Сергій Пономарьов
Прем’єр-міністр Великої Британії Енді Бернем заявив, що спроби росії вплинути на референдум щодо виходу країни з Європейського Союзу у 2016 році були очевидними. За його словами, після вступу на посаду він окремо поцікавився, чи намагалася Москва втручатися у британський політичний процес, і отримав ствердну відповідь. Політик наголосив, що йдеться про серйозну загрозу, яку свого часу влада не пояснила громадянам достатньо відкрито.
Заява британського прем’єра знову привернула увагу до питання можливого російського впливу на Brexit-2016. Референдум, що відбувся у червні 2016 року, завершився перемогою прихильників виходу Сполученого Королівства з ЄС. За вихід проголосували понад 17 мільйонів британців, тоді як близько 16 мільйонів підтримали збереження членства. Водночас дискусія про те, чи могли іноземні інформаційні операції вплинути на настрої виборців, триває досі.
Бернем підкреслив, що іноземне втручання не обов’язково означає пряме управління виборчою кампанією або фальсифікацію результатів. Воно може проявлятися у створенні мереж анонімних акаунтів, поширенні неправдивих повідомлень, просуванні суперечливих тем і посиленні суспільних конфліктів. Основна мета таких дій полягає у зниженні довіри до демократичних інституцій та створенні враження, що вибори не здатні відображати реальну волю громадян.
Що заявив британський прем’єр про втручання у Brexit
В інтерв’ю політичному подкасту Бернем розповів, що після призначення на посаду вирішив з’ясувати, чи існували докази спроб російських структур вплинути на референдум 2016 року. За його словами, відповідь була однозначною: Москва та пов’язані з нею сили намагалися діяти у британському інформаційному просторі.
«Я вважаю, що ми надто пасивно поставилися до цієї проблеми та недостатньо чесно говорили з людьми про те, наскільки активно іноземні сили намагаються дестабілізувати політичний процес», — заявив британський прем’єр.
Водночас політик не навів детального переліку операцій, каналів поширення інформації або конкретних учасників кампанії. Він також не стверджував, що саме російське втручання визначило результат голосування. За словами Бернема, важливо розрізняти два питання: факт спроби іноземного впливу та доведений вплив цієї діяльності на остаточний вибір британських виборців.
Ця позиція має принципове значення для суспільної дискусії. Визнання факту втручання не означає автоматичного заперечення результатів референдуму. Британські громадяни самостійно прийшли на дільниці та зробили свій вибір. Однак демократичні процедури мають відбуватися в умовах, коли виборці отримують достовірну інформацію, а не координовані потоки маніпуляцій і пропаганди.
Представники організації Britain Unbound, яка підтримує Brexit, розкритикували заяву прем’єра. На їхню думку, подібні висловлювання можуть бути використані для того, щоб поставити під сумнів легітимність рішення, ухваленого на референдумі. Прихильники виходу з ЄС наголошують, що британці голосували під впливом цілого комплексу внутрішніх причин: невдоволення міграційною політикою, прагнення повернути частину повноважень національному рівню та критики економічного курсу Євросоюзу.
Водночас навіть прихильники Brexit визнають, що будь-яке іноземне втручання у виборчі процеси є неприйнятним. Вони лише застерігають від перебільшень і вимагають чітко відокремлювати підтверджені факти від політичних припущень. На їхню думку, відсутність переконливих доказів прямого впливу російської активності на результат референдуму не дозволяє говорити, що саме Москва визначила майбутнє Великої Британії.
Розслідування щодо російського впливу
Питання діяльності російських структур у Великій Британії протягом останніх років неодноразово розглядали парламентські комісії, спецслужби та урядові органи. Особливу увагу привернув звіт парламентського Комітету з питань розвідки та безпеки, оприлюднений у 2020 році. Документ стосувався широкого спектра російської активності — від політичного впливу та фінансових зв’язків до інформаційних кампаній і можливого втручання у вибори.
Автори звіту не зробили остаточного висновку про те, чи змінила російська діяльність результат референдуму щодо членства в ЄС. Проте вони розкритикували британські уряди за те, що ті тривалий час не проводили повноцінної оцінки загрози. На думку парламентарів, влада мала раніше визначити масштаби іноземного впливу, розробити чіткі правила реагування та забезпечити виборчі органи необхідними інструментами захисту.
У документі також ішлося про те, що російська присутність у британському суспільстві не обмежується діяльністю дипломатів або державних медіа. Йдеться про складні мережі політичних контактів, бізнесових зв’язків, лобістських структур, медіаресурсів і цифрових платформ. Саме поєднання різних інструментів може зробити інформаційну операцію непомітною для широкої аудиторії.
Російська влада традиційно відкидає звинувачення у втручанні у вибори інших держав. Представники кремля називали подібні заяви проявом русофобії та спробою використати зовнішню загрозу у внутрішній політичній боротьбі. Москва також заперечує причетність до багатьох дезінформаційних кампаній, навіть коли їхні джерела, структура поширення та зміст вказують на скоординований характер.
Окремі висновки британських органів стосувалися й загальних виборів 2019 року. У Лондоні заявляли, що російські суб’єкти майже напевно намагалися вплинути на політичне середовище країни. При цьому такі кампанії могли бути спрямовані не на підтримку конкретної партії, а на загальне послаблення довіри до політики, медіа та державних установ.
Сучасні інформаційні атаки стали ще складнішими через розвиток штучного інтелекту. За допомогою технологій діпфейків можна створювати відео, у яких політики, журналісти або громадські активісти нібито вимовляють слова, яких насправді не говорили. Фальшиві записи часто поширюються у соціальних мережах протягом кількох годин, а спростування з’являються вже після того, як неправдива інформація досягає мільйонів користувачів.
Одним із прикладів стала вигадана історія про нібито придбання президентом України Володимиром Зеленським нерухомості, пов’язаної з британською королівською родиною. Фейковий сюжет поширювався як частина ширшої кампанії, покликаної дискредитувати українське керівництво, посіяти сумніви щодо міжнародної допомоги та погіршити ставлення громадян західних країн до підтримки України.
Як Велика Британія планує протидіяти дезінформації
Під час виступу на міжнародному майданчику Бернем заявив, що російські спецслужби використовують широкий набір інструментів для поширення брехні, страху та маніпулятивних повідомлень. За його словами, мета таких дій полягає у послабленні демократичних систем, загостренні суспільних суперечностей і зниженні довіри до державних інституцій.
У відповідь британський уряд оголосив про створення спеціального центру, який має координувати боротьбу з дезінформацією. Його робота повинна охоплювати виборчі органи, правоохоронні структури, розвідувальні служби, органи місцевої влади та операторів критичної інфраструктури. Основне завдання такого підходу — не лише реагувати на вже поширені фейки, а й завчасно виявляти підготовку інформаційних атак.
Представники Даунінг-стріт зазначили, що уряд зосереджений на захисті громадян і державних установ від іноземних держав та пов’язаних із ними організацій. Серед пріоритетів називають посилення положень Закону про національну безпеку, захист енергетичних і транспортних об’єктів, удосконалення прикордонного контролю та розширення можливостей поліції й розвідувальних служб.
Важливу роль у цій роботі відіграє Виборча комісія Великої Британії. Її представники попереджають, що діпфейки можуть використовуватися не лише під час загальнонаціональних виборів, а й у локальних кампаніях, референдумах та політичних кризах. Фальшивий аудіозапис або відео, оприлюднене напередодні голосування, здатне змінити порядок денний навіть у тому випадку, якщо його неправдивість буде доведена пізніше.
Фахівці наголошують, що протидія іноземному впливу не повинна перетворюватися на обмеження свободи слова. Демократичні держави мають одночасно захищати суспільство від організованих інформаційних атак і зберігати право громадян на відкриті політичні дискусії. Саме тому ефективна стратегія повинна поєднувати роботу спецслужб, медіаграмотність, прозорість політичної реклами та швидке професійне спростування фейків.
Заява Енді Бернема свідчить, що питання російського втручання у Brexit-2016 ще не втратило політичної актуальності. Навіть без остаточного доказу того, що іноземна кампанія безпосередньо змінила результат референдуму, сам факт спроб впливу залишається серйозним викликом. На тлі розвитку штучного інтелекту, діпфейків і швидкого поширення контенту через соціальні платформи Велика Британія, як і інші європейські держави, змушена посилювати захист виборів та демократичних інституцій.