Сергій Пономарьов
У НАТО заявили, що у вересні російська армія зазнала понад 50 тисяч втрат у війні проти України. Наведена оцінка охоплює військовослужбовців, які загинули, дістали поранення або з інших причин більше не можуть брати участь у бойових діях. Із загальної кількості, за попередніми даними, близько 28 тисяч російських військових могли загинути.
Озвучені показники свідчать про надзвичайно високу інтенсивність бойових дій на українському фронті. Російське командування продовжує застосовувати тактику постійного тиску, намагаючись домогтися просування навіть на окремих ділянках ціною значних людських ресурсів. Водночас у НАТО наголошують, що йдеться саме про оцінку, а не про остаточну статистику. В умовах активної війни підрахунок загиблих, поранених, зниклих безвісти та тих, хто вибув зі строю, потребує тривалого уточнення.
Російські штурми супроводжуються значними втратами
За оцінками військових представників Альянсу, російські підрозділи намагаються зберігати наступальну активність, використовуючи хвилі штурмів і поступове виснаження української оборони. На передові позиції часто направляють піхотні групи, завданням яких є наблизитися до українських укріплень, виявити вогневі точки та створити умови для подальшого просування.
Однак така тактика виявляється надзвичайно дорогою для російської армії. Штурмові групи змушені долати заміновані ділянки, відкриту місцевість і території, які перебувають під постійним спостереженням українських безпілотників. Після виявлення підрозділи можуть потрапити під артилерійський вогонь, удари FPV-дронів або ураження іншими засобами, ще не досягнувши основної лінії оборони.
Важливу роль у стримуванні російських атак відіграє розвідка з повітря. Безпілотні системи дають змогу українським військовим швидко помічати переміщення піхоти, техніки та боєприпасів. Отримані дані використовують для коригування вогню, визначення маршрутів наступу й завдання ударів по скупченнях особового складу. Через це навіть невелика спроба просування може завершитися значними втратами для нападників.
Російські війська також застосовують малі піхотні групи, які рухаються окремими маршрутами та намагаються закріпитися в укриттях або зруйнованих будівлях. Такий підхід покликаний ускладнити роботу української оборони, проте він не усуває головної проблеми — особовий склад залишається під постійним вогневим і розвідувальним контролем. У багатьох випадках захоплення окремої позиції не приносить російській стороні помітного стратегічного результату, тоді як втрати виявляються значними.
Висока інтенсивність бойових дій позначається не лише на піхоті. Росія втрачає броньовану техніку, автомобілі постачання, артилерійські системи та засоби зв’язку. Знищення або пошкодження техніки змушує командування частіше використовувати піхоту, що додатково підвищує ризики для військовослужбовців під час штурмів.
Втрати України, за оцінкою НАТО, нижчі
За інформацією, озвученою представником НАТО, втрати українських Сил оборони у вересні могли становити приблизно 5 тисяч військовослужбовців. Таким чином, співвідношення втрат, за наведеною оцінкою, залишається значно несприятливішим для російської армії. Різниця пояснюється як особливостями бойових дій, так і способом використання військ на передовій.
Водночас ці цифри не слід сприймати як остаточні. Українська сторона, як і будь-яка держава, що веде війну, не розкриває повну оперативну інформацію про втрати. Частина даних потребує перевірки після повернення військових із бойових завдань, встановлення долі зниклих безвісти та підтвердження обставин загибелі або поранення. Крім того, різні джерела можуть використовувати власні методики підрахунку.
Нижчий рівень втрат не означає відсутності серйозних загроз для українських підрозділів. Сили оборони щодня протистоять артилерійським ударам, авіації, керованим авіабомбам, ракетам і безпілотникам. Російські війська мають змогу накопичувати особовий склад і продовжувати атаки на різних напрямках, тому ситуація на фронті залишається складною навіть там, де російські штурми не дають очікуваного результату.
Україна намагається компенсувати обмеженість людських ресурсів завдяки технологіям, точнішій розвідці та широкому використанню безпілотних систем. Дрони допомагають виявляти противника, уражати його техніку, контролювати підходи до позицій і зменшувати ризик для власного особового складу. Водночас ефективність оборони залежить також від постачання боєприпасів, засобів протиповітряної оборони, укріплень і своєчасної ротації військових.
Що означає нова оцінка загальних втрат росії
Представники НАТО й раніше повідомляли про масштабні втрати російської армії від початку повномасштабного вторгнення. За літніми оцінками, загальна кількість російських військовослужбовців, які загинули, були поранені або вибули з бойових дій, перевищувала 1,4 мільйона. Нова інформація щодо вересня вказує, що високий рівень втрат зберігається, а бойові дії залишаються надзвичайно виснажливими для обох сторін.
Якщо російське командування продовжить використовувати масовані штурми, кількість втрат може й надалі зростати. Москва має значний мобілізаційний потенціал і намагається компенсувати втрати новими наборами військових, контрактників та інших категорій особового складу. Проте чисельна перевага сама по собі не гарантує швидкого досягнення цілей, особливо коли наступ відбувається на добре підготовлених оборонних рубежах.
Високі втрати також створюють для росії додаткові проблеми з підготовкою військових, забезпеченням підрозділів і підтриманням їхньої боєздатності. Новобранців часто доводиться швидко направляти на фронт, де вони можуть мати недостатній досвід ведення бойових дій. Це впливає на якість штурмових операцій і збільшує ризики під час спроб просування під вогнем українських сил.
Для України наведені дані мають важливе значення з погляду оцінки ефективності оборони, але не скасовують необхідності подальшої підтримки фронту. Росія зберігає можливість застосовувати авіацію, артилерію, ракети та ударні безпілотники, а також чинити тиск одразу на кількох напрямках. Тому навіть значні втрати російської армії не означають автоматичного припинення її наступальних дій.
Оцінка НАТО про понад 50 тисяч російських втрат у вересні демонструє масштаб бойового навантаження та високу ціну спроб наступу. Приблизно 28 тисяч загиблих, за наведеними даними, можуть свідчити про особливо інтенсивне використання піхоти на передовій. Остаточні цифри можуть змінюватися після додаткової перевірки, однак уже зараз зрозуміло, що російські атаки супроводжуються значними людськими втратами без гарантованого стратегічного результату.