Лютий у столиці виглядає інакше, ніж торік: швидкі повідомлення й графіки обмежень змінюють ритм дня, але галереї та музеї пропонують інший темп — повільний, уважний і терапевтичний. У цьому проспекті ми зібрали десять виставок, що варті вашої уваги: вони дають сенс, тишу або свіжу іскру натхнення. Коротко про головне — і де знайти кожну з подій.
Тихі меморіали та потужні наративиТемо Свірелі у великій ретроспективі пропонує переглянути життя художника крізь призму історичних катаклізмів. Експозиція «Люди / People / Adamianebi» — це не лише полотна, а й графіка, колажі й фотоінсталяції; роботи показують, як особисте горе перетворюється на художній світ. Побачити проект можна в Київській картинній галереї, подія триває до початку березня.
У музеї на території Лаври демонструють проект Романа Селівачова «Де твоє, смерте, жало!», де сакральні образи поєднуються з психоаналітичною рефлексією сучасності. Це виставка про «сучасних святих» — людей, які сьогодні боронять життя. Увага до архетипів і мінімалізм форми роблять цей показ інтимним і одночасно монументальним.
Соціальну драму підліткового досвіду демонструє проєкт «Клас» у Національній академії мистецтв. Прості шкільні парти, справжні історії підлітків із Харківщини та мультимедійні свідчення створюють болючий, але необхідний діалог про покоління, що дорослішає під час війни.
Окремо варто відзначити масштабний проєкт Матвія Вайсберга в Українському Домі: великий корпус робіт, архівні матеріали й музичний супровід перетворюють виставку на своєрідний «збірний центр пам'яті». Це одна з тих подій, котрі краще відвідати в перші дні показу — багато робіт демонструються до середини лютого.
Тіло, текстиль та міський погляд — виставки для внутрішньої роботиПоліна Вербицька працює з гіперреалізмом у скульптурі; її проєкт «Вразливе місце» шокує і пробуджує співчуття. Силіконові та воскові фігури, поєднані з живописними полотнами, досліджують тілесність як простір, де зустрічаються захист і вразливість. Цей показ — для тих, хто готовий до інтенсивного емоційного досвіду.
Теплу, майже тактильну картину створює виставка тафтингових килимів Анни Сапон у Музеї Ханенків. Анна Сапон, художниця з синдромом Дауна, пропонує 11 монументальних робіт, що одночасно є віршами в тканині. Це про мистецтво інклюзії, де текстиль стає засобом мовлення про колір і дотик.
Фотопроєкт Кристіни Звєрєвої «Очі догори» пропонує інший спосіб дивитися на місто: через руїни та відбудову, через уламки на підлозі галереї й звук, що створює контраст між локальною трагедією та глобальними ритмами. Інсталяція працює як маркер колективної витривалості і запрошує відчути Київ не лише очима, а й тілом.
Повернення, регіональні голоси та національна спадщинаПроєкт «Повернення пам'яті» — це цифрове повернення творів, вивезених з Херсона. Високоякісні артпринти та технологічні рішення дозволяють відновити доступ до шедеврів, які фізично нині поза Україною. Показ у МВЦ Музею історії міста Києва — важливий сигнал про неможливість відірвати народну пам'ять від її творів.
Для тих, хто шукає кольоротерапію, експозиція закарпатської школи у Музеї сучасного українського мистецтва пропонує Transcarpathia-Закарпаття — калейдоскоп пейзажів і портретів, що пахнуть хвоєю. Роботи Ерделі, Коцки та їхніх послідовників — це ніби короткий відпочинок у горах, не виїжджаючи з міста.
Музей Івана Гончара повертає нас до витоків модернізму: виставка з народними іконами і ранніми зразками бойчукізму показує, як народна лінія перетворюється на авангард. Проєкт «Намалюю матір» — це занурення у внутрішню пам'ять національного мистецтва.
Кілька нагадувань, на які варто звернути увагу: важливі проєкти, серед яких роботи Матвія Вайсберга, добірка закарпатських пейзажів та виставка з народними іконами, завершуються близько 15 лютого. Плануйте візити заздалегідь, щоб не пропустити ключові події місяця.
Галіереї сьогодні — не тільки місце для мистецького шопінгу або культурного туризму. Це простір для осмислення, відпочинку від інформаційного шуму та підтримки творчих людей. Кожен квиток — це внесок у збереження культурного життя міста. Візьміть з собою теплий шал, вимкніть сповіщення й дозвольте собі годину тиші перед твором, що може змінити погляд на світ.