Ірма Шелест
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського опинилася перед серйозним викликом: стан покрівлі будівлі створює реальну небезпеку для унікальних книжкових фондів. Під час опадів вода може проникати до внутрішніх приміщень, де зберігаються стародруки, рукописи, рідкісні видання та документи, що мають виняткову історичну й наукову цінність. Для паперових матеріалів навіть нетривалий контакт із вологою здатен стати початком незворотних процесів.
Проблема потребує не тимчасових заходів, а системного вирішення. Накриття полиць, встановлення ємностей для збору води чи перенесення окремих книг до безпечніших приміщень можуть допомогти лише на короткий період. Якщо пошкоджені ділянки даху не відремонтувати, кожна злива, сильний снігопад або весняне танення снігу знову створюватимуть загрозу для бібліотечних фондів.
Бібліотека Вернадського є одним із найважливіших осередків збереження культурної пам’яті України. У її сховищах перебувають мільйони видань, серед яких документи різних історичних періодів, давні книги, рукописні матеріали, наукові праці, періодика та приватні архіви. Частина цих джерел існує в одному або кількох примірниках, тому їх неможливо повноцінно замінити чи відтворити в разі знищення.
Волога може зруйнувати стародруки за лічені години
Вода є одним із найнебезпечніших чинників для паперових документів. Намоклі сторінки швидко втрачають форму, склеюються між собою, рвуться під час необережного розгортання та можуть деформуватися після висихання. Якщо на папері є рукописні записи, штампи, мініатюри або друкарські фарби, волога здатна спричинити їхнє розтікання й часткову втрату.
Особливо чутливими є стародруки, створені з матеріалів, які зазнали природного старіння. Давній папір може зберігати міцність у стабільному середовищі, але різка зміна вологості робить його крихким. Після намокання сторінки розбухають, а під час неправильного сушіння стискаються нерівномірно. Унаслідок цього книжковий блок перекошується, палітурка деформується, а аркуші можуть покриватися тріщинами.
Ще однією серйозною загрозою є поява плісняви. У теплому та вологому середовищі грибкові мікроорганізми розвиваються дуже швидко. Вони пошкоджують волокна паперу, залишають плями й неприємний запах, а також можуть поширюватися на сусідні примірники. Якщо осередок зараження вчасно не локалізувати, під загрозою опиняється не одна книга, а ціла частина фонду.
Волога шкодить не лише самим виданням. Вона може викликати корозію металевих деталей стелажів, замків, кріплень та інженерних систем. Намокання електропроводки підвищує ризик короткого замикання, а пошкодження вентиляції ускладнює підтримання належного мікроклімату. Таким чином, протікання даху може перетворитися на комплексну аварійну ситуацію, яка загрожує і документам, і будівлі, і безпеці працівників.
Найціннішими та водночас найбільш уразливими є рукописи й рідкісні стародруки. Вони можуть містити автографи, маргіналії, печатки власників, записи на полях, особливості палітурки та інші ознаки, що допомагають дослідникам встановлювати походження документа. Навіть якщо текст після пошкодження залишиться читабельним, втрата частини матеріальних деталей означатиме неповне збереження історичного джерела.
Рятувальні роботи потребують спеціальних знань
У разі потрапляння води до книгосховища діяти необхідно швидко, але обережно. Документи потрібно ізолювати від джерела вологи, визначити масштаби пошкодження, розділити матеріали за ступенем намокання та забезпечити контрольоване просушування. Просте розкладання книг біля обігрівача або використання гарячого повітря може завдати ще більшої шкоди.
Надмірне нагрівання пересушує папір, робить його ламким і спричиняє нерівномірну деформацію. У деяких випадках сторінки можуть злипнутися так, що їхнє розділення без участі реставратора стане неможливим. Для цінних примірників потрібні спеціальні матеріали, відповідне обладнання та чітке дотримання технології консервації.
Порятунок фондів також ускладнюється нестачею фахівців. З рідкісними виданнями мають працювати бібліотекарі, архівісти, реставратори паперу, консерватори та спеціалісти, які розуміються на мікрокліматі сховищ. Кожен етап — від переміщення книги до очищення та відновлення — потребує професійної оцінки. Невміле втручання може знищити оригінальні елементи не меншою мірою, ніж сама вода.
Кадрова проблема залишається актуальною для багатьох установ культури. Низькі зарплати, велике навантаження та обмежені можливості професійного розвитку не сприяють залученню молодих спеціалістів. У результаті досвідчені працівники змушені виконувати значний обсяг роботи, а планові огляди й профілактичні заходи можуть відкладатися.
Для надійного збереження бібліотечних фондів потрібен постійний контроль температури та відносної вологості. Важливо регулярно перевіряти стан покрівлі, водостоків, вентиляційних каналів, стін і підлоги книгосховищ. Не менш значущими є протипожежні системи, резервне електроживлення та готовність персоналу до дій у разі аварії. Якщо хоча б один із цих компонентів не працює належним чином, ризик для документів зростає.
Ремонт покрівлі має стати частиною комплексного захисту спадщини
Відновлення даху Бібліотеки Вернадського не можна розглядати як звичайний господарський ремонт. Будівля, у якій зберігаються рідкісні книги та рукописи, має особливі вимоги до проведення будь-яких робіт. Необхідно заздалегідь оцінити стан конструкцій, визначити приміщення з найбільшим ризиком, організувати захист фондів від пилу та вібрацій і продумати безпечний доступ ремонтних бригад.
Комплексне оновлення має передбачати не лише заміну пошкоджених елементів покрівлі. Потрібно перевірити гідроізоляцію, водовідведення, стики та місця, через які вода може проникати всередину. Водночас варто оцінити стан систем вентиляції й опалення, адже стабільний мікроклімат безпосередньо впливає на довговічність паперу, пергаменту та інших матеріалів.
Фахівці збереження культурної спадщини наголошують: профілактика завжди дешевша й ефективніша за масштабну реставрацію після аварії. Регулярне технічне обстеження дозволяє виявити невеликі протікання до того, як вони завдадуть значної шкоди. Своєчасна заміна водостоків, герметизація стиків і ремонт окремих ділянок можуть запобігти втраті десятків або навіть сотень цінних примірників.
Водночас бібліотеці потрібне стабільне фінансування на реставраційні матеріали, обладнання для моніторингу мікроклімату, захисні конструкції та підготовку персоналу. Окрему увагу слід приділити оцифруванню документів. Цифрові копії не можуть замінити оригінали, адже не передають усіх особливостей паперу, почерку, палітурки та слідів користування. Проте вони допомагають зберегти зміст джерела й забезпечити доступ до нього навіть у разі фізичного пошкодження.
Збереження стародруків є питанням національної безпеки у сфері культури та історичної пам’яті. У цих книгах і рукописах містяться свідчення про розвиток освіти, науки, церковного життя, державних інституцій і повсякденність минулих поколінь. Їхня втрата означала б не просто пошкодження майна, а зникнення частини джерельної бази для майбутніх досліджень.
Ситуація з протіканням покрівлі демонструє, наскільки вразливими можуть бути культурні установи без належного технічного догляду. Один несправний елемент будівлі здатен поставити під загрозу матеріали, які пережили війни, зміни державних кордонів і століття природного старіння. Саме тому ремонт бібліотеки має бути невідкладним завданням, а захист її фондів — постійним державним і суспільним пріоритетом.
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського потребує не разової реакції після чергової негоди, а довгострокової програми збереження. Вона має охоплювати відновлення покрівлі, модернізацію інженерних систем, посилення реставраційних підрозділів, підготовку нових кадрів і регулярний контроль стану сховищ. Лише такий підхід дасть змогу захистити унікальні стародруки та рукописи для науки, культури й майбутніх поколінь.