Чому січневий блекаут у Києві не став несподіванкою

18 січня 2026 року Київ знову опинився у темряві після серії ударів по енергетичній інфраструктурі, і для багатьох мешканців це стало шоком. Водночас для професійних експертів та аналітиків ця подія була радше підтвердженням давно висловлених побоювань: ризики масштабного блекауту та вразливість столичної енергосистеми відомі ще з осені 2025 року. У матеріалі розглядаємо, чому аварія не стала несподіванкою для фахівців, які сигнали ігнорувалися і які уроки має винести місто.

Ще в жовтні 2025-го незалежні експерти та дослідницькі групи публікували детальні прогнози про можливі масштабні навантаження на мережу під час холодів. Їхні оцінки базувалися на аналізі технічного стану трансформаторних підстанцій, резервів генерації, а також сценаріїв атак на об'єкти критичної інфраструктури. Попри це, офіційні повідомлення часто запізнювалися або мали форму заспокійливих меседжів, які не відображали реального ступеня загрози. Така невідповідність між аналітичною картиною і публічною політикою підвищила ризик системних відмов у період пікового споживання.

Ключовими факторами, на які звертали увагу фахівці, були: недостатня децентралізація генерації, зношеність ключових компонентів мережі та відсутність апробованих протоколів швидкого переключення навантажень. Також експерти попереджали про необхідність комунікації з населенням і підготовки вразливих груп — сімей з дітьми, людей похилого віку, пацієнтів із життєзабезпечувальним обладнанням.

За кілька місяців до січневих ударів частина містян, що прислухалися до рекомендацій, встигла підготуватися — придбати павербанки, автономні джерела живлення, встановити системи зв'язку типу Starlink або знайти тимчасовий прихисток за містом. Однак масова підготовка потребувала чіткого та раннього інформування, яке не завжди відбувалося. Недостатня швидкість та прозорість комунікації призвели до хаосу в перші години після першого відключення: люди шукали інформацію про статус лікарень, роботу метро, маршрути евакуації та доступну допомогу.

Аналіз подій свідчить про те, що рішення, які могли частково пом'якшити наслідки, були прийняті запізно. Інвестиції у захист окремих підстанцій, запровадження перехресних режимів роботи між районами, а також розвиток локальної генерації могли знизити ймовірність повного відключення. Натомість значні ресурси витрачалися на іміджеві кампанії та медійні повідомлення, що відволікало увагу від технічних пріоритетів.

Події січня 2026 року однозначно показали, що ігнорування експертних попереджень дорого коштує. По-перше, потрібно підвищити рівень технічної підготовки мережі: оновлювати трансформатори, впроваджувати системи автоматичного перерозподілу навантаження і розвивати декцентралізацію генерації, щоб зменшити залежність від кількох ключових вузлів. По-друге, критично важлива прозора та своєчасна комунікація з громадськістю — чіткі інструкції, маршрути допомоги і переліки громадських центрів із автономним живленням мають бути доступні заздалегідь.

На індивідуальному рівні уроки також прості: запас води, теплий одяг, джерела автономного живлення та базовий набір для зв'язку можуть суттєво підвищити шанси пройти блекаут без серйозних втрат. І найголовніше — довіра до фактів і аналітичних висновків має переважати над політичною риторикою. Кияни стали свідками того, як емоційні заяви і «медійне відбілювання» не замінять технічної готовності.

Місто стоїть перед вибором: або продовжити вкладати ресурси у створення подоби стабільності, або інвестувати у реальні заходи, що захищають життя й здоров'я людей. Результат січневого блекауту повинен стати каталізатором для системних змін — від реформи енергосектору до підвищення культури прийняття рішень під ризиком. Ті рішення, які будуть ухвалені протягом найближчих місяців, визначать, наскільки підготовленими кияни опиняться перед наступними випробуваннями.

Поки триває зима, важливо підтримувати діалог між фахівцями, владою та громадськістю. Тільки синергія технічного професіоналізму, відкритої комунікації і соціальної солідарності здатна перетворити «пророцтва» на конструктивні дії, що берегтимуть життя та інфраструктуру міста.