Роксолана Мережко
Призначений російськими окупаційними структурами Ворошиловський міжрайонний суд у Донецьку засудив 54-річну блогерку та юристку Тетяну Монтян до одного року і шести місяців колонії загального режиму. Вирок винесли на території, яка тимчасово окупована росією, а саму Монтян у повідомленнях називають пропагандисткою, що тривалий час публічно підтримує російську агресію проти України.
Рішення суду стало показовим ще й тому, що покарання блогерці призначили не українські державні органи, а представники окупаційної адміністрації, яку Україна та більшість держав світу не визнають законною. Таким чином, Монтян отримала вирок від системи, яку сама неодноразово підтримувала у своїх публічних виступах і матеріалах.
За що Монтян отримала вирок
У матеріалах справи, які поширювалися в інформаційному просторі, йдеться про звинувачення, пов’язані з публічними висловлюваннями Тетяни Монтян. Окупаційна сторона розглядала її дії як такі, що нібито спрямовані проти представників незаконних збройних формувань або окупаційної адміністрації. Водночас точні формулювання обвинувачення та всі обставини розгляду справи залишаються пов’язаними з діяльністю суду, створеного російською окупаційною владою.
Покарання у вигляді одного року і шести місяців колонії загального режиму передбачає реальне позбавлення волі. Для Монтян це означає, що після набуття вироком чинності її можуть направити до виправної установи на території, контрольованій окупаційними структурами. Інші деталі, зокрема дата початку відбування покарання та можливість оскарження, у відкритих повідомленнях не були належно роз’яснені.
Ситуація привернула особливу увагу через політичний і пропагандистський бекграунд фігурантки. Упродовж років Монтян виступала в російському медійному просторі, поширювала тези, вигідні кремлю, виправдовувала російську агресію та намагалася перекладати відповідальність за війну на Україну. Її заяви регулярно використовувалися для формування антиукраїнської думки серед російської аудиторії та на окупованих територіях.
Вирок від «своїх»
Формулювання про те, що вирок Монтян винесли «свої», має особливий символічний зміст. Блогерка роками демонструвала лояльність до російської політичної системи та окупаційних адміністрацій, однак зрештою сама опинилася під переслідуванням цієї системи. Це вкотре показує, що в умовах авторитарного режиму публічна підтримка влади не гарантує безпеки, якщо людина перестає бути зручною або переходить межі, визначені силовиками.
Окупаційні суди не мають легітимності в українській правовій системі. Їхні рішення не можуть розглядатися як повноцінні вироки незалежного суду, оскільки такі органи функціонують поза межами українського законодавства, під контролем держави-агресора та в умовах відсутності гарантованих прав для обвинувачених. Тому справа Монтян є не лише кримінальною історією, а й прикладом роботи репресивної машини на тимчасово окупованій території.
Показово, що окупаційна влада використовує суди не тільки для переслідування проукраїнських активістів, журналістів і місцевих жителів, а й проти осіб, які раніше допомагали їй легітимізувати власні дії. Будь-яка публічна позиція, яка не збігається з офіційною лінією кремля, може стати підставою для затримання, обшуку, обвинувачення або ув’язнення.
Що означає справа для пропагандистів
Історія із засудженням Тетяни Монтян демонструє внутрішню суперечність російської пропагандистської системи. З одного боку, вона активно залучає лояльних блогерів, юристів і медійних персонажів для поширення потрібних наративів. З іншого боку, ця система не визнає за ними жодних реальних гарантій. Поки публічні діячі повторюють правильні для влади тези, їх використовують як інформаційний ресурс. Коли ж вони стають незручними, їх можуть оголосити порушниками або ворогами.
Для української аудиторії ця справа також є нагадуванням про наслідки роботи пропагандистів. Публічні заяви, що виправдовують окупацію, заперечують російські злочини або поширюють дезінформацію, не є нейтральною думкою. Такі виступи впливають на суспільні настрої, допомагають агресору нав’язувати власну картину подій і створюють інформаційне прикриття для воєнних злочинів.
Водночас вирок, винесений окупаційним судом, не скасовує питань до самої діяльності Монтян у російському медійному просторі. Її позиція щодо війни, окупації українських територій та дій російської армії залишається предметом суспільної оцінки. Затримання або переслідування з боку окупаційної влади не перетворює пропагандистку на жертву російської агресії в тому самому сенсі, у якому жертвами є цивільні українці, яких окупанти переслідують за проукраїнську позицію.
Рішення Ворошиловського міжрайонного суду в Донецьку стало черговим прикладом того, як окупаційна система діє за принципом вибіркового правосуддя. Вона може одночасно використовувати публічних прихильників росії для пропаганди та карати їх, щойно вони втрачають прихильність керівництва. Саме тому вирок Монтян сприймається як історія про репресивну машину, яка зрештою починає поглинати навіть тих, хто допомагав їй працювати.