Ірма Шелест
У селі Гораївка завершилася мистецька резиденція на базі простору Бакота Хаб, що об’єднала 15 художників з різних регіонів України. Проєкт реалізувала команда ГО «Культурний Клуб» за підтримки Українського культурного фонду. Автори — Аліна Олійник та Андрій Зоїн, кураторка — Роксолана Дудка.
Бакота: пам’ять, що не зникає
Центральною темою резиденції стала Бакота — місто, яке зникло під водою, але залишилося в колективній пам’яті. У 1981 році через будівництво Новодністровської ГЕС затопили 30 населених пунктів, 16 тисяч гектарів землі та 100 гектарів лісу.
«Ми працюємо в регіоні, який не має туристичної інфраструктури, але має унікальний ресурс — історію, пам’ять і природну красу. Наш проєкт покликаний створити об’єкти, що збережуть ці сенси для майбутніх поколінь», — зазначають організатори.
У 2022 році, під час повномасштабного вторгнення, Гораївка знову стала прихистком — цього разу для переселенців. Саме це поєднання втрати, відродження й людяності стало фокусом мистецьких досліджень.
Мистецький доробок: від полотен до AR-муралу
За підсумками програми створено 15 художніх полотен, що залишаться у постійній експозиції Бакота Хаб. Також реалізовано низку ініціатив:
- серію відеоінтерв’ю зі старожилами про затоплені села;
- аудіогід «Від Гораївки до Бакоти», який розповідає про історію краю;
- AR-мурал у Гораївці, що оживає у доповненій реальності;
- експедицію зі збору предметів спадщини для місцевого музею;
- культурно-пізнавальний маршрут і 10 3D-турів локаціями регіону;
- мурал на фасаді Бакота Хаб, що став візуальним символом проєкту.
Художники й образи
Митці створювали твори, сповнені особистих і колективних спогадів:
- Тамара Сафарова — «Хранитель і дерево пам’яті» про затоплене дерево як символ спільноти;
- Оксана Жарун — «CaO», метафора пам’яті, що не зникає, як і гашене вапно у воді;
- Наталія Курносова — «Поза часом», витинанка-оберіг із символами землі й води;
- Вероніка Сироткіна — «Колообіг», образ кукурудзяного снопа як циклу життя;
- Олеся Трубнікова — «Затоплений дім», де душа пливе до дому на рибі;
- Богдан Сокур — «І мертвих більше, ніж живих», рефлексія про згасання села;
- Ганна Соловей — «Бакота. Русалка пам’яті», образ межі між забуттям і життям.
Інші учасники — АКЕЛІНА, Владислав Лебідь, Іван Петрук, Олена Боричевська, Ліза Обуховська, Дарина Гарун, Марічка Григоріва, Аліна Хорольська — представили свої роботи у форматах живопису, відео та цифрового мистецтва.
Новий простір пам’яті
Резиденція стала простором рефлексій і співтворення, де мистецтво перетворилося на інструмент збереження історії.
Команда ГО «Культурний Клуб» та ГО «Територія» планує продовжити розвиток мистецьких ініціатив у Гораївці, розширюючи діалог між минулим і сучасністю.
Бакота знову оживає — цього разу в культурі, пам’яті та мистецтві, які долають забуття.