Платні камери у Київському СІЗО: ізолятор заробив понад 30 млн гривень

Кілька років поспіль питання функціонування платних камер у пенітенціарній системі України викликає жваву дискусію: з одного боку — додаткові джерела фінансування, з іншого — ризики соціальної нерівності та непрозорості. Останні офіційні дані стосовно Київського слідчого ізолятора привернули увагу громадськості — за період із 2020 року до лютого 2026-го заклад отримав значні надходження від оплати камер із кращими умовами. Нижче — зведена та структурована інформація, аналіз та можливі наслідки для системи виконання покарань і суспільства.

Платні камери у Київському СІЗО: ізолятор заробив понад 30 млн гривень

За офіційними звітами Київський слідчий ізолятор отримав понад 31,8 млн гривень доходу від надання платних камер за період 2020—лютий 2026 року. Найбільші надходження припали на 2023 та 2024 роки, коли установі вдавалося заробляти майже по 8 млн гривень щороку. У 2025 році сума доходів від платних камер склала близько 6,53 млн гривень. Ці кошти, за офіційною інформацією, спрямовувалися на потреби модернізації та підтримки інфраструктури пенітенціарної системи, однак питання прозорості використання залишається відкритим для суспільства й експертів.

Скільки людей утримують у Київському СІЗО

Станом на кінець лютого 2026 року в установі перебувало 2461 особа. Із цієї кількості 1578 осіб утримуються під вартою за рішенням суду, натомість 439 осіб проходять стадію слідства. Загальна місткість і завантаженість установи впливають на рішення про введення платних камер як одного із механізмів регулювання переповненості та залучення додаткових ресурсів.

У Київському СІЗО функціонує 374 камери, з яких лише 27 мають покращені умови і розраховані приблизно на 61 ув’язненого. Така пропорція підкреслює, що платні камери становлять невелику частку від загальної кількості місць, проте їхня фінансова ефективність виявилася помітною для загального бюджету установи.

Що таке платні камери

Під платними камерами розуміють житлові приміщення в слідчих ізоляторах із підвищеним рівнем комфорту, які ув’язнені або їхні родичі можуть оплачувати за власний рахунок. Такі приміщення зазвичай відрізняються кращим ремонтом, меншою щільністю розміщення, новішими меблями та більш комфортними побутовими умовами. В рамках експерименту, ініційованого Міністерством юстиції, платні камери мають на меті залучати додаткові кошти для модернізації пенітенціарної системи, технічного оснащення та підвищення стандартів утримання.

Однак реальна практика викликає низку запитань: наскільки прозоро розподіляються зібрані кошти; чи існують чіткі критерії доступу до таких камер; чи не створюється система привілеїв для заможних ув’язнених. Незалежний контроль, звітність та публічні аудити мають ключове значення для мінімізації ризиків зловживань і збереження соціальної справедливості.

Суспільний інтерес до умов утримання

Тема платних камер і загалом умов утримання у СІЗО стала особливо резонансною після поміщення до Київського слідчого ізолятора 17 лютого 2026 року колишнього міністра енергетики та юстиції Германа Галущенка, який фігурує у підозрах щодо корупції. Інцидент посилив інтерес ЗМІ та громадськості до того, як саме організовано умови перебування резонансних підозрюваних і наскільки інформація про їх статус та розміщення доступна для медіа.

4 березня він звернувся до керівництва із вимогою не розголошувати медіа інформацію про умови його перебування, що додало обговоренню аспектів приватності, прав затриманих і балансу між суспільним інтересом та захистом персональних даних. Поява таких фігурантів традиційно підсилює увагу до умов утримання в українських слідчих ізоляторах і до рівня прозорості роботи пенітенціарної системи загалом.

Експерти вказують на кілька можливих напрямів вдосконалення: регулярна публікація звітів про надходження та витрати від платних сервісів у СІЗО, створення незалежних механізмів контролю за доступом до покращених камер, а також нормативні обмеження, які унеможливлюють привілеї, що суперечать принципам рівності перед законом. Прозорість і законодавче врегулювання допоможуть збалансувати потребу у додаткових ресурсах і суспільні очікування щодо справедливого ставлення до всіх підсудних.

Питання фінансування через платні камери продовжуватиме залишатися в полі громадської дискусії, оскільки від способу його реалізації залежить не лише технічний стан установ, а й довіра суспільства до системи правосуддя. До остаточного вирішення цих питань важливо забезпечити відкритість, чіткий контроль та публічну звітність щодо використання коштів, отриманих від таких ініціатив.