Росія вимагає від Нідерландів видати президентку МКС: деталі скандалу

Генеральна прокуратура росії звернулася до Нідерландів із вимогою видати президентку Міжнародного кримінального суду Томоко Акане. Москва фактично домагається затримання представниці установи, яка розслідує можливі міжнародні злочини та видає ордери на арешт російських посадовців. Серед них — президент РФ володимир путін і російська уповноважена з прав дитини Марія Львова-Бєлова.

Російська вимога стала черговим епізодом масштабного протистояння кремля з Міжнародним кримінальним судом. За наявною інформацією, аналогічні звернення Москва направила до кількох інших держав. У цих документах ідеться про розшук та видачу ще вісьмох осіб, пов’язаних із діяльністю МКС. Серед них називають колишнього головного прокурора суду Каріма Хана.

Сам факт направлення запиту не означає автоматичного затримання Томоко Акане або її передачі російській стороні. Подібні звернення мають розглядатися відповідно до законодавства країни, яка їх отримала, а також з урахуванням міжнародних договорів, імунітетів і статусу особи. Для Нідерландів питання має особливу вагу, адже саме в Гаазі розташований Міжнародний кримінальний суд.

Чому росія переслідує керівницю МКС

Томоко Акане очолює установу, яка стала одним із ключових міжнародних механізмів розслідування злочинів, скоєних під час війни проти України. У березні 2023 року МКС видав ордери на арешт володимира путіна та Марії Львової-Бєлової. Судді дійшли висновку, що існують підстави підозрювати їх у незаконній депортації та переміщенні українських дітей із тимчасово окупованих територій до росії.

Ордери МКС не є вироком і не означають, що підозрювані вже визнані винними. Водночас вони створюють для держав, які визнають юрисдикцію суду та співпрацюють із ним, обов’язок сприяти затриманню підозрюваних у разі їхнього перебування на відповідній території. Саме тому після видачі ордерів міжнародні поїздки російського президента та інших фігурантів можуть супроводжуватися юридичними ризиками.

Москва не визнає юрисдикцію МКС і називає його рішення політично мотивованими. Російська влада стверджує, що суд нібито діє упереджено та використовує міжнародне право як інструмент політичного тиску. Натомість представники МКС наголошують, що суд оцінює докази та діє в межах своїх повноважень, незалежно від посади чи громадянства підозрюваних.

Після видачі ордерів російські силові органи почали кримінальне переслідування суддів і прокурорів Міжнародного кримінального суду. Справи порушували, зокрема, проти Каріма Хана, Томоко Акане, а також суддів Розаріо Сальваторе Айтали, Серхіо Херардо Угальде Годінеса та Хайкеля Бен Махфуда.

Російські правоохоронці закидали представникам МКС нібито незаконне притягнення до кримінальної відповідальності завідомо невинних осіб та інші дії, які Москва трактує як злочини. Однак такі звинувачення мають односторонній характер і не скасовують ордерів, виданих Міжнародним кримінальним судом.

Заочні вироки та міжнародна реакція

Російські суди поступово ухвалювали заочні рішення щодо суддів і прокурорів МКС. Це відбувалося після появи нових ордерів на арешт російських військових і політичних діячів. У червні 2024 року суд у Гаазі видав ордери щодо колишнього міністра оборони росії Сергія Шойгу та начальника Генерального штабу Збройних сил РФ Валерія Герасимова. Їх підозрюють у відповідальності за атаки, які могли бути спрямовані проти цивільної інфраструктури України.

У грудні 2025 року Московський міський суд заочно засудив представників Міжнародного кримінального суду до тривалих термінів ув’язнення. Дев’ятьох осіб покарали на строки від трьох із половиною до 15 років. Практичне виконання таких вироків можливе лише за умови затримання засуджених у росії або в державі, яка погодиться співпрацювати з Москвою.

Вимога видати Томоко Акане має передусім демонстративний і політичний характер. Російська влада прагне показати внутрішній та міжнародній аудиторії, що не визнає рішень МКС і готова переслідувати його представників. Водночас російські заочні вироки не мають автоматичної сили за межами російської юрисдикції та не змінюють правового статусу суддів і прокурорів МКС у країнах, які визнають міжнародне право.

Для Нідерландів цей запит є особливо чутливим. Країна не лише приймає штаб-квартиру МКС, а й забезпечує умови для роботи міжнародних судових установ у Гаазі. Звернення російської прокуратури можна розцінювати як спробу чинити тиск безпосередньо на державу, яка стала одним із головних центрів міжнародного правосуддя.

Чому МКС опинився під тиском різних держав

Міжнародний кримінальний суд останніми роками стикається з критикою та санкційними заходами з боку кількох впливових держав. Протистояння з росією пов’язане передусім із розслідуваннями щодо війни проти України та ордерами на арешт російських посадовців. Водночас Сполучені Штати виступають проти поширення юрисдикції суду на американських громадян.

У серпні 2026 року США запровадили санкції проти Томоко Акане та старшого судового адвоката МКС Абдулая Сеє. Американська сторона пояснювала такі заходи небажанням визнавати повноваження суду щодо громадян Сполучених Штатів. Державний секретар США Марко Рубіо заявляв, що Вашингтон прагне захистити американських військових і посадовців від розгляду справ у юрисдикції, яку США не ратифікували.

Згодом стало відомо про підготовку санкцій проти всього Міжнародного кримінального суду. Однією з причин називали розслідування можливих воєнних злочинів американських військовослужбовців в Афганістані. У такий спосіб МКС опинився під тиском одразу з кількох напрямків, хоча мотиви росії та США відрізняються.

Москва намагається покарати посадовців суду за ордери, пов’язані з війною проти України, і заперечує самі звинувачення. Вашингтон не погоджується з можливістю розслідування дій американських громадян без згоди США. В обох випадках основна суперечка стосується меж повноважень міжнародної судової інституції та її права притягувати до відповідальності осіб незалежно від їхньої посади й політичного впливу.

Для України діяльність МКС має принципове значення. Ордери щодо російського керівництва залишаються важливим елементом міжнародної реакції на незаконне переміщення українських дітей та інші можливі злочини. Водночас подальший результат розслідувань залежатиме від співпраці держав, готовності виконувати рішення суду та здатності міжнародної спільноти захищати незалежність його представників.

Отже, вимога генеральної прокуратури росії до Нідерландів видати Томоко Акане є продовженням кампанії Москви проти Міжнародного кримінального суду. Вона не створює автоматичних юридичних наслідків для президентки МКС, але демонструє посилення тиску на суддів і прокурорів, які розглядають справи щодо російської агресії. Ситуація навколо запиту також показує, наскільки складною залишається боротьба за незалежність міжнародного правосуддя в умовах протистояння з боку держав, які не хочуть визнавати його рішення.