Мільйонні збитки на закупівлях Мін’юсту: справу передали до суду

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо можливих зловживань під час закупівель Міністерства юстиції України передали до суду. За версією органів досудового розслідування, колишні посадовці державного відомства могли діяти спільно з представниками приватного бізнесу та забезпечити перемогу наперед визначеної компанії у кількох тендерах. Унаслідок таких дій державному бюджету, як стверджує сторона обвинувачення, завдали збитків на понад 18,9 млн грн.

У справі загалом фігурують шестеро обвинувачених. Серед них — колишній державний секретар Міністерства юстиції, начальник і заступник начальника одного з підрозділів відомства, бенефіціарний власник приватного підприємства та двоє його керівників. Досудове розслідування здійснювали детективи Національного антикорупційного бюро України, а процесуальний супровід забезпечували прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Скерування обвинувального акта до суду свідчить про завершення досудової стадії кримінального провадження. Надалі суд має перевірити докази, зібрані слідством, заслухати позиції сторін і встановити, чи справді посадовці та представники бізнесу діяли за попередньою змовою. Водночас сам факт пред’явлення обвинувачення не означає доведеності вини. Остаточне рішення може бути ухвалене лише судом після повного та неупередженого розгляду матеріалів справи.

Через які закупівлі державі могли завдати збитків

За матеріалами кримінального провадження, слідство досліджує два основні епізоди. Перший пов’язаний із модернізацією апаратно-програмного комплексу Міністерства юстиції. Орієнтовний розмір збитків за цим напрямом, за оцінкою правоохоронців, перевищує 10 млн грн.

Як вважають детективи, ще на етапі планування закупівлі до кошторису на 2021 рік могли внести зміни, необхідні для запуску майбутньої процедури. Надалі технічне завдання нібито сформували з урахуванням характеристик обладнання та послуг конкретної приватної компанії. Через це вимоги могли виявитися надмірно вузькими й такими, що відповідали пропозиції лише одного заздалегідь визначеного постачальника.

Технічні вимоги у державних закупівлях мають бути обґрунтованими, прозорими та однаково доступними для всіх потенційних учасників. Якщо ж документацію готують під конкретний товар або підприємство, це може призвести до обмеження конкуренції. Саме такі обставини, за версією слідства, могли мати місце під час закупівлі для Міністерства юстиції.

Для формального дотримання вимог тендерної процедури до участі, як припускають правоохоронці, залучили іншу компанію. Її пропозиція начебто була менш вигідною, що дозволило потрібному підприємству отримати перемогу. У матеріалах провадження також ідеться про можливе завищення вартості робіт і послуг. У результаті бюджет міг оплатити контракт за ціною, яка істотно перевищувала реальну ринкову вартість.

Другий епізод стосується придбання 1285 багатофункціональних пристроїв. Сума можливих збитків за цією закупівлею становить понад 8,9 млн грн. Слідство вважає, що очікувану вартість техніки могли визначити на підставі комерційних пропозицій, підготовлених пов’язаними або заздалегідь залученими суб’єктами господарювання.

Якщо така версія підтвердиться в суді, замовник міг отримати лише видимість обґрунтованої ціни та конкурентної процедури. Насправді ж потенційні постачальники могли заздалегідь погодити свої дії, а перемогу мала здобути компанія, пов’язана з організаторами схеми. Після підписання договору державні кошти могли бути перераховані за обладнання за завищеною ціною.

Яку схему описує сторона обвинувачення

За версією НАБУ, ключову роль у можливій оборудці міг відігравати бенефіціарний власник приватного підприємства. Він, як вважають слідчі, залучив до реалізації плану службових осіб Міністерства юстиції. Представники відомства могли впливати на підготовку закупівельної документації, погодження управлінських рішень і проведення тендерів таким чином, щоб контракт отримала потрібна компанія.

Ймовірна схема могла складатися з кількох послідовних етапів. Спочатку визначали товар або послугу, які планували придбати за бюджетні кошти. Потім під конкретну пропозицію формували технічні характеристики, вимоги до учасників і очікувану вартість. Після цього до процедури могли залучити формальних конкурентів, покликаних створити враження відкритих торгів.

Окрему увагу слідство приділяє можливим зв’язкам між компаніями, які брали участь у закупівлях. Якщо підприємства координували цінові пропозиції, використовували спільних представників або заздалегідь розподіляли ролі, це може свідчити про відсутність реальної конкуренції. Такі обставини мають значення для оцінки того, чи була процедура закупівлі законною та чи справді замовник отримав найвигіднішу пропозицію.

Після надходження оплати на рахунок переможця гроші, за даними розслідування, могли перераховувати на рахунки інших підприємств. Частина з них, як припускає обвинувачення, могла мати ознаки фіктивності або використовуватися для транзиту коштів. Такі фінансові операції потенційно могли ускладнити встановлення справжнього призначення грошей, приховати їхнє походження та забезпечити подальше використання коштів учасниками домовленостей.

Для підтвердження або спростування цієї версії суд досліджуватиме тендерну документацію, договори, акти виконаних робіт, банківські операції, висновки експертиз і службове листування. Важливими можуть стати також дані про контакти між посадовцями та представниками бізнесу, порядок підготовки технічних вимог і фактичну вартість придбаного обладнання.

Які обвинувачення висунули учасникам справи

Дії фігурантів кваліфіковано за частиною п’ятою статті 191 Кримінального кодексу України. Ця норма стосується заволодіння чужим майном або коштами в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовим становищем, якщо правопорушення вчинене організованою групою або за обставин, передбачених законодавством.

Одному з керівників приватної компанії додатково інкримінують легалізацію доходів, одержаних злочинним шляхом. Йдеться про можливе проведення фінансових операцій із коштами, які могли бути отримані внаслідок незаконних дій. Метою таких операцій могло бути приховування джерела походження грошей, маскування їхнього руху або надання незаконним доходам вигляду легальних.

Начальникові одного з управлінь Міністерства юстиції також висунули обвинувачення у незаконному поводженні зі зброєю або боєприпасами. Цей епізод безпосередньо не стосується державних закупівель, однак його долучили до провадження щодо відповідної особи. Суду належить окремо перевірити обставини цього обвинувачення та оцінити докази, надані сторонами.

Під час судового розгляду прокурори мають довести не лише факт проведення закупівель і наявність фінансових втрат, а й умисел кожного з обвинувачених. Важливо встановити, хто саме готував документацію, хто ухвалював рішення, чи були учасники тендерів пов’язаними між собою та чи мав хтось із фігурантів особисту зацікавленість у перемозі конкретної компанії.

Захист, зі свого боку, матиме право заперечувати висунуті обвинувачення, подавати власні докази, заявляти клопотання та оскаржувати допустимість матеріалів слідства. Суд також перевірить обґрунтованість розрахунку збитків, адже розмір шкоди може залежати від результатів економічних і товарознавчих експертиз, реальної ринкової вартості обладнання та змісту укладених договорів.

Відповідно до принципу презумпції невинуватості, кожен із фігурантів вважається невинуватим, доки його вину не доведуть у законному порядку та не підтвердять обвинувальним вироком суду. Тому наведені обставини відображають позицію органів розслідування та прокуратури й не можуть розглядатися як остаточний висновок щодо вини конкретних осіб.

Розгляд справи має показати, чи були закупівлі Міністерства юстиції частиною організованої змови, чи підтверджується заявлений розмір збитків і яку роль у можливій схемі відігравав кожен обвинувачений. У разі доведення вини суд може також вирішити питання про відшкодування шкоди державному бюджету та стягнення незаконно отриманих коштів у дохід держави.