У столичних навчальних закладах відбулися масштабні зустрічі з метою підвищення безпеки дітей та формування навичок, що дозволяють розпізнавати ознаки насильства й діяти в разі загрози. Ініціативу реалізували представники правоохоронних органів у співпраці зі шкільними психологами та громадськими організаціями в рамках заходів з протидії насильству. Такі заходи стали важливою складовою просвітницької роботи, яка спрямована не лише на інформування, але й на створення атмосфери підтримки для молодих мешканців міста.
Про зміст занять і підхід до дітейПід час уроків інспектори ювенальної превенції доступною мовою пояснювали, що насильство може мати різні форми, і не завжди воно помітне з першого погляду. Особлива увага була приділена тому, щоб діти зрозуміли свої права та відчували підтримку з боку дорослих. Тренери використовували інтерактивні методики: обговорення життєвих ситуацій, рольові ігри та творчі завдання, які допомагають закріпити отриману інформацію та навчитися реагувати без паніки.
Фізичне насильство пояснили як будь-які дії, що завдають болю або шкоди тілу: штовхання, удари, побиття. Підкреслили, що такі дії — це не сімейне "покарання", а правопорушення.
Психологічне насильство роз'яснили через приклади приниження, образ, постійних погроз і цькування. Акцентували, що слова теж можуть травмувати не менше за удари, і про них варто говорити з дорослими.
Економічне насильство описали як контроль над фінансами чи обмеження доступу до необхідних речей, що може робити дитину вразливою і залежною.
Сексуальне насильство було окремою темою: інформували про недопустимість будь-яких форм примусу і про те, як важливо повідомляти про такі випадки довіреним дорослим чи спеціалізованим службам.
Контроль і ізоляція — ситуації, коли дитині забороняють спілкування з друзями або постійно стежать за нею, також розглядалися як серйозна форма насильства, яка підриває психологічне здоров'я.
Важливим меседжем занять було: жодна з цих дій не є нормою або приватною справою сім’ї. Діти отримали чітке роз’яснення, що звертатися за допомогою — це правильно і безпечно.
Практичні поради і контакти допомогиОкрему увагу під час уроків приділили практичним діям у разі небезпеки. Учасникам пояснили, як знайти безпечне місце, кому повідомити про проблему та як зберегти докази при необхідності. Також наголосили на важливості довіри до фахівців і на тому, що перший крок — розповісти хоча б одній безпечній людині.
Кожен учень отримав інформацію про доступні канали допомоги. У разі екстреної загрози потрібно набирати 102 та чекати на приїзд поліції. Для отримання консультацій і фіксації звернення існують гарячі лінії: урядова лінія 15-47 з питань протидії насильству, Національна гаряча лінія протидії домашньому насильству 0 800 500 335 або 116-123, Національна дитяча гаряча лінія 0 800 500 225 або 116-111.
Доступні також безоплатні юридичні консультації через 0800 213 103. Для оперативної комунікації використовують сучасні інструменти — чат-боти та месенджери: звернення можна направити через @police_helpbot, @UDPLNPBOT або @Non_Violence_Bot, які надають інструкції та спрямовують до відповідних служб.
Працівники зустрічей додатково порадили: якщо дитині страшно говорити прямо, можна написати довіреному вчителю або психологу, звернутися на дитячу лінію анонімно або повідомити сусіда чи родича, якому вона довіряє. Головне — не замикатися у проблемі, адже допомога поруч.
Сенс просвітницької роботи і роль громадиУ великих містах, де люди часто живуть у ритмі "міста-утіленого", проблема насильства може залишатися прихованою роками. Тому системні просвітницькі заходи у школах мають стратегічне значення: вони розвінчують шкідливі стереотипи, формують навички розпізнавання ризиків і підвищують готовність звертатися за допомогою. Ключовим є те, що такі зустрічі не лише інформують, але й створюють довірливе середовище, де дитина відчуває підтримку.
Одним із найбільш символічних елементів зустрічей стала творча акція, під час якої учні спільно створили плакат «Наші долоньки проти насильства», залишивши на ньому напуття й обіцянки не мовчати. Цей жест підсилює відчуття єдності та показує, що кожен може стати частиною системи підтримки. Саме такі маленькі кроки в сукупності дають великий результат: вони роблять місто більш безпечним і відкритим до діалогу.
Дорослим — батькам, педагогам, працівникам соцслужб — надали рекомендації щодо того, як помітити тривожні сигнали та як правильно говорити з дитиною про її переживання. Підтримка має бути щирою, без осуду та зосередженою на безпеці. Спільні зусилля громади, шкіл і поліції створюють передумови для того, щоб наступні покоління росли в умовах дитинства без страху.
Профілактична робота триває: подібні уроки плануються й надалі, бо лише комплексний підхід — освітній, соціальний і правоохоронний — здатен знизити рівень насильства та захистити найвразливіших. Кожен громадянин може долучитися: поширювати інформацію про доступні служби, реагувати на небезпечні ситуації і підтримувати дітей у їхніх спробах звернутися по допомогу.