Сергій Пономарьов
Представник Християнсько-демократичного союзу Німеччини Родеріх Кізеветтер закликав Європейський Союз перейти до активнішої політики підтримки України у протистоянні російській агресії. На його переконання, європейські держави мають не обмежуватися дипломатичними заявами та фінансовою допомогою, а забезпечити Києву можливості для ефективного послаблення військового потенціалу росії.
Одним із напрямів такої підтримки німецький політик назвав удари по російських нафтопереробних заводах. Саме НПЗ забезпечують переробку сирої нафти на бензин, дизельне пальне, авіаційний керосин та інші ресурси, необхідні для функціонування армії. Кізеветтер вважає, що обмеження роботи цих підприємств може вплинути на здатність кремля вести тривалу війну проти України.
За його словами, Україна повинна мати право діяти проти об’єктів, які прямо або опосередковано забезпечують російську військову машину. Йдеться не лише про склади боєприпасів чи командні пункти, а й про промислову інфраструктуру, завдяки якій російські війська отримують пальне для танків, бронетехніки, військових літаків і ракетних систем.
Кізеветтер виступив на підтримку України
Заява Родеріха Кізеветтера прозвучала на тлі гострих дискусій щодо подальшої допомоги Україні та ролі Сполучених Штатів у протидії російській агресії. Німецький політик підтримав президента України Володимира Зеленського після критичних висловлювань Дональда Трампа. Він фактично відкинув спроби представити українське керівництво головною причиною затягування війни.
Представник ХДС наголосив, що Україна має законне право захищати власну територію та населення всіма доступними засобами. Росія регулярно завдає ударів по українських містах, енергетичних об’єктах, промислових підприємствах і транспортній інфраструктурі. За таких умов, на думку політика, Київ повинен мати змогу впливати на джерела, з яких російська армія отримує ресурси для продовження бойових дій.
Кізеветтер також піддав критиці обережну позицію частини американського політичного істеблішменту. Він вважає, що надмірні обмеження для України можуть послабити її оборону та водночас створити додаткові переваги для росії. Якщо українські військові змушені лише відбивати атаки, не маючи можливості завдавати ударів по важливих військово-промислових об’єктах агресора, це може продовжити війну й збільшити кількість загроз для цивільного населення.
Німецький політик закликав європейські країни не очікувати кожного рішення Вашингтона, а розробляти власну довгострокову стратегію підтримки Києва. Він переконаний, що безпека Європи безпосередньо пов’язана зі здатністю України стримувати російську армію. Поразка або виснаження української оборони може створити ризики не лише для самої України, а й для держав, розташованих на східному фланзі ЄС і НАТО.
На думку Кізеветтера, європейські партнери повинні розглядати допомогу Україні як інвестицію у власну безпеку. Йдеться про постачання озброєнь, виробництво боєприпасів, підготовку військових фахівців, розвиток систем протиповітряної оборони та підтримку української оборонної промисловості.
Чому російські НПЗ важливі для військової економіки
Нафтопереробні заводи є однією з ключових ланок російської економіки воєнного часу. На цих підприємствах сировина перетворюється на види пального, без яких неможливі масштабні військові операції. Дизель потрібен для роботи танків, бронемашин і вантажної техніки, авіаційне пальне — для військової авіації, а бензин використовується транспортними підрозділами та службами забезпечення.
Пошкодження окремих виробничих потужностей може призвести до скорочення обсягів переробки нафти та ускладнення внутрішньої логістики. Навіть тимчасова зупинка великого НПЗ здатна змусити російську владу перенаправляти сировину й готові нафтопродукти на значні відстані. Це збільшує витрати, створює додаткове навантаження на залізницю та трубопровідну інфраструктуру, а також може спричинити дефіцит пального в окремих регіонах.
Атаки на російські НПЗ мають і ширший стратегічний ефект. Москва змушена посилювати охорону промислових підприємств, розміщувати додаткові засоби протиповітряної оборони, залучати силові структури та змінювати систему захисту критичної інфраструктури. У результаті росія витрачає ресурси на охорону власної території, які могла б використовувати для забезпечення наступальних операцій проти України.
Прихильники такого підходу наголошують, що мета ударів по НПЗ полягає не у завданні шкоди цивільному населенню, а у зменшенні спроможності російської військової промисловості та армії. Водночас будь-які операції проти об’єктів у глибокому тилу росії залишаються політично чутливим питанням для західних партнерів Києва.
Деякі уряди Європи побоюються, що розширення географії бойових дій може спровокувати нову хвилю ескалації. Вони також оцінюють можливі наслідки для енергетичних ринків, міжнародної безпеки та відносин між союзниками. Україна зі свого боку наголошує, що російські енергетичні підприємства не завжди можна розглядати як суто цивільні об’єкти, якщо вони забезпечують армію пальним і підтримують воєнну економіку.
Європейський Союз обговорює посилення підтримки Києва
Заклик представника ХДС вписується у ширшу європейську дискусію про майбутнє допомоги Україні. У багатьох столицях дедалі частіше говорять про необхідність посилити оборонне виробництво та зменшити залежність від американських рішень. Непередбачуваність політики Сполучених Штатів змушує європейські країни шукати власні інструменти реагування на російську загрозу.
Для Німеччини це питання має особливе значення. Країна залишається однією з провідних держав Європейського Союзу та відіграє важливу роль у формуванні спільної політики щодо України. Позиція Кізеветтера свідчить, що всередині німецького політичного середовища є впливові сили, які виступають за більш рішучі рішення у сфері військової підтримки.
Потенційна допомога ЄС може передбачати не лише передачу озброєнь, а й розширення обміну розвідувальною інформацією, навчання українських військових, розвиток спільного виробництва та прискорення постачання боєприпасів. Окремим питанням залишається дозвіл на використання західної зброї для ураження військових цілей на території росії.
Ключовий аргумент прихильників жорсткішої стратегії полягає в тому, що Україна не повинна залишатися в нерівному становищі. росія систематично обстрілює українські міста, руйнує енергетичні об’єкти та використовує промислові підприємства для забезпечення фронту. Якщо Київ має лише обмежені можливості для відповіді, це може заохочувати кремль до нових атак.
Водночас остаточні рішення щодо політики Європейського Союзу ухвалюватимуть уряди держав-членів із урахуванням воєнних, правових і політичних факторів. Дискусія про підтримку українських ударів по російських НПЗ, імовірно, триватиме й надалі. Її результат залежатиме від оцінки ризиків, темпів розвитку війни та готовності європейських країн брати на себе більшу відповідальність за безпеку континенту.
Заява Родеріха Кізеветтера стала сигналом про те, що частина німецьких політиків виступає за перехід до активнішої стратегії стримування росії. На їхню думку, підтримка України має полягати не тільки у збереженні її обороноздатності, а й у системному послабленні військово-промислової бази агресора. Такий підхід, як вважає політик, може зменшити здатність росії продовжувати війну та створити передумови для справедливого й тривалого миру.