Понад століття мовчання землі на околицях столиці знову порушили лопати і щупи дослідників: на південь від Києва, поблизу села Острів, виявлено масштабний некрополь, що належить до XI століття. Це відкриття розширює уявлення про повсякденне життя, ритуали та релігійні практики мешканців ранньої Русі і ставить низку нових питань щодо соціальної структури регіону.
Що відкопали археологиПід час розкопок зафіксовано понад сто поховань, серед яких домінують могили з дерев’яними трунами. Сам факт використання трун у поєднанні зі специфічним інвентарем дозволяє говорити про складний процес трансформації поховальних традицій. На окремих місцях знайдено поховання з численними предметами: жіночі могили містять бронзові кільця та інші прикраси, чоловічі — зброю (сокири, списи, мечі). Поряд із цим археологи документують залишки поховальної їжі — фрагменти кісток і яйцеві шкаралупи, а також побутові речі, як-от дерев’яні відра біля ніг померлих. Особливу увагу привертає знайдений у центрі некрополя кам’яний вівтар, призначення якого наразі лишається предметом дискусій.
Унікальність цього некрополя полягає не лише в кількості поховань, а й у поєднанні елементів, які рідко зустрічаються разом у київському регіоні: старі язичницькі атрибути поряд із ознаками християнського поховального обряду.
Соціальний сенс знахідокАналіз інвентарю й розташування могил свідчить про виразну соціальну диференціацію. Жіночі поховання з багатими прикрасами трактують як маркери статусу: бронзові прикраси можуть вказувати на походження, родинні зв’язки або роль у місцевій громаді. Наявність зброї у чоловічих могилах підтверджує важливість воїнської ідентичності, але її сумісність з похованням у трунах демонструє перехідний характер епохи. Поява впорядкованого кладовища й одночасна присутність ритуальних предметів натякає на складну релігійно-культурну динаміку, де старі вірування співіснували з новими християнськими практиками.
Крім того, розміщення предметів побуту й їжі поруч із тілами відображає уявлення про потойбіччя і потреби померлого в іншому світі. Такі деталі допомагають реконструювати не лише економічний рівень ошатних верств, а й ритуальну логіку, яка керувала похованнями.
Що це змінює у розумінні КиївщиниНекрополь біля Острова прописує нові штрихи до мапи культурних впливів, що формували околиці Києва. Він демонструє, що процес християнізації не був одномоментним і однорідним: на периферії зберігалися архаїчні елементи, які пізніше поступово інтегрувалися у нові релігійні практики. Кам’яний вівтар, як центральний елемент, може бути ключем до розуміння локальних культових трансформацій — від язичницьких обрядів до синкретичних форм культу.
Подальші антропологічні дослідження кістяків, ізотопні аналізи і датування дозволять уточнити хронологію поховань, джерела походження мешканців і рівень контактів із самим містом-центром. Це важливо для реконструкції соціально-економічних зв’язків між Києвом і його округою, а також для розуміння того, як формувалися місцеві еліти й які культурні механізми впливали на щоденне життя.
Знахідка нагадує, що під сучасним шаром міської та сільської забудови зберігаються шари історії, які можуть радикально змінити наше уявлення про минуле. Археологічний комплекс в Острові — це своєрідний архів, де кожний артефакт і кожна могила додають нову сторінку до історії Київщини XI століття, показуючи регіон на перетині традицій і змін.
Дослідники підкреслюють: остаточні висновки залежать від детальної обробки матеріалів, тому робота триває. Але вже зараз можна стверджувати, що цей некрополь відкриває багатовимірну картину життя й смерті на землях, які формували майбутню столицю Русі.