Сотні мільйонів на безбар’єрність: які громади отримають кошти

Понад 368 млн грн планують спрямувати на розвиток безбар’єрної інфраструктури в українських громадах. Уряд підтримав включення програми зі створення доступних маршрутів до переліку публічних інвестицій. Завдяки цьому міста й селища зможуть претендувати на державне фінансування для комплексного облаштування вулиць, тротуарів, зупинок, переходів та підходів до важливих соціальних об’єктів.

Йдеться про створення маршрутів, якими безпечно та самостійно зможуть користуватися люди з інвалідністю, ветерани після поранень, маломобільні громадяни, люди старшого віку, батьки з дитячими візками та всі мешканці, яким складно пересуватися простором із високими бордюрами, сходами або пошкодженими тротуарами. Програма має змінити підхід до міського планування: замість поодиноких пандусів громади повинні формувати цілісні й логічні маршрути.

Безбар’єрний маршрут — це не окрема ділянка дороги та не лише зручний вхід до будівлі. Він має поєднувати житлові квартали з лікарнями, амбулаторіями, школами, дитячими садками, центрами надання адміністративних послуг, зупинками громадського транспорту, магазинами та іншими місцями, необхідними людям у повсякденному житті. Якщо хоча б одна частина такого шляху залишається недоступною, повноцінно скористатися маршрутом людина не зможе.

Що передбачає програма безбар’єрності

Основна мета державної ініціативи — зробити пересування громадами безпечнішим, передбачуванішим і незалежним від сторонньої допомоги. Для цього можуть ремонтувати тротуари, облаштовувати пониження бордюрів, встановлювати тактильну плитку, оновлювати пішохідні переходи та створювати зрозумілу навігацію. Важливими складовими також є достатнє освітлення, зручні місця для відпочинку, безпечні перехрестя та усунення перешкод на шляху.

Особливу увагу приділятимуть об’єктам соціальної інфраструктури. У межах одного маршруту громада може передбачити доступ до медичних закладів, освітніх установ, адміністративних будівель та інших сервісів. Прилегла територія також має відповідати вимогам доступності: недостатньо встановити пандус біля входу, якщо до нього неможливо дістатися через зруйнований тротуар або високий бордюр.

Окремий напрям — доступний громадський транспорт. Люди повинні мати можливість користуватися автобусами, тролейбусами чи іншим транспортом без фізичної допомоги. Тому проєкти можуть включати облаштування зупинок, створення зручних посадкових майданчиків, нанесення зрозумілої розмітки та закупівлю адаптованого рухомого складу. Якщо в громаді немає достатньої кількості низькопідлогового транспорту, його придбання може бути частиною інвестиційного проєкту.

Для людей із порушеннями зору важливими є тактильні напрямні, контрастні елементи та звукові сигнали на переходах. Для людей із порушеннями слуху — візуальна інформація й чіткі електронні повідомлення. Для користувачів крісел колісних та батьків із візками критичне значення мають ширина проходів, відсутність сходинок і плавні з’їзди. Отже, якісна безбар’єрність повинна враховувати різні потреби, а не орієнтуватися лише на один тип доступності.

Фінансування програми відбуватиметься на умовах співфінансування. Залежно від фінансової спроможності громади її внесок може становити від 50% до 80% вартості проєкту. Це означає, що місцеві органи влади мають заздалегідь передбачити кошти у власному бюджеті, визначити обсяг робіт і підготувати документацію. Держава, зі свого боку, допомагатиме реалізувати масштабні проєкти, які громада не змогла б профінансувати самостійно.

Які громади зможуть отримати кошти

Претендувати на державну підтримку зможуть громади, які підготують обґрунтований безбар’єрний маршрут і оформлять його як публічний інвестиційний проєкт. У документах потрібно буде показати, які об’єкти з’єднуватиме маршрут, скільки мешканців ним користуватиметься, які проблеми існують сьогодні та яких результатів планують досягти після завершення робіт.

Однією з важливих умов стане включення до маршруту багатоквартирних будинків. Це дасть змогу пов’язати місця проживання людей із лікарнями, школами, адміністративними установами та громадським транспортом. Маршрут не повинен обмежуватися територією навколо однієї будівлі, адже головна мета програми — забезпечити повний шлях від житла до необхідної послуги.

Громада також має забезпечити рух доступного громадського транспорту. Якщо відповідні автобуси чи інший транспорт уже є, це потрібно врахувати під час підготовки проєкту. За відсутності такого сполучення ініціатива може передбачати закупівлю необхідного рухомого складу. Таким чином, оцінюватимуть не лише стан тротуарів, а й те, наскільки реально мешканці зможуть користуватися маршрутом у щоденному житті.

Ще одна вимога — наявність відповідальних за політику безбар’єрності. У громаді має працювати уповноважений із відповідних питань і структурний підрозділ, який координуватиме підготовку та виконання проєкту. Важливу роль відіграватиме місцева рада безбар’єрності. Вона може об’єднувати представників органів влади, комунальних служб, громадських організацій, ветеранів і людей з інвалідністю.

Перевагу під час відбору, ймовірно, матимуть громади з високим рівнем готовності. Йдеться про наявність затвердженої проєктної документації, визначених земельних ділянок, розрахунків вартості та зрозумілого плану реалізації. Додатковим плюсом стане ситуація, коли окремі роботи вже розпочалися, але для завершення маршруту бракує фінансових ресурсів.

Водночас важливим критерієм має бути відповідність проєкту реальним потребам жителів. Формальне встановлення кількох пандусів без аналізу всього шляху не дозволить досягти мети програми. Тому громадам потрібно буде оцінити проблемні місця на маршруті та визначити, які зміни дадуть найбільший ефект для мешканців.

Як реалізовуватимуть проєкти та що зміниться для людей

Підготовлені ініціативи подаватимуть через цифрову систему підготовки й моніторингу публічних інвестицій. Проєкти мають увійти до єдиного портфеля громади, де їх оцінюватимуть за рівнем готовності, актуальністю, обсягом фінансування, соціальним ефектом і можливістю реалізації. Такий підхід допоможе порівнювати різні пропозиції та спрямовувати кошти на ті маршрути, які принесуть найбільшу користь.

Для мешканців результатом мають стати не лише відремонтовані тротуари, а й можливість самостійно дістатися до потрібного місця. Людина з кріслом колісним повинна мати змогу без перешкод потрапити до лікарні чи установи. Батьки з дитячим візком — пройти від будинку до зупинки або дитячого садка. Літні люди — безпечно перейти дорогу й відпочити дорогою. Ветерани та цивільні, які отримали поранення, — повернутися до активного життя без постійної залежності від супроводу.

Важливо, щоб до планування залучали самих користувачів майбутніх маршрутів. Люди з інвалідністю, ветерани, батьки маленьких дітей і представники старшого покоління можуть вказати на проблеми, які непомітні під час звичайного огляду території. Наприклад, небезпеку можуть становити неправильно встановлені опори, слизьке покриття, відсутність місця для розвороту крісла колісного або недостатня ширина проходу.

Громадам варто також передбачити громадський контроль за виконанням робіт. Доступність повинна перевірятися не лише після завершення будівництва, а й на етапі проєктування. Це допоможе уникнути ситуацій, коли формально встановлений пандус виявляється надто крутим, тактильна плитка веде в перешкоду, а новий тротуар не має зручного переходу через дорогу.

Програма створення безбар’єрних маршрутів може стати важливим інструментом відновлення українських громад. В умовах війни та післявоєнної реконструкції потреба в доступному середовищі лише зростатиме. Системне поєднання державних інвестицій, коштів місцевих бюджетів і участі мешканців дозволить створювати простір, зручний для всіх, а не тільки для людей без обмежень у пересуванні.

Очікується, що реалізація таких проєктів поступово змінить саме розуміння міської інфраструктури. Безбар’єрність має стати стандартом під час ремонту доріг, будівництва громадських об’єктів, організації транспорту та планування житлових кварталів. Якщо громади зможуть побудувати цілісні маршрути, сотні мільйонів гривень перетворяться на щоденні практичні зміни для мільйонів українців.