У Києві історичний будинок на Подолі позбавили охоронного статусу: що відомо

У центрі Києва знову гостро постало питання збереження історичної спадщини: будинок Івана Правікова на Подолі, зведений у 1880 році, позбавили охоронного статусу. Рішення ухвалили без відкритого обговорення, що спричинило хвилю критики з боку експертів із охорони пам’яток, громадських активістів і місцевих мешканців. Справа набирає резонансу не лише через сам факт втрати захисту, а й через непрозорість процесу та підозри на зацікавленість у суміжній земельній ділянці.

Що відомо про будинок на Боричевому Току і як ухвалювали рішення

Йдеться про будівлю за адресою вулиця Боричів Тік, 27 — типовий приклад міщанської архітектури Подолу кінця XIX століття. Споруда має дерев’яний каркас із частковим цегляним облицюванням, її вважали важливою для автентичного історичного середовища району. За даними експертів, такі будинки формують унікальний вигляд Подолу і мають культурну, історичну та архітектурну цінність.

За словами пам’яткоохоронця Дмитра Перова, рішення про невключення об’єкта до реєстру пам’яток приймали у закритому письмовому режимі: 7 із 13 членів Консультативної ради висловилися проти внесення, включно з її головою. Це викликало запитання про процедуру: чому питання, що стосується історичної спадщини, розглядалось без широкого громадського обговорення та без оприлюднення мотивів голосування. Зазначене рішення суперечить очікуванням активістів, які наполягають на прозорих і документованих підставах для змін у статусі пам’яток.

Причини занепокоєння: підпали, бездіяльність та земельні інтереси

У 2021 році будинок потрапив до переліку цінних історичних споруд, що потребують посиленого захисту. Однак у 2022 році будівля тричі постраждала від пожеж, які, за даними місцевих активістів, мали підозрілий характер. Після підпалів правоохоронні органи не встановили відповідальних осіб, а заходи з консервації чи відновлення споруди, за повідомленнями, фактично не проводилися. Це створило «правову вакханалію», коли об’єкт залишився вразливим до подальших руйнувань.

Окремо виникають питання щодо землі поруч із будівлею. Журналістські розслідування вказували на компанію, пов’язану з молодшим братом міського голови, яка володіє сусідньою ділянкою. Саме через наявність охоронного об’єкта забудова сусідньої території нібито чинила складності і не розпочиналась. Такі факти підсилюють підозри про конфлікт інтересів і змушують вимагати повнішого розслідування та публічної звітності перед тим, як приймати остаточні рішення щодо статусу пам’ятки.

Що може статися далі і чому це важливо для Києва

Остаточне рішення про внесення або невнесення будинку Івана Правікова до Державного реєстру пам’яток має ухвалити Міністерство культури України. Якщо статус не буде відновлено, будівля може опинитися під загрозою подальшого занепаду, реконструкції з утратами автентичних елементів або навіть демонтажу. Для міста це означає не лише втрату конкретної історичної пам’ятки, а й послаблення системи охорони спадщини загалом.

Поділ — один із небагатьох районів Києва, де збереглися численні автентичні споруди XIX століття, і кожен такий об’єкт формує культурну ідентичність столиці. Рішення про позбавлення охоронного статусу без відкритої дискусії створює небезпечний прецедент: забудовники та зацікавлені сторони можуть використовувати процедури для досягнення комерційних цілей, а громада — втрачати інструменти впливу на збереження спадщини.

Громадські організації вже закликають до відновлення прозорої процедури розгляду, проведення незалежної технічної експертизи стану будинку і розслідування причин пожеж. Фахівці пропонують залучити міжнародних консультантів з реставрації та правозахисні інституції, щоб оцінити ризики та розробити план захисту споруди. Також активісти наполягають на публічних слуханнях і доступі до протоколів засідань Консультативної ради.

Міністерство культури та місцева влада мають надати чіткі аргументи щодо цього рішення, оприлюднити документи і пояснення, а також врахувати думку громадськості. Якщо вдасться забезпечити прозорість і професійний підхід до питання, це може стати тестом на спроможність системи охорони культурної спадщини в Україні. Інакше ризик втрати ще однієї частини історичного ландшафту Києва зростатиме, а суспільна довіра до рішень у сфері збереження пам’яток — стрімко падатиме.

Наразі ключовим є вимога до відповідальних органів: зупинити будь-які дії, які могли б призвести до незворотних змін, ініціювати незалежну експертизу стану будинку і відновити публічний діалог із залученням експертів, істориків та громадськості. Від цього залежить не лише доля одного будинку, а й майбутнє культурної пам’яті Подолу і всього міста.