У серці передмістя під посиленими тривогами відкривається щоденна драма: мешканці багатоповерхівок не мають гарантованого захисту у власних будинках і змушені шукати порятунку у школах та дитячих садках. Така реальність підкреслює гострий дефіцит укриттів у житловому секторі та ставить під сумнів готовність місцевої інфраструктури до тривалих надзвичайних ситуацій. Місцева влада відкрито говорить про те, що сьогодні пріоритетом є забезпечення базових послуг, а не масштабні інвестиції у безпеку житлових районів.
Критичний стан житлового фонду: хто і як ховається під час тривогиПід час кожної масованої атаки мешканці «спальних» районів змушені оперативно діяти: пакувати найнеобхідніше, виходити з під'їздів і прямувати до найближчих освітніх закладів. Саме тому місцеві школи і садочки нерідко перетворюються на тимчасові пункти захисту. Міський голова Броварів, Ігор Сапожко, не приховує — більшість житлових будинків не мають придатних для прихистку підвальних приміщень, капітально переобладнаних бомбосховищ або підземних споруд. Замість цього використовують старі підвали, які часто потребують капітального ремонту, мають обмежену вентиляцію, недостатнє енергопостачання і відсутність санітарних умов.
Коли натовпи людей збираються в освітніх закладах, виникають нові виклики: перевантаження просторів, труднощі з дотриманням дистанції, потреба у медичній допомозі та психологічній підтримці. Це створює додаткове навантаження на персонал шкіл, який у мирний час виконує зовсім інші функції, і вимагає чітких планів взаємодії між громадою та владою.
Коріння проблеми: радянський спадок і пріоритети бюджетуОднією з ключових причин дефіциту захисних споруд є архітектурна і нормативна спадщина Радянського Союзу. Тоді укриття зводилися переважно при промислових об'єктах та стратегічних підприємствах, а житлові квартали залишалися без комплексних рішень для захисту населення. Сьогодні це призводить до того, що багато підвалів у житлових будинках фізично не відповідають сучасним вимогам безпеки.
Друга причина — фінансова. За словами міського керівництва, громада вимушена жити не за бюджетом розвитку, а за бюджетом утримання, спрямовуючи обмежені кошти на забезпечення водопостачання, опалення шкіл, вивезення сміття та інші нагальні потреби. Масштабні інвестиції у будівництво нових підземних споруд чи реконструкцію існуючих підвалів вимагають значних ресурсів, яких наразі просто немає. Це створює сумну властивість: інвестиції у безпеку відкладаються на невизначений час, тоді як потреби громадян залишаються нагальними.
Додатковою перешкодою є складність законодавчих процедур, технічні обмеження при переплануванні житлових приміщень та відсутність чітких механізмів співфінансування з державного або міжнародного ресурсів. Тому міська влада змушена шукати альтернативні шляхи — підтримку ініціатив ОСББ, тимчасове облаштування підвалів та інформування населення про безпечні маршрути.
Шляхи вирішення: від тимчасових кроків до системних змінРеальними та практичними напрямами роботи можуть стати кілька взаємопов'язаних кроків. Перший — систематична інвентаризація всіх підвальних приміщень і їх технічна оцінка. Це дозволить визначити, які простори можна оперативно переоблаштувати, а які потребують повної реконструкції або виведення з експлуатації. Другий — розвиток ініціатив подвійного призначення, зокрема будівництво сучасних підземних паркінгів, які в мирний час розвантажують вулиці, а в критичний момент можуть виконувати функцію захисних споруд.
Третій напрям — активізація роботи з ОСББ і залучення громади до простих, але ефективних заходів безпеки: маркування шляхів евакуації, навчальні тренінги, облаштування запасних джерел води та енергії в будинках, проведення інформаційних кампаній. Також важливе місце займає партнерство з міжнародними донорами та програмами реконструкції, які можуть надати технічну і фінансову допомогу для масштабних проектів.
Невідкладні заходи охоплюють впровадження чітких планів евакуації, розміщення інформаційних стендів у під'їздах та поблизу підвалів, а також регулярні оповіщення мешканців про порядок дій під час тривоги. Міська влада має працювати над тим, щоб не лише ремонтувати інфраструктуру, а й будувати довіру — пояснювати пріоритети, шукати прозорі механізми фінансування і залучення громади до контролю за реалізацією проєктів.
Зрештою, вирішення проблеми вимагає комплексного підходу: від змін у містобудуванні й нормативній базі до практичних інвестицій у подвійні об'єкти та підтримки громадських ініціатив. Лише поєднання державної підтримки, місцевого менеджменту та активної позиції мешканців може створити більш безпечне середовище у містах на периферії бойових дій.
Поки ж люди в Броварах змушені адаптуватися до реалій: вивчати маршрути до найближчих шкіл, тримати під рукою набори для екстрених випадків і координувати дії з сусідами. Але без системних рішень ця адаптація лишається тимчасовим виходом із критичної ситуації. Заклик до влади і суспільства простий: інвестиції у безпеку — не розкіш, а інвестиція у життя та спокій громадян.