Омбудсман: 707 загиблих дітей через війну РФ — нові дані

4 червня, у Міжнародний день безневинних дітей — жертв агресії, в Україні знову наголосили на трагедії, яку несе війна для наймолодших громадян. Інформація про втрати та страждання дітей становить один із найважчих показників гуманітарної катастрофи, що триває через повномасштабне вторгнення рф.

Омбудсман: 707 загиблих дітей через війну РФ — нові дані

За офіційними даними Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Дмитра Лубінця, від початку повномасштабної агресії в 2022 році загинуло 707 дітей. Ще 2 548 дітей отримали поранення, а близько 2 318 — вважаються зниклими безвісти. Ці цифри базуються на перевірених повідомленнях органів влади, медичних установ та правозахисних організацій, але омбудсман наголошує, що реальні масштаби можуть бути значно більшими через відсутність повної інформації з тимчасово окупованих територій.

Масштаби трагедії та ключові проблеми документування

Офіційна статистика відображає лише частину повної картини. В тимчасово окупованих регіонах доступ медиків, рятувальників та незалежних спостерігачів обмежений, тому багато випадків загибелі або депортації дітей залишаються непідтвердженими. Окремо Омбудсман звертає увагу на системні випадки примусового переміщення та депортації українських дітей до рф, що може кваліфікуватися як воєнний злочин і порушення міжнародного права.

Серед трагічних історій, що стали відомі публічно, — загибель немовляти, якому було лише два дні: дитина народилася в пологовому будинку і загинула під час обстрілів. Такі випадки підкреслюють невідкладну потребу у захисті цивільної інфраструктури, зокрема медичних закладів, шкіл та житлових районів. Документування кожного інциденту — від фіксації місця події до медичних висновків та свідчень очевидців — має вирішальне значення для притягнення винних до відповідальності.

Правова база для таких розслідувань включає норми Женевських конвенцій та Конвенції ООН про права дитини, а також норми міжнародного гуманітарного права, що забороняють нападати на цивільних та примусово переміщувати дітей під час збройних конфліктів. Українські та міжнародні правоохоронні органи, зокрема Міжнародний кримінальний суд, отримують матеріали для розслідувань, але повна картинка потребує розширеного доступу на окуповані території та координації з міжнародними місіями.

Що потрібно зробити: захист, допомога та відповідальність

Дмитро Лубінець закликає міжнародну спільноту та національні інституції посилити заходи для захисту дітей і забезпечення допомоги постраждалим сім’ям. До пріоритетів належать:

1. Поліпшення збору та перевірки інформації. Підтримка незалежних моніторингових місій, створення безпечних каналів повідомлення про злочини проти дітей, робота з місцевими громадами для збору свідчень і документів.

2. Гуманітарний доступ та допомога. Забезпечення безпечних коридорів для евакуації, медичної допомоги та постачання гуманітарної допомоги для дітей і родин у зонах бойових дій.

3. Відновлення прав і реабілітація. Програми психологічної допомоги, медичної реабілітації та соціальної підтримки для дітей, які зазнали поранень або втратили родичів.

4. Повернення депортованих та реінтеграція. Робота над поверненням українських дітей, незаконно вивезених на територію рф, і створення механізмів для відновлення сімейних зв’язків та ідентифікації.

5. Судова відповідальність. Сприяння розслідуванням воєнних злочинів, збір доказів для національних і міжнародних трибуналів та застосування санкцій проти винних у порушеннях прав дітей.

Омбудсман також підкреслює, що ці дані мають стати нагадуванням для міжнародної спільноти: захист дітей під час війни — це не лише емоційний заклик, а юридичний обов’язок держав і міжнародних організацій. Без належних заходів щодо документування, гуманітарного доступу та притягнення винних до відповідальності ризик повторення трагедій залишається високим.

Українське суспільство, волонтери, правозахисні організації та міжнародні партнери повинні об’єднати зусилля задля того, щоб кожна дитина отримала необхідний захист, допомогу та шанс на відновлення життя після травмуючих подій. Пам’ять про загиблих дітей та вимога справедливості мають стати частиною стратегії захисту прав людини в умовах триваючого конфлікту.