Неофіційна освіта з радянським ухилом: скандал навколо школи в Києві

У столиці спалахнув резонанс через виявлену масштабну схему, що поєднує в собі питання освіти, релігійної автономії та безпеки. За даними розслідування, на території монастиря діяла нелегальна школа, де понад 60 дітей навчалися не за офіційною українською програмою, а російською мовою за радянськими підручниками. Інформація про заклад, що знаходився у межах Голосіївського району Києва в комплексі «Голосіївська пустинь», стала приводом для серйозних перевірок та кримінального провадження, про яке повідомили правоохоронні органи і медіа.

Що виявили розслідування та офіційні органи

Розслідування журналістів і звернення громадян призвели до того, що правоохоронці та контролюючі органи розгорнули перевірки. За даними прокуратури, за фактом діяльності закладу розпочато провадження та залучено СБУ — вказано на ймовірне порушення статті, що стосується виготовлення й поширення символіки та пропаганди комуністичного чи тоталітарного характеру. Окремо Державна служба якості освіти перевіряє факти навчання поза ліцензованими рамками і використання застарілих програм та підручників 1960-х років.

Журналісти, зокрема команда «Слідство.Інфо», зафіксували, що заняття відбувалися щоденно, з чітким розкладом, контрольними роботами та організованою групою продовженого дня. Освітній процес, як повідомляють джерела, мав деталі, притаманні радянській системі: програмні вимоги, теми й підходи були радикально відмінні від сучасних стандартів освіти в Україні. У розкладі предмети, які фактично викладалися російською мовою, іноді записувалися під евфемізмом «слов’янська», а в позакласній роботі були елементи культурного контенту російського походження — пісні та кінопокази.

Механізм роботи і фінансова складова

Окремо викликає занепокоєння механізм формального легітимізування учнів: за наявними даними, документи дітей формально фіксувалися в базах легальних шкіл у Київській області та на Донеччині, що дозволяло отримувати державну субвенцію на освітні потреби. Така схема ставить питання не лише про навчальний контент, а й про можливі зловживання бюджетними коштами та відповідальність тих, хто оформлював документи.

Факт функціонування без ліцензії — ще один ключовий елемент ризику: офіційні освітні послуги мають проходити державну реєстрацію і відповідати стандартам безпеки й якості. Навіть якщо організатори стверджували про «альтернативний підхід» або релігійну освітню місію, це не звільняє від виконання норм щодо забезпечення права дитини на безпечне й законне навчання.

Реакція влади та наслідки для системи освіти

Відповідні відомства наголосили, що під час відкритої агресії проти України поширення радянської або проросійської ідеології в освітньому просторі розглядається як загроза національній безпеці. Міністр освіти дав доручення невідкладно перевірити всі заклади, у яких діти значилися формально, а також встановити ступінь причетності педагогів і адміністративних працівників.

Якщо порушення підтвердяться, очікуються як адміністративні, так і кримінальні наслідки для організаторів і співучасників схеми. Для батьків та громадськості така історія стала сигналом щодо необхідності більшої прозорості у системі реєстрації учнів та контролю за викладанням у неформальних освітніх осередках. Експерти з освіти наголошують, що держава має посилити механізми взаємодії між місцевою владою, освітніми інституціями та правоохоронними органами, щоб запобігати повторенню подібних випадків.

Також підняте питання про необхідність оновлення процедури виявлення нелегальної освітньої діяльності: від скарг громадян до системи автоматизованого моніторингу, що дозволило б швидше реагувати на факти використання заборонених методів і навчальних матеріалів. На місцевому рівні громада має активізувати спостереження за позашкільними ініціативами, а батьки — звіряти інформацію про заклади й викладачів, в яких навчаються їхні діти.

Ця справа відкриває більш широку дискусію про межі релігійної автономії, відповідальність благодійних та релігійних організацій у сфері освіти та механізми захисту прав дітей. Водночас вона демонструє, наскільки важливою є координація між журналістами-розслідувачами, владою та суспільством для оперативного виявлення та нейтралізації загроз, що можуть мати довгострокові наслідки для молодого покоління й державної безпеки.