МЗС розкритикувало рішення Львівської облради оголосити «рік УПА»

Міністерство закордонних справ України назвало контрпродуктивним рішення Львівської обласної ради оголосити 2027 рік роком Романа Шухевича, Української повстанської армії та Олега Ольжича. У відомстві вважають, що подібні рішення можуть ускладнити міжнародну комунікацію України та створити додаткові підстави для маніпуляцій навколо української історії.

Йдеться про ініціативу, якою депутати Львівської обласної ради запропонували присвятити 2027 рік одночасно трьом постатям і явищам, пов’язаним із визвольним рухом українців у ХХ столітті. Рішення передбачає проведення пам’ятних, просвітницьких і культурних заходів, спрямованих на вшанування Романа Шухевича, діяльності Української повстанської армії та спадщини Олега Ольжича.

Позиція Міністерства закордонних справ

У Міністерстві закордонних справ наголосили, що питання історичної пам’яті є важливою складовою української ідентичності, однак його публічне представлення має враховувати сучасний дипломатичний контекст. На думку відомства, оголошення окремого року одночасно роком УПА та діячів, яких активно використовує російська пропаганда для дискредитації України, може бути недоречним саме в період повномасштабної війни.

Дипломатичне відомство звернуло увагу на те, що Україна нині веде боротьбу не лише на полі бою, а й у міжнародному інформаційному просторі. Росія системно намагається представити український визвольний рух як прояв радикалізму, заперечити право українців на власну державність і нав’язати іноземній аудиторії викривлене трактування подій минулого. У такій ситуації будь-яке рішення органів влади, пов’язане з неоднозначними історичними темами, може стати об’єктом політичних спекуляцій.

Водночас у МЗС не заперечують необхідності досліджувати та вшановувати постаті українського спротиву. Романа Шухевича, Олега Ольжича та учасників повстанського руху розглядають як частину складної історії боротьби за незалежність України. Однак, як зазначають у відомстві, комеморативна політика має бути зваженою, професійною та зрозумілою не лише українському суспільству, а й міжнародним партнерам.

Чому рішення викликало дискусію

Рішення Львівської облради стало приводом для широкої дискусії про межі регіональної історичної політики. Львівщина традиційно відіграє особливу роль у збереженні пам’яті про український визвольний рух. У регіоні діють музеї, меморіальні комплекси, громадські ініціативи та наукові проєкти, присвячені боротьбі українців проти тоталітарних режимів. Для значної частини мешканців області вшанування УПА та її командирів є символом неперервності боротьби за українську державність.

Прихильники рішення вважають, що держава повинна активніше розповідати про людей, які протистояли нацистському та радянському тоталітаризму. На їхню думку, замовчування або обережне ставлення до цих тем може призвести до втрати історичної пам’яті та послаблення національної самоідентифікації. Вони також наголошують, що сучасне покоління має знати не лише про політичні обставини минулого, а й про ціну, яку українці заплатили за прагнення до незалежності.

Критики ініціативи, навпаки, звертають увагу на те, що історія Української повстанської армії залишається складною та дискусійною. Окремі сторінки діяльності повстанського руху по-різному оцінюють історики, представники різних громад і нащадки людей, які пережили події Другої світової війни. Саме тому, на переконання опонентів, державні та місцеві інституції мають уникати спрощених формулювань і не перетворювати історичні постаті на інструмент політичного протистояння.

Окрему увагу привертає й персональний склад ініціативи. Роман Шухевич був одним із керівників українського підпілля та головним командиром УПА. Олег Ольжич, справжнє ім’я якого Олег Кандиба, поєднував діяльність поета, археолога та політичного діяча. Він був учасником українського націоналістичного руху й загинув у нацистському концтаборі. Водночас обидві постаті мають різне місце в історичній пам’яті та потребують окремого, фахового представлення.

Історична пам’ять і міжнародна політика

Суперечка навколо оголошення 2027 року роком УПА, Романа Шухевича та Олега Ольжича демонструє, наскільки тісно в сучасній Україні переплелися питання історії, культури й зовнішньої політики. Для українців вшанування визвольного руху є способом відновити справедливість щодо поколінь, які боролися за незалежність. Для міжнародної аудиторії ці теми часто потребують додаткових пояснень, адже події української історії тривалий час висвітлювалися крізь призму радянської, а нині російської пропаганди.

Саме тому МЗС закликає враховувати можливі наслідки рішень у сфері меморіальної політики. Йдеться не про відмову від української історії та не про заборону публічного вшанування діячів визвольного руху. Йдеться про необхідність подавати складні теми так, щоб вони не ставали джерелом непорозумінь для іноземних партнерів і не допомагали противнику поширювати викривлені наративи.

Очікується, що подальше обговорення рішення Львівської обласної ради відбуватиметься за участю представників органів влади, істориків, дипломатів і громадськості. Такий підхід міг би допомогти сформувати збалансовану програму заходів, у якій знайшлося б місце для наукових конференцій, відкритих лекцій, архівних виставок, презентацій документів і розповідей про особисті долі учасників визвольного руху.

Дискусія також може стати нагодою для ширшої розмови про принципи державної політики пам’яті. Україна прагне утвердити власне бачення історії, однак водночас має демонструвати відкритість до фахового аналізу, різних оцінок і складних запитань. Відповідальне ставлення до минулого передбачає не лише урочисте вшанування, а й чесне дослідження всіх обставин, у яких діяли українські політичні та військові організації.

Таким чином, зауваження Міністерства закордонних справ стосуються передусім форми та часу реалізації ініціативи. Пам’ять про Романа Шухевича, Олега Ольжича й Українську повстанську армію залишається важливою для багатьох українців, однак її публічне представлення має зміцнювати міжнародну підтримку України, а не створювати нові можливості для ворожої пропаганди. Саме баланс між національним вшануванням, історичною точністю та дипломатичною відповідальністю визначатиме подальше обговорення цього рішення.