Комітет захисту журналістів вимагає відповідей після затримання знімальної групи УП

Комітет захисту журналістів закликав австрійську владу надати вичерпні відповіді щодо затримання знімальної групи «Української правди» у Відні. Йдеться про журналіста-розслідувача Михайла Ткача та оператора Ярослава Бондаренка, які перебували в австрійській столиці під час виконання редакційного завдання. Представники міжнародної організації заявили, що обставини інциденту викликають серйозне занепокоєння, зокрема через повідомлення про силове затримання, тривале утримання та відсутність оперативних роз’яснень.

За інформацією Комітету захисту журналістів, обох українців затримали під час роботи. Згодом Михайло Ткач опинився на волі, а Ярослав Бондаренко певний час залишався під вартою. Правозахисна та журналістська спільнота очікує від австрійської сторони пояснень щодо причин затримання, підстав для проведення допиту, поводження із представниками медіа та можливих звинувачень.

CPJ наголошує: журналісти повинні мати можливість виконувати професійні обов’язки без залякування, необґрунтованого обмеження свободи та надмірного застосування сили. Водночас організація не робить остаточних висновків щодо дій австрійських правоохоронців без офіційної інформації. Її вимога полягає у відкритому з’ясуванні всіх обставин справи, перевірці повідомлень затриманих і встановленні правових підстав для дій силовиків.

Комітет захисту журналістів вимагає офіційних пояснень

Регіональна директорка Комітету захисту журналістів у Європі та Центральній Азії Фіона О’Браєн заявила, що ситуація навколо української знімальної групи є неприйнятною для європейської столиці. За її словами, особливе занепокоєння викликає відсутність зрозумілої інформації про те, чому журналістів затримали, які саме претензії їм висунули та чому спілкування з ними відбувалося в такій формі.

У CPJ звернули увагу на те, що представники редакції, українська медійна спільнота та громадськість не одразу отримали повну картину подій. Коли журналісти перебувають під вартою в іншій країні, важливе значення мають швидке інформування родичів і редакції, доступ до адвоката, можливість зв’язку з консульськими представниками та чітке повідомлення про процесуальний статус затриманих.

Комітет захисту журналістів звертався по коментар до австрійської прокуратури. На момент оприлюднення заяви відповіді не було. Відсутність офіційної позиції залишила без пояснення низку принципових питань: чи мали правоохоронці достатні підстави для затримання, чи відповідали їхні дії вимогам австрійського законодавства та чи була застосована сила пропорційно ситуації.

Окремо має бути встановлено, чи дотрималися права Михайла Ткача та Ярослава Бондаренка під час затримання й допиту. Для цього необхідно з’ясувати, чи повідомили їм причини обмеження свободи, чи надали можливість отримати юридичну допомогу та чи мали вони змогу повідомити українські дипломатичні установи про своє місцезнаходження.

Що відомо про затримання знімальної групи УП у Відні

Михайло Ткач очолює відділ журналістських розслідувань «Української правди». Разом з оператором Ярославом Бондаренком він перебував в Австрії, де виконував редакційне завдання, пов’язане з пошуком колишнього генерального прокурора-втікача Руслана Кравченка. Повідомлення про затримання журналіста у Відні з’явилися 8 жовтня.

За даними редакції, Ткача затримали під час роботи. Пізніше український консул отримав доступ до журналіста та зміг із ним поспілкуватися. Це дало змогу перевірити його стан і встановити контакт, однак на той момент обставини інциденту залишалися неясними. Також не було повної інформації про місце перебування оператора та його процесуальний статус.

Наступного дня головна редакторка «Української правди» Севгіль Мусаєва повідомила про звільнення Михайла Ткача. Водночас редакція певний час не могла з ним зв’язатися. Пізніше з’явилася інформація, що Ярослав Бондаренко міг дістати поранення під час затримання, що посилило вимоги до австрійської сторони провести ретельну перевірку дій правоохоронців.

Сам Михайло Ткач розповідав, що озброєні люди в масках розбили вікна автомобіля, витягли його та оператора на дорогу. За словами журналіста, один із силовиків притиснув його коліном до шиї, хоча Ткач неодноразово повідомляв про свій статус представника медіа. Ці твердження мають бути перевірені компетентними органами, зокрема шляхом аналізу відеозаписів, показань свідків і медичних документів.

Застосування сили під час затримання може бути законним лише за наявності чітких підстав і реальної необхідності. Навіть у випадку проведення правоохоронної операції представники влади зобов’язані діяти пропорційно, не створювати необґрунтованої загрози життю та здоров’ю людей і дотримуватися встановлених процедур.

Які звинувачення могла розглядати австрійська сторона

Міністр внутрішніх справ Австрії Герхард Карнер заявляв, що Михайла Ткача звільнили після затримання у Відні, тоді як Ярослав Бондаренко ще певний час залишався під вартою. За словами посадовця, українців затримали через підозру у шпигунстві. Водночас остаточна оцінка ситуації можлива лише після оприлюднення офіційних документів і пояснень прокуратури.

У публічному просторі також згадувалися можливі підозри у шпигунстві в інтересах української військової розвідки, участі у злочинній організації та завданні шкоди Австрії. Наразі важливо розмежовувати заяви посадовців, попередні версії слідства та юридично підтверджені обставини. Сам факт згадування таких підозр не означає доведеності правопорушення.

Для української редакції та міжнародних організацій принципово важливо з’ясувати, чи були можливі звинувачення безпосередньо пов’язані з журналістською діяльністю Ткача і Бондаренка. Розслідувальна журналістика передбачає пошук людей, перевірку фактів, спостереження за публічними особами та фіксацію суспільно важливих подій. Такі дії самі по собі не можуть автоматично трактуватися як шпигунство.

Водночас австрійські правоохоронці мають право перевіряти будь-які обставини, якщо вбачають ознаки порушення закону. Саме тому прозоре розслідування необхідне всім сторонам. Воно має показати, які конкретно дії стали підставою для затримання, які докази зібрали правоохоронці та чому до журналістів застосували силовий сценарій.

Інцидент у Відні також порушує ширше питання безпеки українських журналістів, які працюють за кордоном під час війни. Представники медіа виконують завдання в умовах підвищених ризиків, а міжнародні редакційні відрядження потребують чітких правил взаємодії з іноземними державними органами. Важливими гарантіями є доступ до адвоката, оперативна консульська підтримка та повага до свободи журналістської діяльності.

Очікується, що австрійська прокуратура та інші компетентні органи нададуть відповіді щодо причин затримання знімальної групи «Української правди», умов утримання журналістів і можливого застосування сили. Також має бути встановлено, чи отримають Ткач і Бондаренко належні роз’яснення та чи буде надана правова оцінка діям силовиків.

Звільнення журналістів не скасовує необхідності повністю розслідувати інцидент у Відні. Комітет захисту журналістів наполягає, що громадськість має знати, на яких підставах затримали українських медійників, чи були дотримані їхні права та чи відповідали дії правоохоронців принципам законності й пропорційності. До отримання офіційної відповіді питання щодо затримання знімальної групи УП залишаються відкритими.