Зоряна Білокрай
Україна формує нову модель протиповітряної оборони, у якій важливе місце посідають дрони-перехоплювачі, крупнокаліберні турелі, зенітні ракетні комплекси та авіація. Такий підхід особливо актуальний через появу реактивних безпілотників, здатних рухатися зі значно вищою швидкістю, ніж більшість традиційних ударних БпЛА. У разі наближення швидкісної цілі час на її виявлення, супровід і знищення скорочується, тому оборона має діяти максимально злагоджено.
Джерело: міністр оборони Євгеній Хмара розповів про актуальні спроможності української протиповітряної оборони та результати застосування різних засобів проти реактивних безпілотників.
Дрони-перехоплювачі посилюють протиповітряну оборону
Одним із перспективних напрямів розвитку української ППО стали спеціалізовані дрони-перехоплювачі. Їхнє завдання полягає у швидкому реагуванні на повітряну загрозу та знищенні ворожого апарата ще до того, як він досягне визначеної цілі. На відміну від багатьох традиційних безпілотників, перехоплювачі створюються саме для боротьби з іншими повітряними об’єктами.
Потреба в таких системах зростає через використання росією реактивних БпЛА. Вища швидкість цих апаратів зменшує часовий проміжок між їхнім виявленням і можливим ударом. За таких умов оператори та розрахунки протиповітряної оборони мають отримувати інформацію без затримок, а засіб ураження повинен швидко виходити на потрібну траєкторію.
За словами Євгенія Хмари, один з українських підрозділів уже продемонстрував результативність перехоплювачів під час бойового застосування. П’ять апаратів типу «Барс» знищили п’ять повітряних цілей. У межах цього епізоду результативність становила 100 відсотків.
«Україна вже має успішні результати застосування дронів-перехоплювачів проти реактивних безпілотників. Один із підрозділів під час бойового застосування п’ятьма перехоплювачами “Барс” знищив п’ять повітряних цілей. Тобто результативність 100%», — повідомив міністр оборони.
Окремий успішний випадок не є підставою вважати проблему повністю вирішеною, однак він демонструє практичний потенціал нового виду озброєння. Надалі отриманий досвід потрібно перевіряти під час різних сценаріїв, удосконалювати підготовку операторів і розширювати кількість підрозділів, здатних застосовувати такі системи.
Важливою складовою роботи є координація між засобами спостереження, командними пунктами та екіпажами перехоплювачів. Чим швидше інформація про ціль надходить до відповідального підрозділу, тим більше шансів знищити безпілотник на безпечній для прикритого району відстані. Саме скорочення часу реагування може стати одним із головних критеріїв ефективності майбутньої системи перехоплення.
Крупнокаліберні турелі працюють у складі багаторівневої системи
Дрони-перехоплювачі не є єдиним засобом боротьби з реактивними безпілотниками. Українські військові також застосовують крупнокаліберні турелі, які можуть виконувати завдання з вогневого прикриття визначених районів. Їхня перевага полягає у готовності до швидкого реагування та можливості доповнювати інші елементи протиповітряної оборони.
Євгеній Хмара зазначив, що українські підрозділи вже мають результати використання крупнокаліберних турелей проти реактивних БпЛА. Кількість таких установок на озброєнні вимірюється сотнями. Водночас цей напрям продовжує розвиватися, а фахівці працюють над системами зі збільшеною дальністю дії.
«Також уже є результати застосування крупнокаліберних турелей проти реактивних БпЛА. Їх кількість на нашому озброєнні вже вимірюється сотнями. Цей напрям масштабується, водночас опрацьовуються системи збільшеної дальності», — розповів міністр.
Значення має не лише загальна кількість турелей, а й те, наскільки ефективно вони інтегровані в систему оборони. Розрахунки повинні отримувати актуальні дані про повітряну обстановку, розуміти пріоритетність цілей і діяти у взаємодії з іншими підрозділами. Такий принцип дає змогу розподіляти завдання між різними засобами ураження залежно від відстані, швидкості та характеристик конкретного безпілотника.
Крупнокаліберні турелі можуть доповнювати зенітні ракетні комплекси та переносні зенітно-ракетні комплекси. Перші призначені для роботи по цілях на відповідних дальностях, тоді як переносні системи забезпечують мобільність і можуть застосовуватися безпосередньо підрозділами на визначених напрямках. Поєднання різних засобів формує багаторівневу оборону, у якій одна система підсилює іншу.
Такий підхід особливо важливий для захисту військових позицій, об’єктів критичної інфраструктури та районів, які можуть стати цілями масованих повітряних атак. Жоден окремий засіб не здатен гарантувати повне прикриття, тому основою стійкої ППО є поєднання технологій, підготовки персоналу та чіткої взаємодії.
Реактивні безпілотники вимагають нової тактики
Україна готується до появи нових типів реактивних безпілотників, які можуть розвивати швидкість до 800 кілометрів на годину. У такому разі традиційні алгоритми реагування потребують перегляду. Виявити ціль недостатньо: необхідно швидко визначити її маршрут, передати інформацію відповідному підрозділу та застосувати засіб, спроможний працювати в умовах обмеженого часу.
Саме тому українська протиповітряна оборона розвивається одразу за кількома напрямами. Перехоплювачі мають знищувати небезпечні апарати в повітрі, турелі — забезпечувати вогневу відповідь у межах своїх можливостей, а зенітні комплекси — прикривати важливі райони на різних дистанціях. Додаткову роль відіграють засоби виявлення, спостереження та передавання даних.
Окреме місце в боротьбі з реактивними БпЛА посідає авіація. За оцінкою Євгенія Хмари, вона залишається одним із найефективніших інструментів протидії таким повітряним цілям. Результативність авіаційного компонента залежить не тільки від технічних характеристик літаків, а й від підготовки пілотів, якості координації та своєчасності отримання інформації.
Удосконалення взаємодії дає змогу зменшувати кількість боєприпасів, необхідних для ураження однієї цілі. Це важливо для тривалої оборони, адже запаси озброєння потрібно використовувати раціонально. Точніше визначення моменту атаки, грамотне планування та обмін даними між підрозділами допомагають підвищувати ефективність кожного застосування.
Водночас протидія безпілотникам не повинна обмежуватися лише знищенням апаратів у повітрі. Окремим напрямом залишається боротьба з операторами та наземною інфраструктурою, яка забезпечує підготовку, запуск і керування дронами. Звичайна бойова бригада передусім зосереджена на захисті власних позицій, тому для виявлення пунктів управління та операторських груп потрібні спеціалізовані підрозділи.
Такий підхід дає змогу впливати не лише на наслідок атаки, а й на весь ланцюг застосування безпілотників. Поєднання розвідки, засобів радіоелектронної боротьби, перехоплювачів, турелей, зенітних комплексів, авіації та спеціальних груп може зробити оборону більш гнучкою. Україна вже розширює ці спроможності, готуючись до подальшого поширення швидкісних повітряних загроз.
Нова система протиповітряної оборони має бути не просто набором різних видів озброєння. Її ключовими характеристиками повинні стати швидкість реакції, взаємодія між підрозділами, технологічність і здатність адаптуватися до змін на полі бою. Успішне застосування перехоплювачів «Барс» та масштабування крупнокаліберних турелей свідчать, що Україна послідовно створює багаторівневу оборону проти реактивних дронів.