Росіяни вербують кадри для «адміністрації» Лиману, який контролює Україна

На російських платформах із працевлаштування з’явилися оголошення про пошук співробітників до так званої «адміністрації» Лиману на Донеччині. У документах і вакансіях цю структуру називають «Адміністрацією Краснолиманського муніципального округу ДНР». Водночас Лиман не перебуває під контролем російських військ і залишається територією України, яку обороняють Сили оборони.

Йдеться про спробу російської сторони заздалегідь створити видимість існування окупаційного органу влади для міста, яке фактично не захоплене. Такі дії є частиною ширшої політики москви, спрямованої на нав’язування власної адміністративної моделі українським територіям. Оголошення про набір персоналу мають продемонструвати нібито готовність росії керувати Лиманом, однак не свідчать про реальний контроль над населеним пунктом.

Які посади пропонують у псевдоадміністрації

У розміщених оголошеннях фігурують чотири вакансії. Серед них — посада начальника відділу з питань мобілізаційної та режимно-секретної роботи, а також військового обліку. Крім того, російська сторона шукає провідного фахівця, відповідального за внутрішню політику та взаємодію із засобами масової інформації, головного спеціаліста загального відділу і працівника сектору з протидії корупції.

Сам перелік посад показує, що окупанти планують не просто сформувати номінальну установу, а вибудувати розгалужений управлінський апарат. У ньому передбачені напрямки, пов’язані з військовим обліком, мобілізаційною підготовкою, інформаційною політикою, документообігом і внутрішнім контролем. У разі захоплення міста така структура могла б використовуватися для швидкого запровадження російських правил та підпорядкування місцевого населення окупаційним вимогам.

Особливу увагу привертає те, що місцем роботи вказане Єнакієве, яке перебуває під тимчасовою окупацією росії. Отже, майбутніх працівників набирають не до установи, що діє в Лимані, а до органу, який базується на іншій окупованій території. Це може свідчити про намір створити кадровий резерв за межами міста й підтримувати ілюзію роботи «адміністрації», яка не має доступу до заявленої громади.

Для російської пропаганди подібні оголошення мають практичне значення. Вони формують у інформаційному просторі картину, нібито окупаційна влада вже розподіляє посади, планує роботу установ і готується до повноцінного управління Лиманом. Насправді йдеться про адміністративну декорацію, яка не змінює ситуації на землі та не створює для росії жодних законних прав на українське місто.

Лиман не захоплений російськими військами

Поява вакансій не відповідає фактичній ситуації на Лиманському напрямку. Російські представники неодноразово поширювали заяви про нібито просування своїх військ і «зачистку» міста від українських захисників. Проте такі повідомлення часто мають пропагандистський характер і не підтверджуються обстановкою на місцевості. Лиман залишається під контролем України, а українські військові продовжують виконувати завдання з оборони міста та прилеглих районів.

Лиман має важливе стратегічне значення для Донеччини. Він розташований поблизу напрямків, що ведуть до Слов’янська, Краматорська та інших населених пунктів області. Контроль над цим районом впливає на можливості подальшого просування військ, логістику та оборону північної частини Донецької області. Саме тому російська сторона регулярно використовує тему Лимана у своїх інформаційних кампаніях, намагаючись перебільшити власні успіхи та створити враження неминучого захоплення міста.

Окупаційна «адміністрація», яка працює за межами Лимана, не може вважатися органом місцевої влади. Вона не обиралася жителями громади, не створювалася відповідно до українського законодавства і не має повноважень представляти інтереси населення. Її існування ґрунтується лише на незаконних рішеннях російської влади та військовій окупації частини української території.

Формування кадрового складу наперед може бути пов’язане з підготовкою до можливого захоплення міста. Росіяни прагнуть заздалегідь знайти людей, готових працювати в окупаційній системі, вести документообіг за російськими правилами, проводити інформаційні кампанії та брати участь у незаконному військовому обліку. Такі працівники могли б стати інструментом швидкого встановлення контролю над цивільною сферою у випадку окупації.

Водночас сам факт пошуку чиновників не означає, що російські війська наблизилися до встановлення адміністративного контролю над Лиманом. Вакансії на сайтах із працевлаштування не можуть підтверджувати зміни лінії фронту. Реальну ситуацію визначають присутність військ, контроль над населеними пунктами та діяльність законних органів влади, а не заяви окупаційної сторони.

Навіщо росія створює псевдооргани влади

Після початку повномасштабної агресії росія намагається поширити на окуповані райони власну систему управління. Для цього створюються так звані адміністрації, призначаються керівники, запроваджуються російські документи, змінюється законодавство та нав’язуються пропагандистські наративи. Окремим елементом цієї політики є формування псевдоорганів для територій, які росія оголосила своїми без фактичного контролю над ними.

Москва незаконно заявляє про включення Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей до складу росії. Однак такі рішення не мають юридичної сили та не визнаються Україною і більшістю держав світу. Міжнародне право не дозволяє змінювати статус українських територій шляхом односторонніх заяв, фіктивних голосувань або силового захоплення.

Російські окупаційні структури принципово відрізняються від українських органів влади. Українські військові адміністрації та інші законні установи створюються на підставі законодавства України й діють у межах міжнародно визнаних кордонів держави. Навіть якщо через окупацію вони тимчасово не можуть працювати безпосередньо в населеному пункті, їхні повноваження пов’язані із законною владою України та захистом інтересів місцевих жителів.

Натомість російські псевдоадміністрації покликані легалізувати наслідки агресії та підпорядкувати населення окупаційній системі. Вони можуть використовуватися для вилучення майна, примусової паспортизації, обліку жителів, поширення російської пропаганди, обмеження української освіти та культури, а також залучення цивільних до незаконних мобілізаційних заходів.

Пошук працівників до «адміністрації» Лиману також має психологічний ефект. Окупанти намагаються переконати аудиторію, що питання захоплення міста нібито вже вирішене, а російська система управління лише очікує моменту для початку роботи. Такі повідомлення спрямовані не тільки на українців, а й на внутрішню російську аудиторію, якій демонструють картину уявного розширення контролю.

Однак створення вакансій для неіснуючої в Лимані установи не змінює ані правового статусу міста, ані реальної обстановки. Лиман є українським населеним пунктом, а його майбутнє визначатиметься не рішеннями російських чиновників і не оголошеннями про роботу, а опором українського народу та діями Сил оборони. Поява таких вакансій свідчить передусім про підготовку росією окупаційних сценаріїв і чергову спробу видати пропагандистські плани за факти.