З окупації повернули 21 українця: «Трималися одне за одного»

З тимчасово окупованих територій України вдалося повернути 21 громадянина. Це чергове складне евакуаційне рішення, у межах якого 17 людей вивезли безпосередньо з окупованих районів, а ще четверо українців змогли залишити небезпечну територію через треті країни — Грузію та Молдову. Про проведену операцію повідомив уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець.

Серед врятованих — три родини з Херсонщини. До початку повномасштабного вторгнення росії ці люди жили по сусідству й добре знали одне одного. Після окупації їхні стосунки стали ще тіснішими: спільна небезпека змусила сусідів об’єднатися, підтримувати одне одного та разом долати щоденні труднощі. Упродовж тривалого часу вони фактично були однією великою родиною.

Повернення українців із тимчасово окупованих територій є надзвичайно складним процесом. Люди роками живуть в умовах примусу, обмежень, постійного страху та невизначеності. Для багатьох евакуація стає єдиною можливістю врятувати себе, возз’єднатися з близькими й розпочати відновлення життя на підконтрольній Україні території.

«Трималися одне за одного» — як родини пережили окупацію

Окупація змінила звичний уклад життя мешканців Херсонщини. Люди опинилися в умовах, де навіть базові потреби стало важко забезпечити. Перебої з електроенергією, нестача продуктів, проблеми з доступом до медичної допомоги та постійна загроза обстрілів стали частиною повсякдення. У таких обставинах особливого значення набувала допомога сусідів і близьких.

Родини ділилися їжею, шукали необхідні ліки, разом вирішували побутові питання та підтримували тих, кому було найважче. Під час тривалих відключень електроенергії люди залишалися поруч, намагалися зберігати спокій і допомагали одне одному пережити черговий період небезпеки. Взаємодопомога стала для них не просто проявом людяності, а важливою умовою виживання.

Повернуті українці розповідають, що вистояти їм допомогло саме відчуття єдності. Вони не залишали самотніх, підтримували людей похилого віку та тих, хто мав проблеми зі здоров’ям. У найскладніші моменти кожен намагався зробити все можливе для спільної безпеки. Фраза «Трималися одне за одного» стала коротким, але дуже точним описом їхнього життя в окупації.

Водночас евакуація не змогла забрати з небезпечної території всіх членів родин. Через різке погіршення стану здоров’я двоє людей залишилися в окупації. Для тих, хто виїхав, це означає продовження тривоги та болісного очікування новин. Повернення до безпечнішого місця принесло полегшення, однак радість від порятунку залишається неповною, доки рідні залишаються позаду.

Після прибуття в Україну евакуйованим необхідні не лише документи та базові речі. Багато людей потребують медичного огляду, психологічної підтримки, відновлення соціальних виплат і допомоги в адаптації. Особливої уваги потребують люди з інвалідністю, для яких самостійне облаштування на новому місці може бути надзвичайно складним.

Для евакуйованих знайшли спільне житло

Повернуті родини хотіли залишитися разом. За роки окупації вони стали одне для одного найближчими людьми, тому розселення в різних місцях могло б посилити пережитий стрес. Спільне проживання дає їм змогу й надалі підтримувати одне одного, разом вирішувати побутові питання та поступово повертатися до нормального життя.

За взаємодії Офісу Омбудсмана та благодійного фонду «Рокада» евакуйованим надали спільне житло. Це рішення врахувало не лише бажання людей бути поруч, а й конкретні потреби родин. Серед повернутих є громадяни з інвалідністю, яким потрібна допомога в повсякденних справах, доступне приміщення та увага соціальних працівників.

Наявність спільного житла допомагає зберегти сформовану під час окупації мережу підтримки. Люди можуть разом готувати їжу, супроводжувати одне одного до медичних установ, дбати про дітей та допомагати членам родин, які мають обмежену мобільність. Після тривалого перебування в умовах страху й нестабільності така близькість є важливою складовою відновлення.

Для евакуйованих також важливо відчути, що після повернення вони не залишилися сам на сам зі своїми проблемами. Безпечне житло, медична та психологічна допомога, консультації щодо документів і соціальних гарантій створюють основу для подальшої адаптації. Поступове відновлення може бути тривалим, але воно починається з базового відчуття безпеки.

Родину вивезли через Грузію та Молдову

Окремим напрямом евакуації стало повернення ще чотирьох українців — цілої родини. Безпечний маршрут для них пролягав через треті країни, зокрема Грузію та Молдову. До складу родини входять українець, його батько та дві малолітні дівчинки.

За інформацією Офісу Омбудсмана, родина опинилася під загрозою через проукраїнську позицію матері дітей. Жінку затримали, а згодом засудили до тривалого терміну ув’язнення. Після цього її близькі залишилися в небезпечному становищі та потребували допомоги, щоб виїхати з окупованої території.

Евакуація через треті країни вимагає складної підготовки та узгоджених дій. Потрібно визначити маршрут, перевірити можливості перетину кордонів, підготувати необхідні документи й забезпечити супровід людей під час дороги. Додаткові труднощі виникають, коли серед евакуйованих є діти, літні люди або громадяни з інвалідністю.

Повернення на підконтрольну Україні територію не завершує роботу з порятунку. Після евакуації люди можуть потребувати тимчасового розміщення, медичного обстеження, психологічної реабілітації та допомоги з відновленням документів. Дітям важливо забезпечити доступ до освіти й безпечного середовища, а дорослим — можливість отримати соціальні послуги та необхідні консультації.

До організації повернення 21 українця долучилися державні установи, гуманітарні організації, медики та соціальні працівники. За словами Омбудсмана, важливу роль у цьому процесі відіграли міжнародна компанія з українським корінням МХП та її засновник і генеральний директор Юрій Косюк.

Підтримку евакуйованим також надали Міжнародний Комітет Червоного Хреста, Міжнародний благодійний фонд «Карітас України» та благодійний фонд «Рокада». Координація між різними структурами дає змогу організувати не лише сам виїзд, а й подальший супровід громадян після повернення в Україну.

Історія цих 21 українця демонструє, наскільки важливими під час війни є солідарність, взаємодопомога та небайдужість. Три родини з Херсонщини змогли вистояти в окупації, бо не залишали одне одного. Тепер вони отримали шанс бути разом у безпечніших умовах, подбати про найуразливіших членів родин і розпочати новий етап життя в Україні.

Повернення українців з окупації залишається одним із ключових гуманітарних завдань. Кожна така евакуація — це врятовані життя, відновлені родинні зв’язки та можливість для людей знову відчути захист власної держави. Поки частина громадян залишається на окупованих територіях, робота з їхнього порятунку та повернення триватиме.