NYT: Команда Трампа пропонувала РФ розблокувати активи та угоду з «Лукойлом»

Представники адміністрації президента США Дональда Трампа Стів Віткофф і Джаред Кушнер під час переговорів із російською стороною могли обговорювати масштабні економічні стимули для Москви. За даними американських журналістів, ці пропозиції розглядалися в обмін на обмежене припинення вогню у війні проти України. Йшлося не про повне завершення бойових дій, а про тимчасову паузу в окремих сферах — зокрема, щодо атак на енергетичні об’єкти та військової активності в Чорному морі.

Українські чиновники, які знали про перебіг консультацій, нібито були здивовані рівнем поступок, які американські представники могли розглядати як інструмент для зацікавлення кремля у домовленостях. Серед можливих кроків називали розблокування російських суверенних активів, сприяння угоді щодо нафтової компанії «Лукойл» і послаблення обмежень на експорт білоруського калію.

Потенційні пропозиції свідчать про спробу Вашингтона використати економічні важелі для досягнення хоча б часткового зниження інтенсивності війни. Водночас для України подібний підхід створює ризик: росія може отримати фінансові та політичні переваги ще до того, як продемонструє готовність припинити агресію й виконувати взяті на себе зобов’язання.

Розмороження російських активів може стати головною поступкою

Найбільш суперечливою частиною можливого плану стала ідея розблокувати значну частину російських суверенних коштів, заморожених у західних країнах після початку повномасштабного вторгнення. Йдеться про мільярди доларів, які були заблоковані в межах санкційної політики та розглядаються Україною як потенційне джерело фінансування відновлення.

За інформацією, яка стала відомою під час обговорення переговорного процесу, американська сторона могла пропонувати повернення цих коштів під контроль росії ще до повного виконання домовленостей. Таким чином, розблокування активів могло розглядатися не як винагорода після завершення війни, а як попередній стимул для погодження Москви на обмежене перемир’я.

Для Києва такий сценарій є особливо чутливим. Українська влада наполягає, що російські активи повинні бути спрямовані на компенсацію збитків, завданих агресією. За роки війни були зруйновані житлові будинки, промислові підприємства, транспортна інфраструктура, енергетичні об’єкти та соціальні установи. Саме тому повернення коштів російській державі без механізму компенсації могло б сприйматися як відмова від принципу відповідальності агресора.

Раніше вже обговорювалися різні варіанти використання заморожених російських ресурсів. Серед них були не лише повна конфіскація, а й передача Україні прибутків від активів, використання їх як забезпечення для кредитів або створення міжнародного фонду відбудови. Водночас ідея прямого розблокування великої суми для Москви означала б суттєве послаблення санкційного тиску.

У матеріалах про переговори фігурувала сума, яка могла сягати 100 мільярдів доларів. Навіть часткове повернення таких коштів дало б російській економіці додатковий ресурс для стабілізації фінансової системи, підтримки державного бюджету та промисловості. Крім того, це могло б зменшити вплив санкцій і посилити позиції кремля на майбутніх переговорах.

Реалізація подібного рішення вимагала б складних юридичних і політичних процедур. Активи зберігаються в різних юрисдикціях, а тому їхнє розблокування неможливе без узгодження між кількома державами. Окремим питанням залишалася б реакція союзників України, які неодноразово заявляли про необхідність зберігати тиск на Росію доти, доки вона не припинить агресію.

Угода щодо «Лукойлу» та ризик нових фінансових можливостей для РФ

Іншим можливим стимулом могла стати угода щодо російської нафтової компанії «Лукойл». За даними співрозмовників, американські представники могли обговорювати варіант продажу частини акцій підприємства групі інвесторів із Близького Сходу. Потенційна вартість такої домовленості оцінювалася в мільярди доларів.

Для російської сторони подібна операція означала б часткове повернення до міжнародного фінансового простору. Угода могла б забезпечити приплив капіталу, продемонструвати готовність окремих закордонних гравців співпрацювати з російським бізнесом і створити прецедент для подальшого послаблення обмежень проти енергетичного сектору.

«Лукойл» є однією з найбільших нафтових компаній росії, а тому будь-які домовленості щодо її активів мають не лише комерційне, а й геополітичне значення. Залучення іноземних інвесторів могло б допомогти підприємству обійти частину фінансових труднощів, пов’язаних із санкціями, обмеженнями на інвестиції та складнощами з доступом до західних технологій.

Водночас така пропозиція викликала б запитання щодо прозорості переговорів. Особливу увагу могли привернути можливі ділові контакти між потенційними інвесторами та представниками американської сторони. Якщо переговорники одночасно беруть участь у формуванні політичної домовленості та можуть бути пов’язані з майбутніми комерційними вигодами, це створює ризик конфлікту інтересів.

Для України ключовою проблемою є те, що кошти від продажу або реструктуризації російських енергетичних активів можуть опосередковано підтримати бюджет росії. Навіть якщо формально угода не передбачатиме прямого фінансування військових операцій, додаткові доходи дозволили б кремлю зберігати економічну стійкість і продовжувати витрати на оборонний сектор.

Київ зацікавлений у тому, щоб будь-які домовленості з російськими компаніями мали чіткі умови, міжнародний контроль і прямий зв’язок із припиненням бойових дій. Можливе послаблення санкцій не повинно відбуватися автоматично. Воно мало б залежати від конкретних кроків росії, перевірки їхнього виконання та передбачати негайне повернення обмежень у разі порушення домовленостей.

Білоруський калій і вимоги Києва до можливого перемир’я

Ще одним елементом потенційного пакета стимулів могла стати пропозиція дозволити Білорусі відновити експорт калійних добрив. Калій має важливе значення для світового аграрного ринку, оскільки використовується у виробництві добрив і впливає на врожайність сільськогосподарських культур. Білорусь тривалий час була одним із ключових постачальників цього ресурсу, однак після запровадження санкцій її експортні можливості різко скоротилися.

Відновлення продажів принесло б Мінську значні валютні надходження. Для білоруської влади це стало б можливістю зміцнити бюджет і послабити наслідки міжнародних обмежень. Однак Білорусь залишається військово-політичним союзником росії, а її територія використовувалася російськими військами під час наступу на Україну. Тому скасування або пом’якшення санкцій проти білоруського експорту може мати не лише економічні, а й безпекові наслідки.

Українська сторона, за наявною інформацією, не обов’язково відкидала сам факт переговорів щодо таких стимулів. Водночас Київ вимагав запровадити запобіжники, які не дозволили б росії використати домовленості у власних інтересах. Серед можливих умов називали дзеркальні виплати Україні в разі розблокування російських коштів, посилення військової допомоги та автоматичне поновлення санкцій після будь-якого порушення перемир’я.

Для України принципово важливо, щоб обмежене припинення вогню не стало паузою, яку росія використає для поповнення запасів, перегрупування військ і підготовки нового наступу. Саме тому домовленості мають містити механізм постійного контролю. Необхідно було б визначити, хто фіксуватиме порушення, як швидко сторони реагуватимуть на атаки та які наслідки настануть для порушника.

Серед гарантій, на яких може наполягати Київ, — додаткові постачання систем протиповітряної оборони, боєприпасів і засобів далекого ураження. Також важливими залишаються розвідка, захист енергетичної інфраструктури та готовність партнерів оперативно посилити допомогу в разі поновлення російських атак.

Питання економічних поступок росії напряму пов’язане з довірою до майбутніх домовленостей. Якщо Москва отримає доступ до активів, нові доходи від енергетичного сектору або можливість відновити торгівлю через союзну Білорусь, але не виконає умов перемир’я, переговорний процес може лише погіршити становище України. Саме тому Київ прагне, щоб усі стимули надавалися поетапно, після підтвердження конкретних дій російської сторони.

Інформація про можливі пропозиції демонструє, наскільки складними є дипломатичні спроби домогтися припинення війни. Вашингтон може шукати економічні важелі, здатні зацікавити кремль у паузі, тоді як Україна наполягає на тому, що мир не може будуватися на односторонніх поступках агресору. Для Києва важливо, щоб будь-яке перемир’я не створювало нових загроз і не позбавляло Україну права на компенсацію.

Подальша доля можливих домовленостей залежатиме від позиції США, України, європейських держав та інших партнерів. Головним критерієм має залишатися не короткострокове зниження інтенсивності бойових дій, а здатність угоди забезпечити тривалу безпеку. Економічні стимули можуть бути частиною переговорного процесу, але лише за умови, що вони не перетворяться на подарунок росії та не дадуть кремлю ресурсів для продовження війни.