Пономарьова Мар'яна
Запорізький окружний адміністративний суд визнав законним призов під час мобілізації 24-річного лікаря-інтерна. Чоловік намагався скасувати рішення територіального центру комплектування та соціальної підтримки, посилаючись на навчання в інтернатурі та недосягнення 25-річного віку. На його думку, ці обставини давали право на відстрочку й унеможливлювали призов на військову службу.
Однак суд не погодився з такими доводами. Під час розгляду справи було встановлено, що сам факт навчання в інтернатурі не означає автоматичного оформлення відстрочки. Крім того, чоловік раніше пройшов військову підготовку за програмою підготовки офіцерів запасу та отримав військове звання молодшого лейтенанта запасу. Саме ця обставина вплинула на визначення його статусу як військовозобов’язаного.
Обставини мобілізації лікаря-інтерна
Позивач, 2001 року народження, навчався в інтернатурі за спеціальністю «Ортопедія та травматологія» у Запорізькому державному медико-фармацевтичному університеті. Відповідно до наданих документів, навчання розпочалося 1 серпня 2025 року та мало завершитися 31 липня 2027 року. Паралельно чоловік працював лікарем-інтерном у міській лікарні № 9 Запорізької міської ради.
Свої вимоги він пов’язував із положеннями статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Ця норма передбачає можливість отримання відстрочки для окремих категорій здобувачів освіти. До переліку, за визначених законом умов, можуть належати й особи, зараховані до інтернатури за денною або дуальною формою навчання.
За словами позивача, 14 липня 2026 року він звернувся до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для оформлення відстрочки у зв’язку з навчанням. Замість завершення процедури оформлення документів чоловіка направили на військово-лікарську комісію. За результатами медичного огляду його визнали придатним до військової служби.
Після цього лікаря призвали під час мобілізації та направили до військової частини. Уже 15 липня його зарахували до особового складу. Чоловіка призначили на посаду заступника командира другої ремонтної роти з озброєння ремонтно-відновлювального батальйону.
У суді позивач просив визнати протиправним і скасувати наказ про призов, зобов’язати військову частину звільнити його з військової служби, а також виключити зі списків особового складу. Основними аргументами стали навчання в інтернатурі, право на відстрочку та те, що на момент мобілізації йому ще не виповнилося 25 років.
Чому навчання в інтернатурі не стало автоматичною підставою для відстрочки
Суд не заперечив, що закон може надавати інтернам право на відстрочку від мобілізації. Водночас судді розмежували два поняття: наявність потенційного права на відстрочку та фактичне оформлення такої відстрочки у встановленому порядку.
Навчання саме по собі не замінює процедуру подання заяви та підтвердних документів. Військовозобов’язаний має звернутися до уповноваженого органу, надати документи про навчання й інші необхідні відомості. Після цього подані матеріали розглядаються, а за результатами приймається рішення про надання або ненадання відстрочки.
Порядок оформлення відстрочки передбачає звернення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та документальне підтвердження відповідної підстави. Важливим є момент, на який така підстава повинна бути підтверджена: до прийняття рішення про призов особа має мати належно оформлене право на відстрочку або рішення компетентного органу.
У матеріалах справи суд не знайшов доказів того, що на момент мобілізації позивач уже отримав оформлену відстрочку. Також не було достатніх підтверджень, що чоловік подав повний пакет документів, а уповноважена комісія встигла розглянути його заяву та ухвалити позитивне рішення.
Суд зазначив, що посилання лише на факт навчання не доводить порушення під час мобілізації. Для скасування наказу необхідно було підтвердити не тільки статус інтерна, а й дотримання всіх передбачених законом процедур. Оскільки такого підтвердження позивач не надав, його аргумент про автоматичну відстрочку суд відхилив.
Окремо розглядалися твердження чоловіка про те, що під час звернення до територіального центру комплектування його нібито незаконно направили на військово-лікарську комісію та позбавили можливості належно оформити документи. Проте суд не встановив доказів незаконного обмеження свободи пересування, фізичного примусу або перевищення службовцями своїх повноважень.
Яке значення мало звання молодшого лейтенанта запасу
Іншою центральною обставиною у справі став вік позивача. Він вважав, що до досягнення 25 років має статус призовника, а тому не може бути мобілізований як військовозобов’язаний. Проте під час перевірки документів суд з’ясував, що чоловік пройшов військову підготовку за програмою підготовки офіцерів запасу.
Після завершення підготовки його атестували до офіцерського складу та присвоїли первинне військове звання молодшого лейтенанта запасу. Відповідні відомості були враховані судом під час визначення правового статусу позивача.
За загальним правилом громадяни, яким присвоєно офіцерське звання після проходження військової підготовки, зараховуються до категорії військовозобов’язаних. Отже, для оцінки законності мобілізації має значення не лише вік громадянина, а й те, чи проходив він військову підготовку та який статус набув після її завершення.
Суд дійшов висновку, що після отримання звання молодшого лейтенанта запасу чоловік уже не належав до категорії призовників. Він мав статус військовозобов’язаного, а отже, за наявності інших необхідних умов міг бути призваний під час мобілізації. Сам факт недосягнення 25-річного віку не став підставою для скасування наказу.
Важливим було й те, що військово-лікарська комісія визнала позивача придатним до проходження військової служби. Таким чином, суд одночасно врахував його військовий статус, результати медичного огляду та відсутність оформленої відстрочки на момент призову.
Не підтримав суд і вимогу про звільнення чоловіка з військової служби. Представники військової частини повідомили, що позивач не подавав командуванню рапорт із документами, які підтверджували б наявність законних підстав для звільнення. Крім того, сам наказ про мобілізацію не був визнаний протиправним, тому похідні вимоги про виключення зі списків особового складу також не могли бути задоволені.
У підсумку Запорізький окружний адміністративний суд повністю відмовив у задоволенні позову лікаря-інтерна. У справі № 280/8119/26 суд вказав, що на момент мобілізації чоловік мав статус військовозобов’язаного, був визнаний придатним до служби та не підтвердив належного оформлення відстрочки.
Розгляд справи відбувався в порядку письмового провадження. Повний текст рішення суд склав і підписав 5 жовтня 2026 року. Водночас рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 30 днів із дня складення повного тексту.
Ця справа демонструє, що під час оскарження мобілізації важливими є не лише загальні посилання на навчання, вік або професію. Кожна обставина повинна бути підтверджена документами та заявлена у встановленій процедурі. Для реалізації права на відстрочку необхідно своєчасно подати заяву, додати документи про навчання, переконатися в їх розгляді та отримати офіційне рішення уповноваженого органу.
Водночас статус військовозобов’язаного може визначатися не тільки віком, а й проходженням військової підготовки та присвоєнням військового звання. Саме тому особам, які навчаються в інтернатурі або мають інші підстави для відстрочки, важливо заздалегідь перевіряти свої облікові дані й належно оформлювати документи до моменту проведення мобілізаційних заходів.