Енергосистема Києва: чому генератори не рятують

Ситуація з електропостачанням у столиці — більше ніж набір аварійних вимкнень. Те, що кияни бачать у вигляді вечірніх графіків відключень і тимчасових підсилених підʼїзних генераторів, — лише видима частина проблеми. У центрі питання лежить стан великої інфраструктури: підстанції, високовольтні лінії, звʼязок з джерелами потужності. Народний депутат Сергій Нагорняк на ефірі «Київ 24» прямо заявив, що Київ неможливо утримувати на ходу виключно мобільними засобами — потрібен системний ремонт мереж та відновлення роботи ключових елементів енергосистеми.

За останніми подіями видно, що критичні пошкодження торкнулися не лише окремих будинків чи мереж обленерго. Комплекс ударів по енергетичній інфраструктурі зруйнував або вивів з ладу значну частину магістральних потоків, які раніше забезпечували стабільну подачу від атомних та інших великих джерел. Коли говорять про відновлення електропостачання, мають на увазі не тільки заміну трансформатора у конкретному районі, а повноцінну реконструкцію звʼязків між виробниками енергії і споживачем. Як наслідок, тимчасові генератори і мобільні котельні лишаються важливим, але обмеженим інструментом — вони підтримують лікарні, критичні обʼєкти та окремі житлові будинки, але не можуть забезпечити всю столицю.

Ключові причини проблем у енергосистемі Києва — це поєднання високого споживання та пошкоджень магістральних елементів. Київ — одне з найенерговитратніших міст країни: багатоповерхова забудова, метрополітен, водопостачання, котельні, транспортна інфраструктура і підприємства створюють значне навантаження на мережі. До того ж багато потужностей раніше передавались через лінії від АЕС і великих підстанцій. Удар по високовольтним лініям, підстанціям Укренерго і розподільчим мережам обленерго означає, що навіть за наявності генераторів немає куди подати сотні мегават потужності. Відновлення таких ліній — технічно складний і витратний процес, що потребує часу, спеціалізованого обладнання та координації.

Найперше завдання — це системні заходи з відновлення та укріплення мереж: ремонт високовольтних ліній, відновлення роботи підстанцій, тестування і виведення енергоблоків у нормальний режим. Лише після відновлення магістральних шляхів можливе поступове повернення атомних станцій та інших великих джерел до номінальної віддачі. Це не миттєвий процес — навіть розгін енергоблока після відновлення ліній може займати щонайменше 24 години, а повне повернення стабільної роботи мереж — дні і тижні за умови відсутності нових уражень.

Паралельно необхідно посилювати місцеву стійкість: модернізація розподільчих мереж, встановлення резервних пунктів живлення у лікарнях і критичних обʼєктах, впровадження систем управління навантаженням, щоб уникати одночасних піків споживання. Політичне і фінансове рішення про пріоритетність відновлення певних ділянок мереж має базуватись на аналізі критичності обʼєктів і потенційних ризиків для життя людей.

У короткій перспективі генератори залишаться необхідним елементом підтримки при аваріях, проте вони не можуть бути довгостроковою стратегією. Відновлення великомасштабних мереж і підстанцій — єдиний шлях до того, щоб кияни знову отримали стабільне світло у квартирах і на робочих місцях. Поки триватимуть масовані атаки по енергетиці, питання інфраструктурного відновлення та захисту мереж залишається на передньому плані національної безпеки і комфорту мешканців столиці.