У Києві мами можуть опинитися перед новими правилами: декрет планують урізати у 9 разів

У центрі уваги громадськості та експертів опинився проєкт, який може кардинально змінити звичні для багатьох батьків правила праці та соціальної підтримки. Поки що документ проходить стадію розгляду у парламенті, але вже викликав хвилю емоцій і побоювань серед мам, тат і профспілок по всій країні.

У Києві мами можуть опинитися перед новими правилами: декрет планують урізати у 9 разів

На розгляді у Верховній Раді перебуває проєкт нового Трудового кодексу №14386, який за версією профільного комітету рекомендували ухвалити у першому читанні. Однією з найрезонансніших норм є пропозиція щодо скорочення відпустки по догляду за дитиною. За текстом документа, відпустку по догляду за дитиною можуть скоротити з трьох років до чотирьох місяців, що фактично означає зменшення її тривалості майже у дев’ять разів. Така ініціатива вже отримала критику і створила запитання щодо дотримання соціальних гарантій та Конституції.

Профспілки та деякі народні депутати заявляють, що зміни можуть звузити існуючі права працівників і поставити під загрозу захист сімей з малими дітьми. Учасники дискусії наголошують, що різке скорочення часу, коли один із батьків може залишатися з дитиною без втрати робочого місця та зі збереженням соціальних виплат, породжує соціальну напругу та практичні проблеми для повернення на ринок праці.

Аргументи критиків і можливі наслідки для сімей

Головний аргумент тих, хто проти змін, — це неготовність державної інфраструктури прийняти масове повернення дітей у дошкільні заклади після народження. Експерти підкреслюють, що інфраструктура дошкільної освіти в Україні поки не готова до таких змін, у багатьох містах відчувається нестача місць у яслах і дитсадках. Якщо батькам доведеться повертатися на роботу вже через декілька місяців після народження дитини, сім’ї стикнуться зі складним вибором між кар’єрою та доглядом за немовлям.

Критики також вказують на ризик збільшення гендерної нерівності: коротка декретна відпустка може змусити молодих матерів швидше виходити на роботу, що підвищить стрес і ускладнить поєднання догляду за дитиною з професійним зростанням. Крім того, існують побоювання щодо юридичної сторони — чи не суперечитиме така норма статтям Конституції, які захищають права працюючих та соціальні гарантії.

Важливо відзначити і міжнародні контексти, які наводять і прихильники, і противники змін. У багатьох європейських країнах та в Канаді періоди декретної відпустки значно довші: у Великій Британії — до 52 тижнів, у Польщі — близько 61 тижня, у Канаді — до 78 тижнів; у Німеччині та Франції в сукупності з іншими формами підтримки час догляду може сягати до трьох років. Навпаки, у США на федеральному рівні немає обов’язкової оплачуваної декретної відпустки, і це часто згадують як приклад нерівності в підходах.

Що далі: процес ухвалення і можливі альтернативи

Документ наразі перебуває на етапі першого читання, і навіть у разі схвалення на цьому етапі він потребуватиме доопрацювання в комітетах та голосувань у цілому. Це дає можливість громадським організаціям, профспілкам і зацікавленим депутатам пропонувати поправки, ініціювати публічні слухання та шукати компромісні рішення. Серед можливих альтернатив, які вже пропонували експерти, — поетапне зменшення тривалості відпустки з паралельним розвитком мережі дитячих закладів, запровадження гнучких форм зайнятості, подовження оплачуваних частин декрету або створення фінансових компенсацій для сімей у перехідний період.

Для батьків і матерів ключовим залишається питання практичної захищеності: чи збережуться робочі місця, які гарантії соціальних виплат та які механізми контролю за дотриманням нових правил. У найближчі тижні та місяці варто очікувати активізації громадських кампаній, звернень до депутатів і появи додаткових експертних висновків щодо потенційного впливу змін на ринок праці та демографічну ситуацію в країні.

Незалежно від позицій, очевидно одне: будь-які зміни, що зачіпають права працюючих батьків, потребують ретельного аналізу, публічного обговорення і зважених рішень, які враховують і можливості держави, і реальні потреби сімей з дітьми.