Обіцянки мажоритарника за 7 років: що виконав нардеп Дунда

Для мешканців мажоритарного округу народний депутат є не лише учасником пленарних засідань і загальнонаціональних політичних дискусій. Від нього очікують постійного зв’язку з громадою, реагування на проблеми міст і сіл, допомоги у спілкуванні з центральними органами влади та контролю за виконанням обіцянок. Саме тому через сім років після обрання Олега Дунди представники 91-го округу мають підстави оцінити не тільки його парламентську активність, а й реальну присутність у житті Київщини.

У 2019 році Олег Дунда отримав мандат народного депутата, перемігши на мажоритарному окрузі, до якого входили Фастів, Макарів і прилеглі населені пункти. Виборці очікували, що їхній представник буде доступним, регулярно зустрічатиметься з людьми та використовуватиме можливості парламенту для розв’язання конкретних питань. Ідеться про стан доріг, роботу комунальної інфраструктури, доступність укриттів, незаконну забудову, земельні конфлікти, медицину, освіту й роботу місцевих установ.

За час роботи у Верховній Раді депутат брав участь у підготовці законопроєктів, працював у профільному комітеті та коментував важливі політичні події. Значна частина його публічної діяльності пов’язана з містобудуванням, державним управлінням, міжнародними відносинами та безпекою. Однак для жителів округу ключовим залишається інше питання: наскільки ці масштабні теми поєднуються з регулярною роботою на місцях.

Оцінка мажоритарника залежить не лише від кількості законопроєктів чи публічних заяв. Виборці хочуть розуміти, які проблеми їхніх громад були почуті, які звернення направлено до відповідальних органів і який практичний результат це дало.

Контакт із виборцями та робота в окрузі

Однією з важливих передвиборчих обіцянок Олега Дунди була орієнтація на безпосередню взаємодію з громадою. Для депутата, обраного в одномандатному окрузі, це особливо важливо. Люди голосують не тільки за політичну силу чи програму, а й за конкретну особу, яка має представляти їхні інтереси в Києві та на державному рівні.

Повноцінна робота з округом передбачає не лише участь у святкових заходах або зустрічі з окремими професійними групами. Вона має включати системні прийоми громадян, роботу громадської приймальні, розгляд колективних звернень, підготовку депутатських запитів і контроль за відповідями органів влади. Навіть якщо народний депутат не може самостійно відремонтувати ліфт чи побудувати укриття, він має достатньо інструментів, щоб вимагати пояснень, звертатися до урядових структур і привертати увагу до проблеми.

Публічна комунікація депутата значною мірою відбувається через соціальні мережі. У своїх дописах Олег Дунда аналізує міжнародні події, відносини України з партнерами, перспективи Європи та безпекову ситуацію. Такий порядок денний безумовно важливий в умовах війни. Водночас мешканців Фастова, Макарова та навколишніх громад часто цікавлять нагальніші питання: стан міських доріг, доступ до укриттів, робота ліфтів, вивезення сміття, якість комунальних послуг і законність будівництва.

У коментарях до публічних повідомлень виборці порушують проблеми, які не завжди отримують детальну відповідь. Це створює враження дистанції між депутатом і тими, хто делегував йому повноваження. Для частини людей соціальні мережі не можуть замінити особистий прийом або доступну телефонну лінію. Особливо це стосується літніх громадян, людей з інвалідністю та мешканців, які не користуються цифровими платформами.

Окреме питання — прозорість роботи громадської приймальні. Виборцю має бути легко знайти адресу, графік прийому, номер телефону та порядок подання звернення. Якщо ці дані не представлені зрозуміло й постійно, громадянам складно оцінити, наскільки депутатська команда справді працює з проблемами округу.

Водночас не можна говорити, що депутат повністю ігнорує регіон. У публічному просторі згадуються його зустрічі з освітянами, молоддю, медиками, ветеранами та представниками місцевих ініціатив. Проте сам факт участі в заході ще не є доказом вирішення проблеми. Для громади важливі подальші кроки: чи було підготовлено звернення, хто відповідає за виконання, які строки встановлено та чи отримали люди результат.

Законодавча активність і депутатські інструменти

За роки роботи у Верховній Раді Олег Дунда долучився до значної кількості законодавчих ініціатив. У парламентській базі за ним та іншими авторами законопроєктів зафіксовано понад сотню документів. Серед напрямів, у яких він проявляв активність, — містобудування, земельні відносини, цивільний захист, прозорість місцевого самоврядування та регулювання будівельної сфери.

Частина таких ініціатив має загальнонаціональне значення, а деякі документи були ухвалені парламентом. Це свідчить про те, що депутат бере участь у законодавчій роботі та не обмежується лише публічними коментарями. Водночас сам показник кількості законопроєктів не відповідає на головне питання виборця: як саме ця діяльність вплинула на його місто чи громаду.

Для Київщини особливо актуальними залишаються питання хаотичної забудови, збереження земель, розвитку інфраструктури, якості водопостачання, поводження з відходами та захисту громад під час надзвичайних ситуацій. Значна частина повноважень у цих сферах належить місцевій владі. Проте народний депутат може піднімати проблеми на державному рівні, ініціювати перевірки, звертатися до міністерств і вимагати публічної реакції від посадовців.

На цьому тлі увагу привертає кількість депутатських запитів, безпосередньо пов’язаних із проблемами округу. У відкритих даних за роки роботи зафіксовано лише два такі документи, і вони стосувалися питань нагородження загиблих українських військовослужбовців. Для мажоритарного депутата цей показник може виглядати недостатнім, адже депутатський запит є одним із найпомітніших офіційних механізмів контролю за діяльністю органів влади.

Якщо мешканці регулярно звертаються щодо комунальних, земельних або містобудівних проблем, логічно очікувати не тільки усної відповіді в соціальній мережі, а й документованої реакції — звернення, запиту, зустрічі з відповідальним відомством та подальшого звіту.

Неоднозначно оцінювалася й позиція депутата під час розгляду окремих резонансних законопроєктів. Зокрема, під час обговорення документа, пов’язаного з банківською системою та неможливістю повернення проблемних банків колишнім власникам, Олег Дунда не підтримав законопроєкт у голосуваннях, але подав до нього понад півтори тисячі поправок. Така тактика може бути частиною парламентської процедури, однак масове внесення поправок також здатне сповільнювати розгляд важливих документів.

Окремі голосування депутата щодо антикорупційних органів, земельної політики та роботи правоохоронної системи також ставали предметом суспільної уваги. Для виборців важливо не лише знати результат голосування, а й розуміти мотиви рішення. Публічне пояснення позиції допомогло б оцінювати дії депутата не за чутками чи окремими фрагментами, а за послідовною політикою.

Декларація, публічність і підсумок семи років

Оцінюючи роботу народного депутата, громадяни звертають увагу не тільки на політичну активність, а й на фінансову прозорість. У декларації Олега Дунди основним джерелом доходу зазначена заробітна плата у Верховній Раді. Також у документі вказані значні грошові заощадження, майно та користування транспортним засобом і житлом.

Наявність готівки або дорогого майна сама по собі не означає порушення законодавства. Проте публічні службовці мають бути готовими пояснити походження активів, їхню вартість і відповідність задекларованим доходам. Чим прозорішими є такі пояснення, тим менше підстав для недовіри з боку виборців.

Підсумок семи років роботи Олега Дунди не можна назвати однозначним. З одного боку, депутат має помітну законодавчу активність, працює над загальнодержавними питаннями та бере участь у формуванні політики у сфері містобудування й управління. З іншого боку, його публічний образ дедалі більше пов’язаний із міжнародною політикою, тоді як проблеми 91-го округу не завжди отримують таку саму увагу.

Для мешканців Фастова, Макарова та інших громад важливо бачити не тільки політичні заяви, а й конкретні результати: відремонтовані об’єкти, вирішені питання з укриттями, реакцію на незаконне будівництво, захист місцевих земель і зрозумілу комунікацію з депутатом. Виборці не очікують, що народний депутат особисто виконуватиме роботу місцевих чиновників. Вони очікують, що він використовуватиме свої повноваження для контролю, посередництва та захисту інтересів громади.

Головний висновок через сім років після обрання простий: законодавча активність важлива, але для мажоритарника її недостатньо. Реальну оцінку формують доступність депутата, кількість вирішених проблем, регулярність звітів і здатність перетворювати обіцянки на конкретні дії.