Брат директора ДБР отримав 143 об’єкти нерухомості за заниженими цінами - розслідування

Цей текст публікується у межах «Ініціативи 143» — акту солідарності українських медійників на підтримку розслідування «Слідства.Інфо» та Центру протидії корупції. Оскільки судова заборона на публікацію виглядає проявом цензури, редакції вирішили одночасно оприлюднити матеріал і привернути увагу суспільства до питань прозорості та відповідальності посадовців.

Брат директора ДБР отримав 143 об’єкти нерухомості за заниженими цінами - розслідування

За даними спільного розслідування журналістів, у 2018–2020 роках Олександр Сухачов, брат директора Державного бюро розслідувань, зареєстрував право власності на загалом 143 квартири та нежитлові приміщення у двох житлових комплексах Харкова. Частина придбань була оформлена через компанію ТОВ «Парковий-2», яку медіа пов’язують із забудовником «Строй Сіті». Журналісти зазначають, що значна кількість угод відбувалася за балансовою вартістю — у десятки разів нижчою за ринкову.

Конкретно, у розслідуванні вказано, що 58 квартир було придбано за загальну суму близько 72 тисяч доларів, тобто в середньому приблизно 1240 доларів за об’єкт. Окремі угоди 9 липня 2018 року показують, що 30 квартир були придбані за цінами від 24,6 до 48,9 тисяч гривень, а через кілька днів ще 28 — за суму, що в підсумку склала трохи більше мільйона гривень за весь пакет.

Журналісти також відзначають, що у базах реєстру речових прав на нерухоме майно є детальна довідка на 155 сторінок з переліком майна, яке в різні роки фігурувало на ім’я Олександра Сухачова. За відкритими даними, раніше він працював як підприємець у сфері оренди нерухомості та мав бізнес-зв’язки в Харкові, а у різні періоди з’являвся в документах банківських установ і навіть у службі безпеки «Укрзалізниці».

Як проходили угоди та які підозри викликали

За матеріалами розслідування, низка квартир у ЖК IT-Парк Manufactura та іншому комплексі на проспекті Героїв Харкова була продана за балансо­вою вартістю, що робило вартість одного помешкання співмірною з ціною мобільного телефону. Така диспропорція між ринковими пропозиціями (близько 800 дол. за м² у 2019 році) та задекларованими сумами викликала запитання щодо джерел фінансування і ролі покупця.

Під час слідчих дій у 2021 році в офісах, пов’язаних із забудовником, знайшли печатки підприємств і фінансові документи, які вказували на зв’язки з особами, наближеними до Сухачова. Це породило припущення, що його роль могла виходити за межі простого покупця — як можливого учасника або інвестора діяльності забудовника. Водночас ці припущення залишаються незасвідченими судовим вироком.

Після отримання журналістського запиту ТОВ «Парковий-2» звернулося до Печерського районного суду Києва з проханням забезпечити позов. Суддя Сергій Вовк видав рішення, яким заборонив авторам розслідування та пов’язаним медіа поширювати відомості про майно, угоди та джерела фінансування Олександра Сухачова. Медіаорганізації розцінили таку заборону як небезпечний прецедент для свободи слова й суспільного контролю.

Реакція, розслідування та можливі наслідки

Справу щодо можливих порушень у будівництві об’єктів «Строй Сіті» у 2021 році розслідувала поліція, а пізніше провадження передавалося між різними органами. У грудні 2022 року частину матеріалів спрямували до ДБР, однак підозр у кримінальних провадженнях публічно не оголошували. За інформацією журналістів, деякі провадження закривали і відновлювали після появи журналістських запитів.

У Державному бюро розслідувань офіційно заявили, що не мають даних про участь директора або установи у господарській діяльності «Строй Сіті» та не приймали рішення про завершення чи закриття окремих проваджень — це, за їхніми словами, питання компетенції прокуратури. Наголошено також, що станом на час публікації журналісти зафіксували передачу майже всіх 143 об’єктів іншим особам, проте деталі цих операцій у матеріалі не розкриваються.

З боку громадськості та медіаспільноти ініціатива оприлюднити матеріал одночасно більш ніж однією редакцією мала на меті привернути увагу до ризиків обмеження інформації про публічних осіб і важливості прозорих розслідувань у справах, де можуть перетинатися приватні інтереси та публічна влада. «Ініціатива 143» визначилася як форма солідарності та протесту проти надмірних судових заборон на журналістські матеріали.

Ситуація із придбанням великої кількості об’єктів за сумнівними цінами, судовими заборонами на публікацію та переміщенням проваджень між органами вимагає подальшого публічного та професійного розгляду. Суспільний інтерес до теми залишається високим, адже йдеться про питання прозорості, відповідальності і довіри до інституцій, що мають захищати законність і публічні інтереси.