У центрі Києва знову загострилася дискусія навколо збереження історичної спадщини: Подільський районний суд скасував арешт на садибу ХІХ століття на Ярославовому Валу, 27, відому як «Будинок з хлібною лавкою». Рішення суду фактично знімає перешкоди для власника й відкриває шлях до робіт, які вже встигли завдати шкоди — монтажна піна в балках, пінопласт на фасаді та вирізані несучі елементи. Для киян ця будівля — не просто старий будинок, а частина міського історичного ландшафту, тож питання про подальшу долю споруди набуло суспільного резонансу.
Судове рішення та його контекстНа слуханні, під час якого зняли арешт, не було ані прокурора, ані представника забудовника — факт, який викликає занепокоєння у активістів та пам’яткоохоронців. Представники компанії, пов’язаної з бізнесменом, що перебуває у розшуку, подали клопотання про нібито протиаварійні роботи, проте місто і фахівці з реставрації не отримали повноцінного проєкту відновлення. У підсумку суд дав дозвіл на роботи, які на практиці нагадують елементи демонтажу й можуть призвести до остаточного знищення автентичних конструкцій.
Це рішення стало каталізатором для активізації громадських ініціатив: волонтери, історики й архітектори почали фіксувати масштаби пошкоджень та збирати матеріали для звернень до органів охорони культурної спадщини. Між тим, власники та їхні довірені особи вже проводять роботи на об’єкті, посилаючись на дозвіл після зняття арешту.
Стан садиби та реальні загрозиАрхітектурна цінність будинку — у його конструктиві та декоративних елементах: дерев’яний другий поверх, що був облицьований цеглою, характерні для пізнього класицизму деталі, історичні балки та фрагменти інтер’єрного декору. Зараз споруда частково позбавлена цих елементів: видимі сліди монтажної піни у місцях з’єднань, пінопласт на фасаді та вирізані балки свідчать про порушення технологій консервації. Активісти зазначають, що такі дії несуть пряму загрозу обвалу частини другого поверху чи фасадної стіни з боку двору.
Ключове питання — чи має власник повну юридичну підставу для таких втручань або ж під виглядом «ремонту» відбувається прихований демонтаж. Офіційний статус споруди як пам’ятки архітектури накладає ряд обов’язків, серед яких — погодження проєктів реставрації з відповідними органами. Відсутність затвердженого консерваційного плану та відкритий доступ до робіт наразі створюють ситуацію, коли історичне середовище поступово втрачає свою автентичність.
Можливі сценарії та роль громадськостіЄ кілька ймовірних сценаріїв розвитку подій. Перший — власник проводить повноцінні реставраційні роботи під контролем фахівців і відновлює будівлю з урахуванням історичних матеріалів. Це найвигідніший для міста варіант, але він вимагає доступності проєктної документації та відкритого контролю з боку місцевої влади і громади. Другий — подальший фрагментарний демонтаж під виглядом «ремонту», що призведе до втрати автентичних елементів і перетворення будинку на комерційний об’єкт без історичної цінності. Третій — компромісний: часткова реставрація з одночасним використанням простору під соціально-культурні ініціативи, наприклад, ветеранський простір, який вже пропонують активісти.
Важливу роль може відіграти місцева громада та ініціативи ветеранів, які прагнуть зробити з простору некомерційний центр підтримки та пам’яті. Якщо ветеранський простір отримає підтримку влади та профільних організацій, це створить додатковий стимул для збереження автентичних частин будинку. З іншого боку, плани великої ресторанної мережі розгортають інший економічний інтерес, який може вступити у конфлікт з інтересом збереження історії.
Підсумок цієї історії залежить від поєднання юридичного контролю, професійного підходу до реставрації та активної позиції киян. Важливо, щоб наступні кроки були прозорими: оприлюднення проєктної документації, експертна оцінка стану конструкцій і постійний моніторинг робіт. Лише такий підхід дозволить зберегти для наступних поколінь Будинок з хлібною лавкою як свідка міської історії, а не віддати його під незворотні перетворення.