Роксолана Мережко
Оголошене Дональдом Трампом «енергетичне перемир’я» між росією та Україною може виявитися значно обмеженішим, ніж випливає з його назви. За інформацією, яку обговорюють у Вашингтоні, йдеться не про повне припинення атак на енергетичну інфраструктуру, а передусім про можливу паузу в ударах по нафтопереробних заводах. Тобто потенційна домовленість може стосуватися лише конкретного типу об’єктів — НПЗ, тоді як електростанції, підстанції, лінії електропередачі та інші елементи енергосистеми поки залишаються за її межами.
Таке трактування суттєво змінює сприйняття заяви американського президента. Для широкої аудиторії словосполучення «енергетичне перемир’я» може означати припинення атак на всі об’єкти, які забезпечують населення електроенергією, теплом і паливом. Насправді ж запропонований підхід може передбачати лише взаємну відмову України та росії від ударів по нафтопереробних підприємствах одна одної. У Білому домі розглядають це як можливий перший крок до ширшої домовленості, але остаточних гарантій такого розвитку подій наразі немає.
Які об’єкти може охопити домовленість
За задумом американської адміністрації, принцип перемир’я можна описати формулою «НПЗ за НПЗ». Україна мала б припинити атаки на російські нафтопереробні заводи, а росія — не завдавати ударів по українських об’єктах такого самого типу. У Вашингтоні очікують, що Київ погодиться розглянути подібну пропозицію, якщо її умови будуть чітко сформульовані та узгоджені сторонами.
Однак уже на цьому етапі виникає питання щодо рівності запропонованих умов. Україна має обмежені нафтопереробні потужності. За оцінками українських представників, у країні залишився фактично один НПЗ, який не працює на повну силу та в минулому неодноразово зазнавав російських атак. Його захист, безумовно, має значення для паливної безпеки, але не може повністю компенсувати масштаб російської мережі нафтопереробних підприємств.
росія, навпаки, володіє великою кількістю НПЗ, розташованих у різних регіонах. Українські удари по цих об’єктах створюють труднощі для переробки нафти, постачання пального та військової логістики. Тому заборона таких атак може мати для Москви значно більшу практичну цінність, ніж аналогічне обмеження для України. Формальна взаємність у цьому випадку не обов’язково означає однаковий результат для обох держав.
Крім того, залишається невизначеним, чи поширюватиметься можлива пауза на нафтобази, паливні термінали, трубопроводи та інші об’єкти, пов’язані з транспортуванням і зберіганням нафтопродуктів. Якщо домовленість стосуватиметься лише заводів, сторони можуть по-різному трактувати її положення. Така невизначеність створює ризик нових звинувачень у порушеннях і не дає змоги говорити про повноцінне припинення ударів по паливній інфраструктурі.
Для України головною проблемою залишається не лише виробництво пального. Держава значною мірою імпортує дизельне паливо та газ, тоді як найбільшу загрозу для цивільного населення становлять атаки на електростанції, теплоелектроцентралі, підстанції та магістральні мережі. Пошкодження цих об’єктів призводить до перебоїв з електропостачанням, опаленням, водопостачанням і зв’язком.
Чому Україна говорить про нерівність умов
Українська сторона зацікавлена в реальному захисті всієї критичної енергетичної інфраструктури, а не лише одного виду підприємств. Пауза в ударах по НПЗ може мати позитивне значення, але сама по собі вона не усуває найбільшої небезпеки для міст і населення. Якщо одночасно продовжуватимуться атаки на електростанції та мережі, повсякденне життя цивільних залишатиметься під постійною загрозою.
Особливе занепокоєння викликає те, що заяву про «енергетичне перемир’я» могли зробити до остаточного узгодження всіх деталей з Києвом. Повідомлялося, що президент України Володимир Зеленський не був заздалегідь поінформований про публічне оголошення Дональда Трампа. Згодом українська сторона висловила готовність розглядати американську ініціативу, однак це не означає автоматичної згоди з її вузьким трактуванням.
Для Києва принципово важливо, щоб будь-яка домовленість враховувала реальний масштаб російських атак. Удари по електроенергетиці безпосередньо впливають на роботу лікарень, підприємств, залізниці, систем водопостачання та служб цивільного захисту. Водночас атаки на російські НПЗ розглядаються Україною як один із небагатьох інструментів впливу на тилове забезпечення російської армії.
Українські представники також повідомляли про удари по енергетичних об’єктах уже після заяви американського президента. Серед згаданих цілей були теплоелектроцентраль у Харкові та електростанція в Києві. Якщо ці повідомлення відповідають дійсності, вони демонструють, що оголошена пауза або не охоплює об’єкти електроенергетики, або не виконується на практиці.
Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга заявляв, що росія могла порушити «енергетичне перемир’я» одразу після його оголошення. російська сторона при цьому не поспішала надавати чітку офіційну відповідь щодо змісту пропозиції. Відсутність публічної позиції Москви ускладнює оцінку того, чи сприймає кремль ініціативу як реальний переговорний формат.
Не менш важливим є політичний аспект заяви. Представники американської адміністрації дали зрозуміти, що Дональд Трамп негативно сприймає українські удари по російських нафтопереробних заводах. У Вашингтоні вважають, що такі атаки можуть погіршувати відносини між президентами та створювати додаткову напругу навколо американської підтримки України.
Перспективи переговорів і проблеми контролю
Сполучені Штати можуть розглядати обмежену паузу по НПЗ як тест для майбутніх переговорів. Якщо Україна та росія зможуть дотримуватися хоча б такого формату, наступним етапом може стати обговорення заборони ударів по електростанціях, підстанціях і мережах передачі електроенергії. Проте цей сценарій залежить не лише від політичних заяв, а й від готовності Москви виконувати домовленості.
Навіть за наявності принципової згоди сторонам доведеться визначити чіткі правила. Необхідно буде погодити перелік об’єктів, які вважатимуться НПЗ, встановити можливі обмеження щодо нафтобаз і терміналів, а також визначити порядок фіксації порушень. Без незалежного та зрозумілого механізму контролю кожен вибух на промисловому об’єкті може стати причиною взаємних звинувачень.
Окремо постає питання термінів дії домовленості. Якщо пауза буде короткостроковою або не матиме визначеної дати початку, сторони можуть використовувати різні трактування для виправдання власних дій. Також важливо зрозуміти, чи поширюватиметься заборона на удари безпілотниками, ракетами, диверсійні дії та атаки по допоміжній інфраструктурі, яка забезпечує роботу НПЗ.
На тлі дискусій про формат перемир’я представники Дональда Трампа Стів Віткофф і Джаред Кушнер відклали заплановану поїздку до Москви. Їхній візит може відбутися після того, як Сполучені Штати, Україна та європейські держави спробують виробити узгоджену позицію. Це свідчить про те, що переговорний процес перебуває на початковій стадії, а його учасники ще не мають спільного бачення майбутньої угоди.
Для України ключовим залишається питання практичної користі запропонованої паузи. Захист одного неповністю завантаженого НПЗ не може бути рівнозначним захисту розгалуженої російської нафтопереробної галузі. Водночас припинення атак на українські електростанції та мережі могло б мати безпосередній гуманітарний ефект і зменшити ризики для мільйонів цивільних.
Отже, «енергетичне перемир’я» Дональда Трампа наразі варто розглядати як пропозицію про обмежену паузу в ударах по НПЗ, а не як повне припинення атак на енергетику. Його подальша доля залежатиме від реакції росії, позиції України, готовності США врахувати дисбаланс між енергетичними системами двох держав і здатності сторін створити дієвий механізм контролю. Без включення електростанцій, підстанцій та мереж така домовленість ризикує залишитися політичним сигналом, який не забезпечить реального захисту цивільної інфраструктури.