Як музеї України домагатимуться повернення експонатів з-за кордону

Ситуація із вивезеними за кордон музейними предметами стає дедалі більш напруженою: через брак чіткої правової бази та часові обмеження на тимчасове перебування колекцій поза Україною виростає ризик їхнім вимушеного повернення у зони бойових дій. На кону — не лише окремі цінні об'єкти, а й безпека культурної спадщини й репутація українських інституцій на міжнародній арені.

Як музеї України домагатимуться повернення експонатів з-за кордону

За даними музейної спільноти, зараз за межами України зберігаються 2 300 музейних предметів, які перебувають у фондах 17 музейних та культурних інституцій у восьми країнах. Ці експонати були евакуйовані з метою їхнього збереження від обстрілів і руйнувань. Однак чинне законодавство не містить спеціального механізму, що дозволив би легально продовжувати тимчасове зберігання за кордоном понад встановлений термін.

Через відсутність окремої процедури музеї оформлювали вивезення як виставки або реставраційні роботи. При цьому закон дозволяє зберігати культурні цінності за межами України у такому статусі не більше чотирьох років. Наслідок очевидний: експонати, вивезені у 2022–2023 роках, юридично підлягають поверненню вже у 2026–2027 роках, незалежно від того, чи безпечно буде їх транспортувати назад.

Правові кроки, законопроєкт і міжнародні переговори

Основним шляхом вирішення проблеми має стати прийняття законопроєкту №14391, який пропонує дозволити зберігати евакуйовані музейні колекції за кордоном протягом усього періоду дії воєнного стану. Його ухвалення дасть змогу легально продовжувати договори з закордонними інституціями й уникнути автоматичного повернення предметів у зони ризику.

Музейники повідомляють про затримки з включенням документу до порядку денного Верховної Ради — вже понад місяць законопроєкт не розглядають. Директорка Музею Ханенків Юлія Ваганова попереджає, що часу залишилося небагато: для пролонгації договорів із іноземними партнерами та оформлення всіх необхідних умов (страхування, логістика, правові гарантії) потрібні щонайменше шість місяців переговорів.

У випадку затримки із прийняттям закону музеї будуть змушені діяти комплексно: ініціювати двосторонні угоди з іноземними інституціями, звертатися до Міністерства культури та зовнішньополітичних структур, шукати підтримку у міжнародних організацій — зокрема UNESCO та органів, що займаються охороною культурної спадщини, — а також забезпечувати повну документацію й цифрові описи колекцій для запобігання спекуляціям і легалізації статусу експонатів.

Серед предметів, що потребують особливої уваги, — унікальна венеційська карета XVIII століття з колекції Музею Ханенків, яка наразі перебуває в Баварії. Подібні екземпляри важко швидко та безпечно перевозити, тож будь-яке примусове повернення може створити реальну загрозу для їхнього збереження.

Стратегії збереження та суспільна підтримка

Музейні інституції вже окреслили ряд практичних кроків, які допоможуть зменшити ризики та посилити аргументи на користь продовження перебування предметів за кордоном до закінчення воєнного стану. Серед них — систематичні переговори з приймаючими музеями про пролонгацію договорів, оформлення страхових полісів на весь період перебування, підготовка детальних технічних та консерваційних звітів, а також аудіовізуальна та публічна комунікація для привернення уваги міжнародної спільноти.

Критично важливою є також активна позиція народних депутатів та державних органів: без законодавчої підтримки міжнародні партнери не завжди матимуть гарантію правомірності продовження зберігання колекцій. Паралельно музеї працюють над створенням прозорих маршрутів логістики і протоколів безпечного повернення, на випадок коли ситуація в Україні дозволить це зробити без загрози для експонатів.

Остаточне рішення залежить від взаємодії кількох складових: оперативного прийняття законопроєкту №14391, активних дипломатичних дій, професійної роботи з приймаючими інституціями і широкої суспільної підтримки. Якщо цей комплекс заходів не буде реалізований вчасно, є ризик, що частина колекцій буде змушена повернутися в небезпечні умови або опиниться у правовій невизначеності.

Закликаємо народних депутатів і відповідальні відомства не відкладати ухвалення необхідних змін: мова йде про тисячі предметів культурної спадщини та про стратегічну безпеку нашої культурної пам'яті. Чітка законодавча позиція і скоординована робота музеїв, уряду та міжнародних партнерів дозволять уникнути примусових рішень і зберегти для майбутніх поколінь найцінніші експонати української культури.