Від заяв до СІЗО: як Дубінський використав мандат 94-го округу

У 2019 році Олександр Дубінський став одним із найпомітніших представників президентської партії «Слуга народу». До Верховної Ради він ішов як медійний політик із репутацією різкого критика чиновників, корупції та старих політичних еліт. Телевізійна впізнаваність, гострі заяви й обіцянки швидких змін допомогли йому здобути переконливу перемогу в 94-му виборчому окрузі.

За Дубінського проголосував 30 781 виборець, або 40,94% громадян, які взяли участь у голосуванні. Для Обухова, Василькова та прилеглих громад цей результат означав не просто перемогу відомого кандидата. Люди фактично надали політику мандат довіри, очікуючи, що він представлятиме їхні інтереси в парламенті та допомагатиме розв’язувати місцеві проблеми.

Серед таких проблем виборці називали стан доріг, якість питної води, функціонування сміттєвих полігонів, корупцію на місцевому рівні, доступність медичних і соціальних послуг. Важливою була й комунікація з депутатом: громада хотіла розуміти, які рішення ухвалюються, куди спрямовуються кошти та коли можна очікувати результатів.

Однак упродовж каденції політична діяльність Дубінського дедалі більше асоціювалася із загальнонаціональними конфліктами, резонансними заявами, санкційними рішеннями та кримінальними провадженнями. На цьому тлі питання 94-го округу поступово втрачали місце в його публічному порядку денному. Тому оцінка депутатства Дубінського виходить за межі простого підрахунку законопроєктів. Вона стосується того, наскільки отриманий мандат був використаний саме для представництва мешканців Київщини.

Передвиборчі обіцянки та реальні результати

Політична кампанія Дубінського будувалася на критиці корупції, привілеїв посадовців і неефективності державної системи. Він виступав за покарання чиновників, яких вважав причетними до зловживань, скасування депутатської недоторканності, можливість відкликання народних депутатів і перегляд рішень, що впливали на тарифи та вартість енергії. Такі заяви відповідали настроям суспільства, яке у 2019 році очікувало масштабного оновлення влади.

Не менш конкретними були обіцянки, адресовані 94-му округу. Кандидат говорив про покращення ситуації з питною водою, прозоре фінансування дорожніх робіт, ремонт найбільш проблемних ділянок, контроль за сміттєвими полігонами та боротьбу з місцевими корупціонерами. Окремо наголошувалося на необхідності постійних консультацій із громадами та доступності депутата для виборців.

Проте підсумки виконання заявлених зобов’язань свідчать про значний розрив між очікуваннями й результатами. Із 166 зафіксованих обіцянок виконаними вважаються 39, ще 58 залишилися невиконаними, а 69 перебувають у процесі реалізації. Отже, повністю виконаною можна назвати приблизно кожну четверту обіцянку.

Серед реалізованих або частково виконаних пунктів були мобільні приймальні в Київській області, обіцянка особисто голосувати та низка позицій, пов’язаних із парламентськими рішеннями. Проте не всі вони мали прямий стосунок до розвитку населених пунктів 94-го округу. Для мешканців важливим є не лише факт голосування депутата чи реєстрації ініціативи, а зрозумілий практичний ефект — відремонтована дорога, вирішена проблема з водою або прозоре рішення щодо полігону.

Серед невиконаних зобов’язань залишилися обіцянки щодо прозорого принципу ремонту доріг, мораторію на створення нових сміттєвих полігонів, декларування чиновниками витрат і встановлення власників грального бізнесу в окрузі. Не була повністю реалізована й ідея системної взаємодії з місцевими громадами. Для виборців це означає, що гучні передвиборчі формулювання не перетворилися на комплексну програму роботи з чіткими строками та відповідальними виконавцями.

Основна проблема полягала не у відсутності заяв, а у відсутності завершених результатів, які можна було б перевірити на місцевому рівні. Коли політик обіцяє змінити ситуацію з дорогами, водою чи відходами, громада очікує не лише публічних коментарів, а й законодавчих рішень, бюджетного контролю, переговорів із місцевою владою та регулярного звіту.

Парламентська активність без системної програми для округу

За час роботи у Верховній Раді Дубінський був автором або співавтором 130 законопроєктів, постанов та інших парламентських ініціатив. Водночас кількість зареєстрованих документів сама по собі не свідчить про їхню ефективність. Законопроєкт може залишитися на етапі розгляду, не набрати достатньої кількості голосів або не дати очікуваного результату після ухвалення.

На початку каденції серед ініціатив, із якими був пов’язаний депутат, були питання місцевого самоврядування. Зокрема, порушувалася тема призначення позачергових виборів Українського міського голови та міської ради. Це демонструвало, що парламентський мандат можна використовувати для реагування на конфлікти й управлінські проблеми конкретної громади.

Окремим напрямом стали питання поводження з побутовими відходами. Дубінський був серед ініціаторів документів, що стосувалися управління відходами та регулювання відповідної сфери. Однак загальні законодавчі ініціативи не можна автоматично ототожнювати з виконанням конкретної обіцянки про мораторій на створення нових полігонів. Для жителів округу принциповим залишалося питання, чи буде гарантовано безпеку довкілля та чи матимуть громади вплив на рішення щодо сміттєвої інфраструктури.

Значну частину парламентської роботи Дубінського становили фінансові, податкові та банківські питання. Серед тем, які він порушував або підтримував, були регулювання фінансових послуг, гарантування вкладів, оподаткування доходів, акциз на пальне, валютні кредити та повноваження Національного банку. Така діяльність була пов’язана з його роботою у профільному комітеті Верховної Ради.

Ще одним напрямом стало регулювання грального бізнесу. Депутат долучався до законодавчих пропозицій щодо оподаткування азартних ігор, контролю за ринком та протидії ігровій залежності. Водночас обіцянка встановити власників гральних закладів у межах округу та домогтися припинення роботи нелегальних салонів не отримала завершеного практичного результату.

Після початку повномасштабного вторгнення серед парламентських ініціатив з’явилися питання мобілізації, відновлення пошкодженого житла, імпорту та інших процесів, пов’язаних із воєнним станом. Частина документів реєструвалася навіть тоді, коли депутат уже перебував під вартою. Однак у цій діяльності складно побачити послідовну й довгострокову програму розвитку саме Обухова, Василькова та інших громад округу.

Для виборця важлива не сама кількість законопроєктів, а їхній зв’язок із передвиборчими обіцянками та реальними потребами громади. У цьому випадку парламентська активність була помітною на загальнодержавному рівні, але не сформувала переконливого переліку реалізованих проєктів для 94-го округу.

Кримінальні справи, СІЗО та питання політичної відповідальності

Згодом у центрі уваги опинилася вже не робота Дубінського над місцевими проблемами, а кримінальні провадження. У 2023 році правоохоронці повідомили йому про підозру у державній зраді та участі у злочинній організації. За версією слідства, депутат міг діяти в інтересах російської розвідки та поширювати інформаційні наративи, вигідні державі-агресору.

Також слідство пов’язувало Дубінського з можливими схемами незаконного перетину державного кордону. Йшлося про ймовірне використання підроблених документів для виїзду за межі України та внесення окремих чоловіків до системи «Шлях» під виглядом волонтерів. Пізніше йому висунули й інші процесуальні претензії, зокрема пов’язані з можливим поширенням ворожої пропаганди під час воєнного стану.

Із листопада 2023 року Дубінський перебуває під вартою. Водночас сам факт перебування в СІЗО не означає автоматичного припинення депутатського мандата. Юридично він продовжує залишатися народним депутатом, а також зберігає посаду заступника голови парламентського комітету. Спроби усунути його від цієї посади не набрали необхідної кількості голосів.

Перебування під вартою фактично обмежило його участь у роботі парламенту та комітету. Депутат не відвідував засідання особисто, хоча намагався долучатися дистанційно. Один із таких епізодів відбувся під час підключення до засідання з установи виконання покарань, але повноцінної участі в обговоренні питань не відбулося.

Паралельно його публічна активність зосереджувалася на коментарях щодо Президента, роботи правоохоронних органів, міжнародної політики та загальнонаціональних конфліктів. Натомість повідомлень про конкретні проблеми Обухова, Василькова й навколишніх громад стало значно менше. Для виборців це створило відчуття втрати прямого зв’язку з обраним представником.

Водночас важливо розділяти кримінально-правову та політичну оцінку. Підозра не є вироком, а остаточні висновки щодо вини або невинуватості може зробити лише суд. Проте політична відповідальність має ширший вимір. Виборці можуть оцінювати, чи був депутат присутнім на засіданнях, чи звітував про роботу, чи залишався доступним для громади та чи виконував обіцянки незалежно від перебігу кримінального процесу.

Історія мандата 94-го округу демонструє, як медійна впізнаваність і гостра риторика можуть забезпечити політику переконливу перемогу, але не гарантують ефективного представництва. Дубінський використав парламентські можливості для реєстрації численних ініціатив і участі в загальнодержавних дискусіях. Водночас його зв’язок із повсякденними проблемами округу виявився значно слабшим, ніж обіцяла передвиборча кампанія.

Мандат довіри вимірюється не кількістю гучних заяв, а конкретними рішеннями, присутністю, відкритістю та користю для громади. Саме за цими критеріями мешканці Обухова, Василькова та інших населених пунктів 94-го округу мають оцінювати не лише діяльність Дубінського, а й будь-якого майбутнього кандидата. Політична популярність може привести до парламенту, але тільки системна робота здатна перетворити голоси виборців на реальні зміни.