Новий облік дітей у школах - чому ініціатива МОН викликала спротив у Києві

У Києві та по всій Україні триває жваве обговорення пропозицій Міністерства освіти і науки щодо нового обліку дітей у школах. Ініціатива, яка передбачає розширення набору даних, що збираються про учнів і їхні родини, викликала як підтримку ідеї цифровізації освітніх процесів, так і гострий спротив з боку частини батьків, активістів і правозахисників. Спірні положення стосуються використання системи АІКОМ для формування цифрових профілів дітей і зв’язку їх із державними реєстрами.

Новий облік дітей у школах - чому ініціатива МОН викликала спротив у Києві

З офіційних пояснень МОН випливає, що мета змін — упорядкувати облік, спростити комунікацію між закладами освіти і батьками та підвищити точність даних за допомогою верифікації через державні реєстри. Пропоновані нововведення передбачають, що школи зможуть запитувати у батьків один із ідентифікаторів: податковий номер (РНОКПП) одного або обох батьків чи серію й номер паспорта у випадку відмови від РНОКПП. Дані мали б зберігатися в єдиній цифровій системі АІКОМ і використовуватися для ідентифікації дитини, ведення обліку та взаємодії з іншими державними сервісами.

На практиці така зміна означає розширення кола інформації, що передається школам і через них — державним реєстрам. Прихильники вказують на потенційну користь: оперативні оновлення контактів, швидший доступ до довідок, зниження паперового документообігу і краща статистика для планування освітніх потреб. Проте критики підкреслюють, що користь від цифровізації має поєднуватися з принципами мінімізації даних, прозорістю обробки та ефективним захистом інформації.

Причини спротиву та юридичні ризики

Серед причин спротиву — побоювання щодо створення так званих цифрових профілів сімей, які можуть включати не лише базові ідентифікатори, а й дані про доходи, місце роботи, майновий стан, кредитні зобов’язання або навіть медичну інформацію у разі інтеграції з іншими реєстрами. У соцмережах і на місцевих зборах батьки, зокрема активісти з Києва, закликали уважно читати проєкт та подавати зауваження. Публічну дискусію підсилюють відомі голоси — наприклад, Лора Селіванова, яка мотивувала батьків долучатися до громадського обговорення.

Ключовий страх полягає в тому, що шкільний облік може перетворитися на інструмент збору персональних даних із різних державних реєстрів, без чітких меж та гарантій безпеки. Юридичні аргументи проти змін апелюють до Конституції України, закону про захист персональних даних і принципу пропорційності втручання держави в приватне життя. У проєкті, оприлюдненому на обговорення, відсутні деталі щодо строків зберігання інформації, конкретних процедур доступу та передачі даних третім сторонам, а також механізмів реагування на витоки.

Окрема тривога стосується можливих дискримінаційних наслідків: якщо де-факто надання певної інформації стане умовою отримання послуг або перебування в освітньому процесі, це може обмежити доступ до освіти для вразливих родин. У контексті воєнного стану та підвищених загроз кібербезпеки ризики витоку або маніпуляцій даними набувають особливого значення.

Що можуть зробити батьки у Києві і чому це важливо

Для киян питання нового обліку має масштабні наслідки: у столичних школах і дитсадках навчаються і виховуються сотні тисяч дітей, тому будь-які зміни швидко набують масового характеру. Саме реакція батьків у Києві часто стає індикатором, як суспільство сприйматиме такі ініціативи в інших регіонах. Водночас місто має ресурси для координації дій: батьківські комітети, громадські організації, адвокатські групи та медіаплатформи.

Наразі МОН проводить офіційне громадське обговорення, і кожен батько або опікун може надіслати зауваження та пропозиції у письмовій формі чи електронною поштою. Кінцевий термін подання зауважень — 23 квітня 2026 року, тому час на реакцію обмежений. Рекомендується діяти системно: збирати приклади потенційних ризиків, вимагати від міністерства проведення оцінки впливу на захист персональних даних (DPIA), наполягати на чітких правилах мінімізації й анонімізації даних, а також на механізмах контролю доступу і відповідальності у разі порушень.

Крім того, батьки можуть звертатися до Уповноваженого з прав людини та до Держспецзв’язку чи Національної комісії з питань захисту персональних даних для отримання незалежної оцінки ризиків. Громадська активність у поєднанні з юридично підкріпленими вимогами і публічним тиском дає шанс змінити проєкт або добитися додаткових гарантій безпеки та прозорості.

Підсумовуючи, новий облік дітей у школах — це не лише адміністративна реформа, а питання довіри між сім’ями, освітніми закладами й державою. Для Києва, як центру, де швидке масштабування може посилити наслідки, реакція батьків та громадськості буде вирішальною у формуванні остаточного розв’язку: цифровізація має стати сервісом на користь родин, а не джерелом нових загроз для їхньої приватності.