Українсько-американський режисер Євген Котляренко, відомий за фільмом Spree, представив нову стрічку Vintage Violence — кримінальну історію про онлайн-знайомство, яке перетворюється на криваву пародію японського гангстерського кіно.
Після прем’єри на Міжнародному кінофестивалі в Торонто фільм показали на фестивалі в Сіджесі. Про роботу над стрічкою, цифрову естетику, захоплення японським кінематографом і українське коріння режисер розповів в інтерв’ю для Київ Life.
Онлайн-близькість і реальна дистанція
У центрі Vintage Violence — двоє людей, які знайомляться в інтернеті, але вперше зустрічаються наживо вже за драматичних обставин. Котляренка зацікавило, що відбувається, коли віртуальна комунікація стикається з фізичною присутністю, а уявлення про співрозмовника — з реальною людиною.
Режисер поєднав у фільмі насильство, саспенс і чорний гумор. «Гумор і сатира — найкращі інструменти, які мають у своєму розпорядженні митці, щоб допомогти людям зрозуміти, що відбувається в їхньому житті», — пояснив Котляренко. За його словами, він намагається осмислювати майже будь-яку ситуацію через гумор.
Смартфон як частина кіномови
Візуальна мова стрічки спирається на звичні для сучасного користувача формати: вертикальні відео, листування в Instagram, зображення з екранів смартфонів і комп’ютерів. Режисер вважає, що ігнорувати цифрове середовище в кіно було б дивно, адже люди проводять із телефонами та іншими пристроями близько десяти годин на день.
На думку Котляренка, технології змінюють не лише спосіб спілкування, а й сприйняття людиною самої себе. Тому цифрові інтерфейси у Vintage Violence не просто доповнюють зображення, а допомагають показати реальність, у якій онлайн-комунікація стала частиною повсякденного життя.
Початок фільму зняли з використанням розділеного екрана: герої перебувають у різних просторах, але водночас взаємодіють. Такий прийом підкреслює розрив між близькістю, яку створює онлайн-спілкування, і фізичною дистанцією між людьми.
Українське коріння режисера
В інтерв’ю Котляренко також говорить про своє українське походження, дитячі спогади про Одесу та стійкість української культури під час російської війни проти України. У Vintage Violence він поєднує інтерес до японського гангстерського кіно, інтернет-естетики й чорного гумору, прагнучи не копіювати окремі впливи, а перетворити їх на самобутню історію про самотність, відчуження та можливість людського зв’язку в цифровому світі.
«Секс і смерть у таборі Міазма»: горор про дорослішання міленіалів
Понад 200 тисяч рукописів Івана Франка відкрили для перегляду онлайн