою для розуміння справи, однак сама по собі вона не припиняє кримінального переслідування. За позицією слідства, фігуранти могли створити у представника підприємця переконання, що мають реальний вплив на державні органи та можуть забезпечити потрібний результат. Для оцінки таких дій суд має з’ясувати, які саме домовленості були досягнуті, що обіцяли обвинувачені, як передавалися кошти та яку роль у подіях відігравав кожен учасник.

Під час судового розгляду прокурори повинні будуть підтвердити свої твердження належними й допустимими доказами. Серед можливих доказів у подібних провадженнях можуть розглядатися документи, записи переговорів, матеріали негласних слідчих дій, фінансові документи, показання свідків та інші дані, отримані відповідно до вимог закону. Однак конкретну доказову силу кожного матеріалу визначатиме лише суд.

Сторона захисту матиме можливість заперечувати проти обвинувачень, оскаржувати допустимість доказів, ставити запитання свідкам і подавати власні матеріали. Також захист може наполягати на іншій оцінці передавання грошей, змісту домовленостей та реальних повноважень фігурантів. До ухвалення остаточного рішення всі твердження сторін залишаються предметом судової перевірки.

Таким чином, справа щодо народної депутатки Ганни Скороход переходить у публічну судову площину. На цьому етапі важливо розмежовувати позицію правоохоронних органів та встановлені судом факти. Обвинувальний акт містить версію сторони обвинувачення, а не остаточний висновок про винуватість.

Що відомо про іншого учасника провадження

До направлення справи щодо Ганни Скороход та її помічника до суду окремо завершився розгляд провадження стосовно іншого учасника подій. Він уклав угоду про визнання винуватості, визнав інкриміновані йому дії та погодився надати викривальні показання щодо інших можливих співучасників.

Суд затвердив угоду та призначив цій особі покарання у вигляді п’яти років позбавлення волі. Водночас засудженого звільнили від фактичного відбування покарання з випробувальним строком. Це означає, що за умови виконання покладених судом обов’язків і відсутності нового кримінального правопорушення людина може не направлятися до установи виконання покарань.

Крім того, засуджений перерахував 700 тисяч гривень на підтримку Збройних сил України через United24. Ця обставина була врахована під час розгляду угоди про визнання винуватості та ухвалення судового рішення.

Показання особи, яка визнала свою вину, можуть бути долучені до доказової бази у справі, що тепер розглядатиметься щодо інших фігурантів. Водночас такі свідчення не доводять автоматично винуватість народної депутатки чи її помічника. Суд має перевірити їхню достовірність, узгодженість з іншими матеріалами та обставини, за яких ці показання були надані.

Попереду на учасників процесу можуть чекати підготовчі судові засідання, визначення порядку дослідження доказів, допит свідків та розгляд клопотань сторін. Тривалість розгляду залежатиме від обсягу матеріалів, кількості учасників і позицій обвинувачення та захисту.

Ключове значення матиме відповідь на питання, чи справді фігуранти пропонували незаконний вплив на ухвалення санкційного рішення, чи отримували кошти саме за таку обіцянку та чи діяли спільно. Лише після повного дослідження доказів суд зможе визначити, чи є у діях обвинувачених склад кримінального правопорушення. До цього моменту Ганна Скороход та її помічник користуються всіма гарантіями презумпції невинуватості.