У Києві військова Оксана Рубаняк презентувала книгу про дітей війни та пам’ять полеглого командира — емоційна прем’єра

У столиці відбулася емоційна презентація нової книжки, яка торкається болючих тем сучасної України — долі дітей під час війни та шанування пам’яті загиблих захисників. Авторка видання, відома як військовослужбовиця і письменниця, представила читачам повість, що вже викликала жваве обговорення серед культурних кіл і волонтерів.

Про книгу та авторку

Назва видання — «Полум’я перемоги» — одразу дає зрозуміти, що перед нами не просто художній текст, а спроба зафіксувати складні почуття та досвід, пов’язаний із війною. Авторка, Оксана Рубаняк, відома у військовому середовищі під позивним «Ксена», поєднала в повісті особисті спостереження, фронтові історії та дитячі переживання. Центральною темою є феномен дітей війни — тих, хто змушений дорослішати швидше за свій вік через втрати, страх і постійну невизначеність.

У центрі сюжету — образ дванадцятирічного хлопчика, через очі якого розповідається про будні в тилу та на передовій. Хоч це художній персонаж, у повісті простежуються реальні прототипи та конкретні події, що наближають читача до живої історії нашого часу. Через художній вимисел Рубаняк прагне донести, як війна формує нові життєві настанови і змінює уявлення про дитинство й родину.

Процес видання та реакції оточення

Шлях до появи книжки в друку не був легким. Ініціативу підтримували на різних етапах, однак фінансування гранту, на яке сподівалися, зрештою було скасоване. Тому видання з’явилося завдяки особистим зусиллям авторки: книга була створена власним коштом, що робить її вихід ще більш символічним для багатьох читачів. Частину накладу планують передати до дитячих будинків та волонтерських центрів, щоб матеріал потрапив до тих, для кого тема є особисто близькою.

На презентації були присутні родичі, колеги й ветерани. Ветеран і письменник Олександр Терещенко відгукнувся про книгу як про важливе свідчення епохи: за його словами, твір чесно показує, що переживають діти та родини в умовах воєнного часу, і робить це з глибоким гуманізмом. Такі відгуки підкреслюють, що література здатна бути інструментом пам’яті й осмислення, а також допомагати у відновленні після втрат.

Родина, пам’ять та роль прототипу

Особлива частина видання пов’язана з біографією реального героя, що став прототипом одного з персонажів. Артур Світухов був командиром роти вогневої підтримки у 49-му окремому штурмовому батальйоні «Карпатська Січ» і для родини та побратимів залишився символом відваги і відповідальності. До створення біографічної частини долучилися його мати, дружина та сестра — їхні спогади допомогли передати людське обличчя війни, її щоденну жорстокість і водночас силу любові та пам’яті.

Мати захисника довго не наважувалася перечитати матеріали, пов’язані зі згадками про сина, однак зустріч з авторкою стала для неї важливим кроком у переживанні втрати. Дружина, Карина Бондарчук, висловила гордість за те, що Артур став прототипом героя повісті — це сприймається як визнання його внеску та можливість зберегти пам’ять.

Про життєвий шлях Артура варто згадати окремо: він народився 31 березня 1995 року, з юних років пов’язав своє життя з військовою службою, навчався у військовому ліцеї та у 2014 році добровільно став на захист України. Він воював у найгарячіших точках, зокрема під Лиманом і в районі Ізюма. Загинув 9 квітня 2023 року внаслідок авіаудару — пам’ять про нього збережена у серцях рідних і побратимів, а у 2024 році його посмертно відзначили орденом «За мужність» III ступеня.

Книжка, що поєднує художню оповідь і документальні фрагменти, відкриває дискусію про те, як суспільство зберігає пам’ять про захисників та як через мистецтво говорити з новим поколінням про складні теми. Вона також підкреслює важливість участі родин у створенні таких проєктів — саме так формується справжній, людський наратив, що відрізняється від сухих повідомлень у новинах.

Презентація книжки стала не лише літературною подією, а й актом громадянської солідарності: збір та поширення видання серед дітей та закладів, де опікуються малечею, має потенціал стати частиною ширшої програми підтримки тих, хто пережив війну. Для багатьох читачів ця повість стане першим кроком до розуміння особистих історій за заголовками новин, а для суспільства — нагадуванням про відповідальність зберігати пам’ять і допомагати тим, хто потребує підтримки.