У Києві засудили агента РФ, який передавав ворогу позиції ЗСУ

Дніпровський районний суд міста Києва визнав місцевого жителя винним у державній зраді та призначив йому 15 років позбавлення волі. За матеріалами справи, чоловік свідомо збирав і передавав представникам ворожої сторони відомості про розташування українських військових підрозділів, об’єктів військово-промислового комплексу та наслідки обстрілів у столиці.

Слідство встановило, що передача інформації відбувалася не випадково й не була наслідком примусу. Обвинувачений підтримував контакт із представниками іноземної сторони, отримував від них завдання, шукав потрібні дані та надсилав їх за допомогою електронних засобів зв’язку. Такі дії могли створити загрозу для військовослужбовців, працівників оборонних підприємств і цивільного населення Києва.

Під час судового розгляду чоловік не заперечував основних обставин кримінального провадження. Водночас його поведінка в суді не свідчила про щире каяття. У своєму останньому слові він заявив, що перебуває «на боці росії». Суд врахував цю позицію, а також те, що обвинувачений не продемонстрував критичного ставлення до скоєного та не висловив жалю через можливі наслідки своїх дій.

Як відбувалася передача даних про українські підрозділи

За даними кримінального провадження, у червні 2025 року киянин через месенджер Telegram погодився на пропозицію представників Державного прикордонного комітету Республіки Білорусь. Йому запропонували збирати інформацію про місця дислокації підрозділів Збройних Сил України, а також про об’єкти військово-промислового комплексу, розташовані на території столиці.

Після встановлення контакту чоловік почав виконувати поставлені завдання. Він збирав відомості, які могли становити інтерес для противника, аналізував побачене та надсилав співрозмовникам деталі щодо військової активності. Передача даних здійснювалася в електронному форматі, що, за версією слідства, давало змогу швидко використовувати отриману інформацію для розвідувальних цілей.

Особливу увагу в матеріалах справи приділено подіям 21 жовтня 2025 року. Того дня фігурант надіслав детальні відомості про розташування підрозділів ЗСУ, пов’язаних із використанням безпілотних літальних апаратів, на території одного з підприємств у Дарницькому районі Києва.

У повідомленні він описав ознаки, за якими можна було ідентифікувати військовий об’єкт, особливості його маскування та зовнішні характеристики військовослужбовців. Крім того, чоловік додав власні міркування щодо можливості ураження цього місця. На думку сторони обвинувачення, такий зміст листування свідчить про те, що він усвідомлював значення переданої інформації та можливі наслідки її використання ворогом.

Наступного дня, 22 жовтня, обвинувачений передав додаткові відомості про наслідки обстрілів. До повідомлення він додав точні географічні координати. Такі дані могли бути використані для уточнення цілей, планування подальших атак або завдання повторних ударів по українських військових і важливих об’єктах.

Правоохоронці розглядають подібні дії як свідому допомогу стороні, що веде агресивну війну проти України. Навіть якщо передана інформація не призвела до безпосереднього ураження конкретного об’єкта, її збирання та надсилання може становити склад особливо тяжкого злочину. Важливими для оцінки є зміст повідомлень, спосіб отримання даних, адресати та усвідомлення людиною можливого використання інформації.

Позиція обвинуваченого та оцінка суду

У суді чоловік визнав обставини, викладені в обвинувальному акті. Однак формальне визнання вини саме по собі не стало підставою для пом’якшення покарання. Під час розгляду справи обвинувачений не продемонстрував переконливого розкаяння, не висловив готовності засудити власні дії та не пояснив, що усвідомив небезпеку співпраці з ворогом.

Під час судових дебатів він намагався пояснити свою поведінку особливостями виховання. Водночас у своєму останньому слові відкрито заявив про підтримку росії. Суд проаналізував цю заяву разом з іншими доказами та дійшов висновку, що позиція обвинуваченого не свідчить про зміну поглядів або переосмислення наслідків скоєного.

Державна зрада в умовах воєнного стану належить до особливо тяжких злочинів. Передача відомостей про позиції ЗСУ, військову інфраструктуру, роботу безпілотних підрозділів і координати потенційних цілей може безпосередньо допомагати противнику в плануванні атак. Саме тому суд врахував високий рівень суспільної небезпеки вчиненого.

Під час ухвалення вироку суд також узяв до уваги характер інформації, яку передавав киянин. Йшлося не про загальнодоступні повідомлення, а про конкретні дані, здатні розкрити розташування українських військових та особливості функціонування окремих об’єктів. Окреме значення мало й те, що чоловік доповнював отримані відомості власними спостереженнями та оцінками.

Яке покарання призначили за державну зраду

Дніпровський районний суд міста Києва визнав чоловіка винним у державній зраді та призначив йому 15 років позбавлення волі. Суд не встановив достатніх підстав для застосування м’якшого покарання, оскільки обвинувачений, визнаючи обставини справи, водночас не продемонстрував щирого каяття.

Під час визначення строку ув’язнення було враховано, що співпраця відбувалася в інтересах ворожої сторони та стосувалася обороноздатності України. Передані дані могли бути використані для виявлення українських військових позицій, визначення цілей для ударів і коригування подальших атак на території Києва.

Ця справа демонструє, що використання месенджерів не забезпечує анонімності та не захищає від кримінальної відповідальності. Під час розслідування правоохоронці можуть аналізувати цифрові сліди, зміст листування, послідовність контактів, передані файли, координати та інші обставини, що підтверджують умисел людини.

Для правової оцінки важливо встановити, чи розуміла особа характер інформації, кому саме її передавала та як ці дані могли бути використані. У розглянутому випадку суд дійшов висновку, що киянин діяв свідомо, підтримував зв’язок із представниками ворожої сторони та передавав їм відомості, які становили загрозу національній безпеці.

Під час війни небезпечними можуть бути навіть повідомлення, які на перший погляд здаються незначними. Інформація про місце перебування військових, роботу підрозділів, переміщення техніки, наслідки обстрілів або особливості маскування може допомогти противнику визначити цілі для наступних атак. Поширення таких даних стороннім особам створює ризики для військових і цивільних.

Громадян закликають не погоджуватися на пропозиції зі збору відомостей для невідомих співрозмовників, не передавати фотографії військових об’єктів, координати та інші чутливі дані. Спроби вербування, підозрілі повідомлення або прохання встановити контакт із представниками ворожої сторони можуть мати серйозні наслідки. У разі виявлення таких обставин важливо своєчасно повідомити правоохоронців.

Вирок у справі киянина є черговим нагадуванням про сувору відповідальність за допомогу противнику. Збір і передача розвідувальної інформації під час воєнного стану можуть призвести до тривалого позбавлення волі, навіть якщо людина не брала участі в бойових діях безпосередньо. Будь-яка свідома передача ворогу даних про українські сили оборони розглядається як загроза безпеці держави.