Опера, яку вважали втраченою: як «Креонт» Бортнянського повернувся в Україну

Опера «Creonte» українського композитора XVIII століття Дмитра Бортнянського, яку тривалий час вважали втраченою, з’явилася на стримінгових платформах. Реліз підготувала команда Open Opera Ukraine, яка раніше представила концертне виконання твору та наукове видання його партитури. Про повернення опери розповідає Київ Life.

Партитуру написали 1776 року в Італії. Упродовж багатьох років її вважали втраченою, доки у 2023 році музикознавиця Ольга Шуміліна не знайшла рукописний примірник у бібліотеці Ажуда в Лісабоні. Копію документа вона привезла в Україну, що дало змогу відновити звучання опери на батьківщині композитора.

Для української музичної сцени цей проєкт став не лише поверненням окремого твору, а й нагодою почути Бортнянського в європейському контексті XVIII століття. Раніше про концертне виконання та віднайдення партитури ми писали в матеріалі про оперні постановки й гастролі «Опера Дніпро» в Києві.

Ранній успіх Бортнянського

Дмитро Бортнянський працював не лише як композитор: він був співаком, капельмейстером, педагогом і видавцем. Його кар’єра поєднала виконавську майстерність, організаторський хист і авторський талант.

У його музиці перетнулися українські традиції та новітні на той час здобутки європейського, передусім італійського, мистецтва. За словами наукової консультантки проєкту Ольги Шуміліної, спадщина композитора засвідчує високий рівень українського музичного класицизму. Водночас його творчий доробок досліджений не повністю, а «Creonte» допомагає краще оцінити масштаб можливостей Бортнянського.

В оперній спадщині композитора цей твір став раннім і важливим успіхом. Прем’єра допомогла 25-річному Бортнянському утвердитися як автору та зміцнити впевненість у власних силах.

Сюжет за мотивами Софокла

«Creonte» написана в традиціях opera seria — жанру, основу якого становили героїко-міфологічні або історичні сюжети. У таких операх персонажі часто опинялися перед вибором між обов’язком і коханням, а центральні партії виконували царі, герої та представники знаті.

Твір зазвичай будувався з трьох дій, у яких чергувалися речитативи та віртуозні арії da capo. Провідні партії нерідко писали для співаків-кастратів — характерної особливості оперної сцени XVIII століття.

В основу опери покладено сюжет трагедії Софокла, пов’язаний із фіванським циклом давньогрецьких міфів. Конфлікт розгортається між царем Креонтом і його племінницею Антігоною. Серед інших персонажів — принц Емон, принцеса Ісмена, знатний громадянин Фів Адраст і дві чоловічі партії, написані для співаків-кастратів.

Бортнянський зберіг основне протистояння античного сюжету, але змінив його фінал. Якщо трагедія Софокла завершується катастрофою, то в опері Антігона отримує несподіваний порятунок. Щаслива розв’язка відповідала логіці opera seria, у якій після драматичних випробувань мали настати примирення та відновлення порядку.