Після зупинки розкопок Маленков запускає проєкт «Втрачений Київ»

У Києві розгортається нова хвиля дискусій про збереження історичної пам’яті після неочікуваної зупинки археологічних робіт на Подолі. Директор заповідника «Стародавній Київ» Роман Маленков анонсував ініціативу під робочою назвою «Втрачений Київ», яка має фіксувати, досліджувати й популяризувати об’єкти, що ризикують остаточно зникнути з міського ландшафту. Першим у фокусі проєкту опинився Богоявленський собор — пам’ятка, що поєднує в собі архітектурну цінність українського бароко і важливі історичні зв’язки з іменем Петра Сагайдачного.

Причини та контекст конфлікту

Історія довкола Богоявленського собору демонструє, як оперативні рішення й недбалість можуть призвести до незворотних втрат. Храм, споруджений у XVII столітті, був розібраний у 1930-х роках, а на його фундаменті пізніше виникли навчальні корпуси й асфальтовані плаци. У 2023 році археологічні розвідувальні роботи, здійснені за участі науковців і міських інституцій, виявили збережені підмурки й артефакти, що відкривали шлях до створення музейного простору. Однак у 2024 році керівництво НаУКМА припинило роботи і частину розкопок засипали та заасфальтували. Це рішення викликало питання про прозорість, правомірність і пріоритети у ставленні до археологічної спадщини міста.

Проєкт «Втрачений Київ»: цілі, інструменти, очікувані результати

Ініціатива «Втрачений Київ» має кілька взаємопов’язаних завдань. По-перше, зібрати й систематизувати наявні дані про втрачені й приховані пам’ятки — від архівних документів і археологічних звітів до свідчень місцевих мешканців. По-друге, створити цифрові реконструкції та візуалізації, які дозволять публіці уявити, як виглядав Поділ із його втраченими домінантами. По-третє, ініціювати громадські та юридичні механізми, що захищатимуть відкриті ділянки від безповоротних змін і сприятимуть поверненню об’єктів у поле культурної уваги. У межах проєкту плануються публічні лекції, виставки й співпраця з науковцями, містобудівниками та активістами, щоб перетворити проблему на можливість для освіти й примноження культурного капіталу.

Чому важливо діяти зараз і як долучитися

Мова йде не лише про окрему будівлю — це випробування для самої ідентичності міста. Затримка або приховування результатів досліджень означає ризик остаточної втрати не лише матеріальних пам’яток, а й зв’язку поколінь, який вони утримують. Пам’ять про українське бароко, історичні постаті на кшталт Петра Сагайдачного і артефакти, виявлені під товщею асфальту, можуть стати основою для нового культурного продукту — музейних експозицій, освітніх програм і тематичних маршрутів. Громадськість може реагувати різними способами: підтримувати ініціативи прозорості, долучатися до публічних обговорень, вимагати доступу до звітів археологів і планів академії, а також брати участь у волонтерських проєктах з цифрової реконструкції.

Проєкт «Втрачений Київ», який ініціював Роман Маленков, має потенціал стати каталізатором нової політики збереження культурної спадщини. Якщо документація, наукові висновки та громадський інтерес об’єднаються, місто зможе перетворити болючі інциденти на поштовх до системних змін. В іншому випадку ризик остаточної втрати значно зростає — і мова вже не лише про історичні пам’ятки, а про здатність Києва пам’ятати і транслювати власну історію майбутнім поколінням.

Ключове зараз — відкритість і діалог. Підтримка археологів, вимога публічних звітів і активна участь у культурних ініціативах можуть змінити траєкторію подій. Тому важливо не мовчати: долучайтеся до обговорення, поширюйте перевірену інформацію і слідкуйте за розвитком ініціативи, яка прагне зберегти для Києва те, що ще можна врятувати.