Після удару по Києву знищено близько 100 тис. костюмів кіностудії Довженка

Масований ракетний удар у ніч на 15 червня завдав важкого удару не лише по інфраструктурі Києва, а й по культурній спадщині країни: на території Національної кіностудії імені Олександра Довженка зруйновано цех із костюмами, де виявлено втрати, що можуть стати непоправними для українського кіно.

Після удару по Києву знищено близько 100 тис. костюмів кіностудії Довженка

Директор кіностудії Андрій Дончик у коментарі «Радіо Свобода» повідомив, що внаслідок обстрілу було знищено приблизно 100 тисяч костюмів, які використовувалися під час зйомок українських фільмів протягом десятиліть. За його словами, удар влучив у цех, де зберігалася унікальна колекція сценічного одягу та реквізиту. Серед втрат — речі, які брали участь у створенні класичних стрічок, зокрема «За двома зайцями», «Пропала грамота» та «Тіні забутих предків».

За оцінками керівництва студії, руйнування мають довготривалий ефект: йдеться не лише про матеріальні збитки, але й про втрату автентичних історичних зразків, які неможливо відтворити у повній мірі. Водночас Дончик підкреслив, що важливий архів студії, де зберігаються близько 600 унікальних фільмів в єдиному екземплярі, не постраждав від пожежі, що стало відносною втіхою в цій трагедії.

Матеріальні та нематеріальні втрати

Костюми кіностудії — це не просто тканина та нитки. Це результат багаторічної праці художників, кравців, реставраторів та дослідників, які створювали історичну візуалізацію епох, відтворювали народні строї та сценічні образи. Багато з цих речей мали автентичні елементи, ручну вишивку, старовинні аксесуари, які важко або неможливо повторити з тією ж історичною точністю.

Втрати в колекції означають, що майбутні постановники, дослідники та кінематографісти будуть позбавлені важливого матеріалу для відтворення костюмографії. Окрім естетичної та наукової цінності, знищені предмети мали й практичну роль у виробництві — багато речей використовувалися повторно у нових проектах, зекономлюючи бюджетні кошти та зберігаючи історичну послідовність візуального ряду українського кіно.

Крім того, атака зачепила культурні локації різного рівня: пошкоджені будівлі, постраждали історичні об’єкти, серед яких згадують Києво-Печерську лавру та інші пам’ятки. Це підкреслює ширший контекст загроз для культурної спадщини в умовах війни, коли ризик втрат залишається високим.

Реакція кіноспільноти та наступні кроки

Українська кінематографічна спільнота вже відреагувала на новину, оголосивши про необхідність термінових заходів: інвентаризації залишків, порятунку того, що можна врятувати, та розробки плану реставрації для пошкоджених елементів. Експерти з реставрації костюмів і тканин наголошують на важливості швидкого реагування: прибережні роботи, консервування та документування знахідок допоможуть зберегти те, що ще підлягає відновленню.

На рівні держави й громадських організацій очікуються звернення щодо фінансової та експертної підтримки. Можливими кроками є створення відкритого каталогу нащадків колекції, збір коштів на реставрацію, а також міжнародні апеляції до культурних інституцій і фондів про надання допомоги. Цифрова оцифровка наявних матеріалів може стати одним із пріоритетів, щоб забезпечити доступ до інформації про знищені експонати навіть у випадку фізичної втрати оригіналів.

Директор студії висловив надію, що частина спадщини все ж вціліла, попри масштаб руйнувань, і закликав до об’єднання зусиль довкола порятунку та збереження кіноархіву. Громадськість, митці та фахівці працюють над тим, щоб перетворити трагедію на стимул для посилення заходів із збереження культурної спадщини та створення механізмів її захисту у майбутньому.

Ця подія нагадує про вразливість національних культурних надбань у воєнний час і про те, що збереження історії — це спільна відповідальність. Навіть у найскладніші хвилини важливо документувати факти, підтримувати інституції культури й не допустити, щоб у полум’ї зникли назавжди артефакти, які формували образ українського кіно та нації.